Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Чорноморський банк торгівлі та розвитку

Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був заснований у 1998 р. на підставі відповідної Угоди між країнами – членами ОЧЕС, підписаної у м. Тбілісі 30 червня 1994 р.

Співзасновниками банку стали 11 країн: Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна. Найбільшими акціонерами Банку є Греція, Росія і Туреччина, частка яких у статутному капіталі становить по 16,5 %, а також Болгарія, Румунія та Україна (по 13,5 %). Частка інших країн становить по 2 %. Початковий статутний капітал Банку – 1,2 млрд дол. США – планується збільшити на 300 млн дол. США, тобто до 1,5 млрд дол. США.

Наприкінці 1997 р. Україна здійснила всі внутрішньодержавні процедури, необхідні для вступу до ЧБТР, та перерахувала свій внесок до початкового статутного капіталу Банку у розмірі 18,15 млн дол. США.

Згідно з установчими документами ця потужна міжнародна фінансова установа покликана, перш за все, забезпечити фінансову підтримку пріоритетних проектів у Чорноморському регіоні, насамперед у транспортній, телекомунікаційній, енергетичній галузях, а також у сфері захисту Чорного моря і довкілля, розвитку підприємницьких зв'язків між країнами – членами ОЧЕС тощо.

Формально Банк розпочав роботу з 1 червня 1999 p., хоча урочиста церемонія його відкриття відбулася 21 червня 1999 р. у м. Салоніки (Греція), де сьогодні знаходиться Центральний офіс ЧБТР.

Керівними органами банку є Рада керуючих та Рада директорів. Рада керуючих (по одному представнику від кожної країни) на засіданнях встановлює головні напрями діяльності Банку, призначає президента Банку та розглядає і затверджує основні результати фінансової діяльності цієї установи. Нині Президентом ЧБТР є Мустафа Гюртін (Туреччина).

Рада директорів, до якої також входять по одному представнику від кожної країни, здійснює нагляд за проведенням Банком операцій відповідно до Статуту Банку.

Першим представником у Раді керуючих ЧБТР від України був тогочасний Голова правління Національного банку України В.А. Ющенко, який очолював її у 1998–1999 рр.

ЧБТР здійснює свою діяльність на основі загальноприйнятої практики великих міжнародних банківських інституцій, зокрема стосовно фінансування проектів і надання кредитів. Так, станом на початок 2002 p., Банком було розглянуто понад 200 різноманітних проектів на загальну суму понад 150 млн дол. США. Якщо взяти до уваги той факт, що Банк почав фінансувати проекти з грудня 1999 р., то за такий короткий термін використано досить великі кошти.

Необхідно зазначити, що першим проектом, який був профінансований ЧБТР, став проект реконструкції газопроводу, що проходить територією України і яким постачається російський газ на Балкани та до Туреччини. З цією метою у 2000 р. ЧБТР було виділено кредит у сумі 12 млн дол. США для проведення реконструкції газокомпресорної станції у с. Тарутіно (Україна).

Крім того, для фінансування цього проекту ще 40 млн дол. США виділив ЄБРР. Загальна вартість першої черги реконструкції газопроводу становить 78 млн дол. США, а друга дасть змогу збільшити його пропускну здатність ще на 17 млрд куб. м газу на рік. Для реалізації цього проекту знову планується отримати 6 млн дол. США у вигляді кредиту ЧБТР. ЄБРР вже надав з цією метою кредит у розмірі 51 млн дол. США.

10 серпня 2000 p. між ЧБТР та Avin International S. А. (Греція) було підписано угоду про надання позички на суму 10 млн дол. США з метою побудови судна для перевезення нафти та нафтопродуктів. Замовником є зазначена компанія Avin International S. А., яка входить до складу Vardinoyannis Group – однієї з найбільших грецьких корпорацій, сфера інтересів котрої простягається від видобутку і переробки нафти та перевезення вантажів до банківської діяльності, операцій з нерухомістю, засобів масової інформації, готельного бізнесу та спорту. Виконавцем замовлення є Чорноморська суднобудівна верф (м. Миколаїв).

Серед останніх проектів Банку в Україні слід зазначити відкриття кредитної лінії (затверджено Радою директорів ЧБТР у ході 27-го засідання 7 квітня 2002 р. на користь Хайпоферайнзбанку (до 2002 р. – Банк Австрія кредитанштальт Україна). Хайпоферайнзбанк є фінансовим посередником у наданні короткотермінових інструментів фінансування торгівлі (преекспортне фінансування та множинний споживчий кредит) на загальну суму 5 млн дол. США строком до 360 днів.

Перелік проектів, які реалізуються в Україні з допомогою ЧБТР, наведений у додатку К.

Уже на прикладі цих проектів видно, що Україна є активним партнером Банку. її подальше співробітництво з ЧБТР є взаємовигідним і має сприяти залученню коштів в українську економіку через механізм банківського фінансування пріоритетних проектів в Україні.

Метою створення Африканського банку розвитку (АфБР) було сприяння економічному розвитку і соціальному прогресу регіональних держав – членів АфБР, фінансуванню інвестиційних програм і проектів, мобілізації ресурсів через організацію спільного фінансування, що здійснюється банком разом із дво- і багатосторонніми інститутами розвитку, залученню державних і приватних інвестицій, наданню необхідної технічної допомоги в підготовці проектів розвитку.

Строки погашення та рівень процента залежать від рентабельності проекту, його важливості для розвитку африканської економіки та ін. Строки надання кредитів – від 5 до 25 років, у тому числі пільговий період становить від 1 до 6 років. Банк використовує два рівні процентних ставок. Перша процентна ставка є вищою за кредитами, що надаються для промислових об'єктів та інших підприємств зі швидкою окупністю. Процентна ставка у цьому разі збігається з ринковою. Інша є нижчою і стягується за кредитами на здійснення проектів розвитку сільськогосподарського виробництва, зв'язку, електроенергетики та ін. Крім процентів, банк утримує комісійні – встановлену комісію в розмірі 1 % річних і комісію 0,75 % річних з невикористаної частини позики.

Головна проблема банку – недостатня кількість фінансових ресурсів. З метою їх поповнення у 1972 р. було створено Африканський фонд розвитку (АФР). Незважаючи на те, що частка капіталу АфБР у фонді становить лише 2,8 %, йому належить 50 % голосів. Голоси між іншими членами розподіляються пропорційно до їх частки у капіталі Фонду.