Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Тема 16. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВО З УКРАЇНОЮ

Я вважаю, що інститут банків більш небезпечний, ніж озброєна армія.

Т. Джефферсон

16.1. Міжнародні валютно-кредитні установи та їх призначення

Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. їх мета – сприяння розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно- фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що до них належать, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам і гарантування приватних позик за кордоном.

Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку.

Міжнародний валютний фонд – це міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, яка була створена з метою регулювання валютних відносин між країнами – членами ООН. МВФ має стежити за виконанням встановлених правил поведінки у галузі валютно-фінансових відносин, а також надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

МВФ було створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції у 1944 р. Кожна країна – учасник МВФ робить при вступі певний внесок, який визначається у вигляді квоти (частки), що розраховується з урахуванням експорту та імпорту країни, її золотого запасу, національного доходу та деяких інших показників. Кожна країна до 1978 р. 25 % своєї квоти вносила у золоті, нині у СПЗ або в іншій валюті, яку визначає МВФ, а частку, що залишилася, – в національній валюті. Квота має важливе значення для участі у рішеннях МВФ, оскільки крім 250 "базисних" голосів, які має країна-учасниця, кожні 100 тис. квоти додатково дають 1 голос. Крім того, квота визначає і додаткові можливості країни у використанні ресурсів МВФ. Нині найбільша частка капіталу МВФ належить США, а відтак вони мають і більшу частку голосів (близько 20 %). На країни – члени Європейського Союзу припадає близько ЗО % голосів. Серед країн СНД найбільша частка у Росії (2,92 %), а кількість голосів України на другому серед членів СНД місці (0,73 %). Країна, яка має найменше голосів у МВФ (270), – це Мальдівська Республіка. Рішення з питань приймаються більшістю у 70 % голосів, а для найбільш важливих потрібна кваліфікована більшість – 85 %.

За надання кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, зазначені програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних і валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без реалізації програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться на додатковий тягар. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ Україна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.

Головні завдання МВФ відповідно до його статуту наведені на рис. 16.1^*253.

*253: { Банковское дело: учеб. для студ. вузов / под ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 576 е.; Геєць В.М. Перехідна економіка / В.М. Геець, Є.Г. Панченко, Е.М. Ліанова та ін. – К.: Вища шк., 2003. – 592 с.}

Система кредитування включає декілька форм^*254:

*254: { Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. –528 с.}

1) безпосереднє фінансування прямо пов'язане з квотою кожної країни і здійснюється у межах її резервної та кредитної часток;

2) система поетапного фінансування застосовується у випадку суттєвих і тривалих проблем із платіжним балансом і є наступним етапом після безпосереднього фінансування;

3) механізм пільгового фінансування пов'язаний з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, на дуже вигідних умовах – під 0,5 % річних строком до 10 років;

Рис. 16.1. Головні завдання Міжнародного валютного фонду (МВФ)

4) система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і містить компенсаційне фінансування та фінансування у разі непередбачуваних обставин, яке проводиться для покриття дефіциту платіжного балансу, зумовленого зовнішніми, не залежними від держав факторами: скороченням експортних надходжень, зростанням витрат на імпорт зерна, стихійним лихом;

5) фонд підтримки структурних перетворень створений для країн, які здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Свої перші два кредити Україна отримала саме за цим механізмом.

У цілому співпраця України з МВФ є перспективною і нині зосереджена на напрямах, наведених на рис. 16.2.

У співробітництві України з МВФ у межах кредитних програм можна виокремити кілька етапів.

Перший етап (1994–1995 pp.). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF – Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн СПЗ, або 763,1 млн дол. США, для підтримки платіжного балансу України. Проте внаслідок невиконання Україною низки умов програму було завершено завчасно.

Рис. 16.2. Напрями співпраці МВФ з Україною

Другий етап (1995–1998 pp.). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн СПЗ, або 1935 млн дол. США, за трьома річними програмами "стенд-бай" {Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998–2002 pp.). Програма розширеного фінансування (EFF – Extended Fund Facility) передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд дол. США. У грудні 2000 p. термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 p., але врешті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів, визнавши негативними висновки останнього перегляду процесу виконання програми. Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн СПЗ, або 1591,0 млн дол. США, які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап (2004–2005 pp.). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму "стенд-бай".

29 березня 2004 р. Радою директорів МВФ було прийнято позитивне рішення щодо започаткування програми "попереджувальний стенд-бай". Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надало можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі, еквівалентній 411,6 млн СПЗ (ЗО % квоти України), у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни.

Заходи програми фокусувалися на проведенні зваженої бюджетної політики, вдосконаленні податкового законодавства, фінансовому оздоровленні ПЕК та системних перетворень в агропромисловому комплексі, реформуванні житлово-комунального господарства, покращенні інвестиційного клімату, завершенні переговорного процесу щодо вступу до СОТ.

Протягом дії програми існували деякі ризики її впровадження, зокрема ризики відходу від виваженої бюджетної політики минулих років, що створювало умови для збільшення консолідованого бюджетного дефіциту. Крім того, МВФ було зазначено про невирішення питання стосовно погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. З огляду на це на кінець 2004 р. програма "попереджувальний стенд-бай" формально вважалася призупиненою, а 29 березня 2005 р. – завершеною.

