Країнознавство - Масляк П.О. - 6.2. Країни Центральної Азії

Чотири країни цього регіону — Узбекистан, Киргизія, Таджикистан і Туркменія є пострадянськими державами, де відбувається болісний і неоднозначний процес національного відродження та відновлення ісламської традиції та духовності. Цілий клубок протиріч і конфліктних ситуацій ускладнюються втручанням Росії та деяких інших держав. Регіональним лідером тут, безперечно, є Узбекистан.

6.2.1. Узбекистан

Загальні відомості. Офіційна назва — Республіка Узбекистан. Столиця — Ташкент (2,1 млн осіб). Площа — понад 447 тис. км² (56-те місце у світі). Населенна — понад 25 млн осіб (39-те місце у світі). Державна мова — узбецька. Грошова одиниця — узбецький сом.

Географічне положення. Узбекистан займає центральну частину Центральної Азії. На півночі та північному заході він межує з Казахстаном, на південному заході — з Туркменістаном, на півдні — з Афганістаном, на південному сході — з Таджикистаном і на сході — з Киргизією (Киргизстаном). Оцінка географічного положення країни не є однозначною: Узбекистан оточений державами, в яких мають місце численні політичні та економічні кризи, водночас його центральне розміщення в регіоні та відсутність безпосередніх кордонів з непрогнозованою Росією є доволі сприятливим, особливо у стратегічному сенсі.

Історія виникнення і розвитку. УІ тисячолітті до н. е. територія сучасного Узбекистану перебувала у складі відомих держав Бактрії та Согдіани. УІ ст. н. е. на теренах Узбекистану виникла Кушанська держава. Після розпаду у VIII ст. н. е. ця територія була завойована арабами, які принесли іслам. У X ст. розпочалося тюркське панування. У XIII ст. завойована монголами. На XIV ст. припадає розквіт під владою Тимура. На початку XVI ст. з'явилися кочові племена узбеків, які створили Бухарське та Хівінське ханства. У XIX ст. територія сучасного Узбекистану була завойована Росією. Після революції 1917 р. були спроби відновити державність, але після агресії російської більшовицької армії на території Узбекистану в 1918 р. було утворено Туркестанську автономну СРР. У1924 р. виникла Узбецька СРР у складі Радянського Союзу. Після розпаду останнього у 1991 р. проголошено незалежність. Узбекистан прийнятий до ООН та інших міжнародних організацій.

Державний устрій і форма правління. Узбекистан — унітарна держава, президентська республіка. Главою держави є президент зі значними повноваженнями. Законодавчу владу здійснює двопалатний парламент. Виконавча влада належить президенту та уряду на чолі з прем'єр-міністром. За адміністративно-територіальним поділом держава має 12 областей, 1 автономну республіку, 1 столичний округ.

Природні умови та ресурси. Понад 30% території Узбекистану зайнято рівнинами (Туркменська низовина). На півдні здіймаються високі гори (Тянь-Шань) до 4643 м. У країні декілька міжгірських долин, які зрошуються річками, каналами та ариками.

Значних збитків економіці завдають періодичні руйнівні землетруси. Під час одного з них у 1966 р. був зруйнований Ташкент.

Найбільші річки Амудар'я та Сирдар'я. їхні води такою мірою відібрані на зрошення, що ці річки вже не доносять своїх вод до Аральського моря. Воно розпалося на дві водойми, що висихають на очах. Серед пустелі на колишньому дні моря стоять багато морських кораблів, створюючи фантастичний пейзаж.

Клімат Узбекистану різко континентальний. Середня температура найтеплішого місяця коливається від +26 °С до +32 "С, взимку в січні середні температури в різних частинах країни різняться кардинально — від +3 °С до -10 °С. Опадів на рівнинах дуже мало, лише 80—90 мм.

Ґрунтовий покрив представлений переважно сіроземами та сіро-бурими ґрунтами. На них панує пустельна рослинність. У пустелі Кизилкум (Червоні піски) піщані маси постійно пересуваються під впливом панівних вітрів. У горах рослинний і тваринний світ доволі різноманітний.

