Гроші та кредит - Михайловська І.М. - ТЕМА 7. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙІ СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

7.1. Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей.

7.2. Основні постулати абстрактної теорії грошей.

7.2.1. Номіналістична теорія грошей.

7.2.2. Металістична теорія грошей.

7.2.3. Марксистська теорія грошей.

7.3. Напрями монетарної теорії грошей.

7.3.1. Класична кількісна теорія грошей.

7.3.2. Неокласична кількісна теорія грошей.

7.3.3. Сучасний монетаризм.

7.4. Основні аспекти грошово-кредитної політики України у світі сучасних монетарних теорій.

7.1. Загальні методологічні основи кількісної теорії грошей

Теоретичні проблеми розвитку грошових відносин завжди посідали

чільне місце в системі наукових досліджень практично всіх шкіл і течій

економічної думки. Можна без перебільшень засвідчити, що економічна

наука і виникла як результат аналізу грошових відносин. "Гроші, - писав

з приводу цього англійський економіст А. Маршалл, - завжди визначали

головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука".

Слід врахувати те, що в економічній науці не склалося певної цілісно визначеної теорії грошових відносин. Від зародження в теорії грошей сформувалися окремі течії та напрямки, що розвиваються на власних методологічних засадах чи конкурують одне з одним, серед яких можна виділити два підходи. Представники одного з них віддають перевагу внутрішнім аспектам явища грошей і недооцінюють їх зовнішні аспекти, що проявляються у впливі грошей на економічні процеси. Цей підхід щодо вивчення природи грошей називають абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими його проявами є номіналістична теорія, металістична теорія, марксистська теорія та. інші.

Представники другого напряму проблем теорії грошей приймають гроші такими, якими вони є, і досліджують питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: якими проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку і на які саме її процеси; який конкретно механізм впливу грошового фактора на реальну економіку; чи може держава використовувати цей механізм у своїй політиці; якою має бути грошово-кредитна політика у країні і т.д. Цей підхід у науковому аналізі грошових проблем називають прикладною теорією грошей. У західній літературі - монетаристською теорією.

Монетаристська теорія також не є монолітною, а включає кілька напрямів, кожний з яких розглядається як окрема теорія.

Так, автори фундаментальної теорії грошей "Гроші, банківська справа та грошово-кредитна політика"[3. с.238] визначили сутність монетаристської теорії як розділ економічної теорії, в якому визначається "вплив грошей та певної грошово-кредитної політики на стан економіки в цілому". Монетаристська теорія не тільки посідає ключове місце в науковій думці про гроші та грошові відносини, а й справляє політичний вплив на розвиток усієї економічної теорії. Жодне з наукових чи навчальних видань XX ст. з економічної теорії, макроекономіки тощо не обійшлося без аналізу випливу та економіку грошових факторів-попиту та пропозиції грошей процента, фінансового ринку та ін. [2. с 330].

Найбільш відомим напрямком монетаристської теорії є кількісна теорія, яка залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетаризм. Одночасно з неокласичним напрямком як відносно самостійне відгалуження сформувалася кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетаристської теорії.

Таким чином, основні напрямки кількісної теорії грошей подані у схемі, (рис.7.1).

Рис. 7.1. Основні напрями кількісної теорії грошей.