Нині серед усіх форм подальшого співробітництва України з МВФ Україна обрала співробітництво у сфері технічної допомоги. Цей підхід відповідає пріоритетам, які були висловлені Президентом України: "У майбутнє – без боргів", що акцентує увагу на необхідності поступового перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон'юнктури, динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків і поглиблення координації у сфері валютної політики.

Протягом 2005–2008 pp. Україну відвідували повномасштабні місії з метою надання технічної допомоги у сфері управління державним боргом і розвитком внутрішнього ринку цінних паперів, митного адміністрування, монетарної та податкової політики.

Фахівцями Міжнародного валютного фонду було визначено низку заходів, які, на їх думку, необхідно вжити уряду на найближчу перспективу. Серед них: проведення заходів, орієнтованих на забезпечення стабільності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, а також поступ на шляху запровадження структурних реформ; проведення більш жорсткої і збалансованої макроекономічної політики з метою забезпечення бездефіцитності бюджету; скорочення темпів зростання мінімальної заробітної плати та номінальних бюджетних трансфертів; підготовка до впровадження більш гнучкого обмінного курсу гривні і з часом – переходу на інфляційне таргетування; фінансовий нагляд за кредитним бумом, що триває.

На довготермінову перспективу економічного зростання експерти місії МВФ рекомендують вжити заходи для забезпечення поліпшення умов здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до ключових макроструктурних реформ найближчим часом потрібно здійснити вирішення питання про компенсацію втрачених заощаджень у неінфляційний спосіб, реформування адміністрування ПДВ, енергетичної сфери, вдосконалення податкового кодексу, а також проведення реформ у фінансовому секторі.

Світовий банк становить групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про Групу Світового банку.

Світовий банк (The World Bank) – багатостороння кредитна установа, що об'єднує п'ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинутих країн. Інституції Світового банку наведені на рис. 16.3.

Рис. 16.3. Склад Світового банку

Країни-члени здійснюють керівництво Групою Світового банку за допомогою Ради керуючих на чолі з президентом і виконавчими директорами. Сьогодні президентом Світового банку є Роберт Зеллік (Robert Zoellick), який обійняв цю посаду в липні 2007 р.

Після прийняття Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатосторонньої агенції з гарантування інвестицій" 3 червня 1992 р. Україна у вересні 1992 р. стала 167-м членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн дол. США акціонерного капіталу), або 0,77 % акцій. Україна також вступила до Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з питань гарантування інвестицій. Угоди, які є типовими для МБРР, розраховані на строк до ЗО років, з яких перші 3–5 років становлять пільговий період (grace period). Ставка відсотків встановлюється як базова ставка LIBOR (ставка пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів для піврічних депозитів у доларах США) плюс сумарний спред LIBOR.

Портфель проектів, що реалізуються спільно з МБРР в Україні, складається з системних та інвестиційних проектів. За період з 1993 по 2007 р. Україна та МБРР уклали угоди про надання позик на загальну суму більше 5 млрд дол. США. Значна частка цих коштів, майже 90 % від зазначеної суми, була коштами позик на структурну перебудову. Реалізація проектів структурної перебудови, які підтримують МБРР, е основним інструментом реалізації Стратегії допомоги Світового банку Україні та має на меті розбудову ринкової інфраструктури країни, що включає також реформування фінансового сектору і подальший розвиток банківської системи.

Станом на січень 2008 р. портфель проектів Світового банку в Україні складається з 11 інвестиційних проектів, що реалізуються, та з 6 інвестиційних проектів і одного системного проекту на стадії підготовки, сума позик за якими становить 1,8 млрд дол. США. Крім того, також реалізується один гарантійний проект на суму 100 млн дол. США. На стадії ініціювання перебувають три проекти на суму 462,58 млн дол. США.

Обсяги фінансування Банку на поточний момент поділені таким чином за секторами економіки:

– на проекти у соціально-гуманітарному секторі припадає 33 % від загальної суми запозичених Україною коштів;

– підтримку фінансового сектору – 32 %;

– сферу енергетики і муніципальної інфраструктури – 14 %;

– агропромисловий комплекс – 12 %;

– розвиток державного сектору – 8 %.

Стан проектного портфеля Світового банку в Україні та його якість у 2007 р. покращилися, зокрема досягнуто запланованих результатів за низкою проектів, спостерігається позитивна тенденція покращення коефіцієнта вибірки коштів позик Світового банку, що відповідає запланованому рівню поступового поліпшення стану проектного портфеля та є найкращим за роки співробітництва зі Світовим банком. В основному цей показник досягнуто за рахунок активного здійснення діяльності за проектами в реальному секторі економіки.

Радою директорів Світового банку затверджено проекти "Передачі електроенергії" (вартістю 200 млн дол. США), "Розвитку міської інфраструктури" (140 млн дол. США) та "Друга позика на стратегію розвитку" (300 млн дол. США). Уже на початку 2008 р. затверджено проект "Модернізації державних фінансів" вартістю 50 млн дол. США.

Поряд з цим на сьогодні вже запроваджується спільна з Банком система дворівневого моніторингу та оцінки на рівні проектного портфеля та проектному рівні (мікрорівні). Починаючи з травня, розпочато здійснення щомісячної бліц-оцінки стану проектного портфеля за основними показниками, узгодженими з Банком.