Узбекистан багатий на мінеральні ресурси. Серед них основну роль відіграють енергоносії: нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля. Різноманітні й значні поклади руд кольорових металів. Є запаси міді, бокситів, свинцю, цинку, вольфраму, молібдену, урану, золота, срібла та ін. Є значні поклади хімічної сировини, зокрема фосфоритів, сірки, кам'яної та калійної солей. Поширені родовища будівельних матеріалів та напівдорогоцінного каміння.

Населення. Природні умови визначають надзвичайну нерівномірність розміщення населення по території країни. Хоча його загальна густота порівняно невелика (55 осіб на 1 км²), у пустелях воно здебільшого відсутнє взагалі, а в оазах — перевищує 300 осіб на 1 км².

Міське населення становить лише 42%. Окрім столиці понад 300 тис. осіб мають міста Самарканд, Наманган, Андижан. Узбекистан характеризується високим приростом населення. При народжуваності 29%о і смертності 7%о природний приріст складає 22%о. Узбеки становлять 69% населення, росіяни — 11, татари — 4, казахи — 4%.

Господарство. Узбекистан — індустріально-аграрна держава. Промисловість домінує в структурі ВНП. Серед її галузей виділяються гірничодобувна, яка займається видобутком нафти, природного газу, кам'яного та бурого вугілля. Інша її частина зайнята видобутком різноманітних руд кольорових металів. Ще інша — забезпечує хімічну промисловість сировиною.

Крім гірничовидобувної, значного розвитку набули хімічна та машинобудівна промисловість. Перша, переважно спеціалізується на виробництві фосфорних і азотних добрив, пластмас і хімічних волокон. Друга — виробляє сільськогосподарську техніку (трактори, бавовнозбиральні комбайни), автомобілі, літаки, холодильники, ліфти, екскаватори, трансформатори, обладнання та машини для легкої й харчової промисловості.

Переважно на сільськогосподарській сировині працюють багатогалузеві легка та харчова промисловість. Перша виробляє бавовняні, шовкові та вовняні тканини, обробляє шкіру та випускає взуття. Друга — переробляє зерно, м'ясо, молоко, овочі та фрукти. Разом ці дві галузі дають більше половини всієї валової продукції промисловості.

Сільське господарство переважно базується на зрошувальному землеробстві. Основною технічною культурою є бавовник. За обсягами його збирання Узбекистан посідає 5-те місце у світі. Велике значення має вирощування зернових (пшениця та рис), тютюну та овочів, виноградарство та баштанництво. Основною галуззю тваринництва є вирощування овець, зокрема каракулівництво. Вирощують також молочно-м'ясну худобу, верблюдів і коней.

Протяжність залізниць становить близько 3 тис. км, автошляхів — 80 тис. км. Певного значення набуває судноплавство на Амудар'ї. В країні розгалужена мережа трубопроводів. У Ташкенті є міжнародний аеропорт. Основну роль відіграє залізничний транспорт, на який припадає близько 80% вантажообігу.

Культура та соціальний розвиток. В Узбекистані близько 78% письменних. У Ташкенті знаходиться найбільший у Центральній Азії університет. Узбекистан має історико-культурну спадщину світового значення. Хіва, Самарканд і Бухара — міста-музеї під відкритим небом. Тут є будови IX—X ст. До списку ЮНЕСКО занесено 2 архітектурні об'єкти.

Середня тривалість життя жінок становить 72 роки, чоловіків — 66 років. Дуже великою є смертність дітей до 1 року. Витрати на охорону здоров'я становлять близько 5,9% ВНП. У сільській місцевості зосереджена велика кількість безробітних.

Республіка Узбекистан встановила дипломатичні відносини з Україною 14 серпня 1992 р. шляхом обміну нотами. Двосторонні відносини між обома країнами регулюються десятками угод. 15 серпня 1992 р. підписано Договір про основи міжнародних відносин, дружбу та співробітництво між двома державами. У Києві працює посольство Республіки Узбекистан. Україна вдвічі більше експортує товарів до Узбекистану, ніж імпортує з нього.

Запитання та завдання

1. Назвіть і покажіть на карті країни Центральної Азії.

2. На які мінеральні ресурси багатий Узбекистан?

3. Які чинники, на вашу думку, визначають високий природний приріст населення Узбекистану?

4. Які перспективи розвитку туризму в Узбекистані?