Гроші та кредит - Круш П.В. - 3. Розвиток форм грошей. Види грошей у сучасній економіці

Історичний шлях розвитку грошей від їхнього зародження і до сучасного стану супроводжувався зміною не тільки їхньої економічної суті та підвищенням суспільної ролі, а й урізноманітненням їхніх видів і форм. Ці зміни відбивали переміни в суспільних відносинах, формою виразу яких є гроші, та ускладнення вимог ринку до грошей.

Тому виконання грошових функцій здійснювалося різними видами та формами грошей. Пристосування грошей до змін суспільних відносин і вимог ринку потребувало періодичної відміни старих форм і набуття нових, більш адекватних до певних умов.

Еволюція форм грошей, за суттю, є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм для найбільш ефективного виконання функцій грошей у певних ринкових умовах. Ця еволюція відбувалась у напрямі руху від повноцінних (дійсних) грошей до неповноцінних грошей, знаків вартості (замісників дійсних грошей), якими є сучасні гроші. Зараз в усіх країнах світу використовуються виключно неповноцінні гроші.

Дійсні гроші

Дійсні (повноцінні) гроші - це гроші, в яких номінальна вартість, тобто позначена на них вартість, відповідає внутрішній реальній вартості, адекватній вартості товару, що виконував функції грошей, чи вартості матеріалу, з якого гроші були виготовлені, наприклад, золоті чи срібні монети.

Спочатку дійсні повноцінні гроші функціонували у формі металевих зливків. Тому потрібно було постійно ділити зливки, зважувати метал, визначати його пробу, що було складно і незручно. Цим був зумовлений перехід до карбування монет. Монета мала певну кількість металу і форму. Вага і проба металу визначаються державою. Назви грошей протягом тривалого часу продовжують нагадувати про їхнє вагове походження. Так, англійський фунт стерлінгів до нашого часу має назву, що виникла в досить віддалені часи, коли гроші оберталися не у формі монет, а у ваговій формі і фунт стерлінгів дорівнював фунту срібла.

Поява монети означала завершальний етап у формуванні повноцінних грошей. Монета свідчила, з одного боку, про досягнення певного рівня розвитку товарного виробництва та обміну, а з іншого - про посилення економічної та політичної ролі держави.

Дійсним грошам притаманна сталість, що зумовлюється певним та незмінним вмістом золота в грошовій одиниці. Вартість повноцінних грошей визначалася вартістю золота, що виконувало роль грошей. Тому вартість грошей не могла істотно відхилятися від вартості золота і змінювалася повільно. Це забезпечувало економіку надійним стандартом вимірювання всіх економічних процесів і явищ, а отже, - стабільність і сталість.

Золоті гроші мають власну вартість і не піддаються знеціненню. Якщо в умовах обігу повноцінних золотих грошей виникає ситуація, коли їхня кількість перевищує дійсну потребу в них, то вони залишають сферу обігу і переходять до скарбу. Це зменшення кількості золотих грошей в обігу відбувається внаслідок дій людей, які володіють грішми. При збільшенні потреб обігу у готівкових золотих грошах вони безперешкодно повертаються в обіг зі скарбу.

Отже, золоті повноцінні гроші здатні досить гнучко пристосовуватися до потреб обігу без шкоди для тих, хто ними володіє. За таких умов немає необхідності в спеціальних заходах щодо регулювання грошей в обігу відповідно з його потребами. Немає й потреби в спеціальних державних інститутах для підтримання стабільності та сталості дійсних грошей.

Замінники дійсних грошей (знаки вартості)

З часом ускладнення і розширення товарного виробництва і ринкових відносин та поява могутніх неринкових (державно- монополістичних) факторів впливу на економіку зумовлюють неспроможність золота функціонувати в ролі грошей, що підготувало передумови для переходу до якісно нового типу грошей - замінників дійсних грошей (знаків вартості), неповноцінних грошей.

Золотий обіг проіснував у світі порівняно недовго - до Першої світової війни, коли воюючі країни для покриття своїх видатків стали здійснювати емісію знаків вартості у великій кількості. В 30-х роках ХХ ст. було припинено вільний обмін паперових грошей на золото. Повне витіснення золота зі сфери грошового обігу сталось у 70-ті роки ХХ ст., коли остаточно було припинено конвертування паперових грошей у золото у сфері міжнародних валютних відносин. Сталася остаточна демонетизація золота, і воно втратило грошові функції.

Здійснився перехід від дійсних грошей до їхніх замінників. Замінники дійсних грошей (знаки вартості) - це гроші, номінальна вартість яких вища від реальної, тобто витраченої на їхнє виробництво суспільної праці.

Інтенсивне зростання обсягів суспільного виробництва та обігу зумовили неможливість зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до зростаючих масштабів суспільного виробництва і обігу, що пов'язано з незначним поширенням золота в природі і обмеженими обсягами його видобутку. Це зумовило врешті-решт широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових грошей.

Крім того, після довгого перебування в обігу повноцінні монети втрачають частину своєї маси, що призводить до великих втрат уречевленої суспільної праці. Гроші стають неповноцінними, але продовжують нормально функціонувати, виконувати свою грошову функцію в обміні. Враховуючи це, в багатьох країнах уряди свідомо почали псувати повноцінні монети, зменшувати їхню масу, не змінюючи номінальної вартості. Це й стало однією з вагомих причин необхідності заміни повноцінних металевих грошей на гроші неповноцінні, паперові.

Паперові гроші вперше з'явилися в Китаї ще в ХІІ ст. Про них згадує відомий мандрівник Марко Поло, що побував у Пекіні в кінці ХІІІ ст. Вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками і печатками, різну купівельну спроможність і були обов'язкові до приймання в платежах. Виникнення паперових грошей пов'язано з ім'ям хана Хубілая - онука Чингізхана.

Але широкого розповсюдження набули паперові гроші в кінці XVII-XVIII ст. Вперше на Заході вони з'явились у британських колоніях Північної Америки (штат Массачусетс) у 1690 р. В Австрії паперові гроші з'явились у 1762 р., в Росії - з 1769 р., в Пруссії - з 1806 р.

Спочатку паперові гроші випускала держава паралельно із золотими і з метою забезпечення їх впровадження в обіг обмінювала на золоті. Однак з часом зростання дефіциту державного бюджету спричинило збільшення емісії паперових грошей, якими покривався дефіцит державного бюджету. Паперові гроші перестали обмінюватися на золоті монети.

Це означало, що паперові гроші відірвалися не тільки від внутрішньої вартості грошей, а й від реальних потреб обігу. Емісія грошей може зумовлюватися не стільки потребами обігу, скільки потребою держави в покритті бюджетного дефіциту, якщо уряд виявляється неспроможним вирівняти дефіцит бюджету збільшенням надходжень грошових коштів з інших джерел. Держава, що постійно відчуває нестачу коштів, може збільшувати випуск паперових грошей без врахування потреби в них товарного і платіжного обігу. Відсутність обміну на золото не дає можливості паперовим грошам вийти з обігу. В результаті паперові гроші, що застряли в обігу, незалежно від величини товарного обігу і реальної потреби в них в обігу, переповнюють канали обігу та обезцінюються, тобто зменшується їхня купівельна спроможність.

Це означає, що економічна природа паперових грошей виключає можливість сталості паперово-грошового обігу, бо їхня кількість не регулюється потребами товарообігу, а механізму автоматичного вилучення надлишку паперових грошей з обігу немає.

У зв'язку з цим виникає потреба у свідомому державному регулюванні руху і кількості паперових грошей в обігу, в необхідності функціонування відповідних державних структур.