Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Депозитні інститути (банки)

Ми бачили, чому фінансові посередники відіграють таку важливу роль в економіці. Тепер ми поглянемо на основних фінансових посередників і на те, як вони виконують посередницьку функцію. Існує три групи фінансових посередників: (1) депозитні інститути (банки); (2) договірні ощадні інститути; (3) інвестиційні посередники. Таблиця 3.1 виступає орієнтиром при аналізі фінансових посередників, що розбиті в ці три групи через опис їхніх основних зобов'язань (джерела коштів) і активів (використання коштів). Відносний розмір цих посередників у Сполучених Штатах показаний у таблиці 3.2, яка подає величину їхніх активів на кінець 70-го, 80-го і 90-го років.

ТАБЛИЦЯ 3.2. Основні фінансові посередники

Депозитні інститути (банки)

Депозитні інститути (які для простоти в цій книжці називаємо "банками") є фінансовими посередниками, які приймають депозити від індивідів та інститутів і надають позички. Дослідження грошей та банківської справи зосереджує особливу увагу на цій групі фінансових інститутів (яка складається з комерційних банків, ощадних та позичкових асоціацій, взаємних ощадних та кредитних спілок), бо вони втягнуті в процес створення депозитів - важливого компонента пропозиції грошей. їхня поведінка відіграє важливу роль в тому, як визначається пропозиція грошей.

Комерційні банки.

Ці фінансові посередники основним чином мобілізують кошти шляхом відкриття чекових депозитів (депозитів, по яких можна виписувати чеки), ощадних депозитів, які виплачуються на вимогу, але по яких їхнім власникам не дозволяється виписувати чеки), строкових депозитів (депозитів з фіксованим терміном вкладання). Ці кошти використовуються фінансовими посередниками для надання комерційних, споживчих та заставних позичок і для купівлі цінних паперів уряду США та муніципальних облігацій. У Сполучених Штатах існує приблизно 12 тисяч комерційних банків, які є найбільшою групою фінансових посередників і мають найбільш диверсифікований портфель активів.

Ощадні і позичкові асоціації.

Основними джерелами коштів ощадних та позичкових асоціацій є ощадні депозити (їх часто називають "паями" або "акціями"), строкові і чекові депозити. Набуті кошти традиційно використовувались для надання позичок під заставні Ощадні та позичкові асоціації є наступною найбільшою групою фінансових посередників, яка нараховує приблизно 2500 одиниць. Наприкінці 50-х та 60-х років ощадні та позичкові асоціації зростали значно швидше, ніж комерційні банки. Проте, коли процентні ставки різко зросли з кінця 60-х до початку 80-х років, то ці асоціації зіткнулися з труднощами, які уповільнили їхнє швидке зростання. Заставні є довгостроковими позичками з найбільш розповсюдженим строком па гашення у двадцять дев'ять років, отже, багато нині існуючих заставних були зроблені чимало років тому, коли процентні ставки були суттєво нижчими. Коли процентні ставки зросли, то ощадні й позичкові асоціації часто виявляли, що доход від їхніх заставних був значно нижчий від вартості набуття коштів. Багато асоціацій почало нести великі збитки, і немало з них розорилися.

До 1980 року ощадні та позичкові асоціації обмежувались у наданні позичок під заставну і не могли відкривати поточні рахунки. їхні турботи спонукали Конгрес включити в Закон про дерегулювання депозитних інститутів та контроль за грошовим обігом (1980 р.) статті, що дозволяли ощадним та позичковим асоціаціям відкривати поточні рахунки, надавати споживчі кредити і виконувати багато інших видів діяльності, які попередньо дозволялися тільки комерційним банкам. Закон Гарна- Гермейна від 1982 року далі розширив права ощадних та позичкових асоціацій. Крім того, вони тепер підпадають під ті ж вимоги щодо депозитів у Федеральній резервній системі, що й комерційні банки. Чистим результатом цього законодавства є те, що відмінність між ощадними і позичковими асоціаціями та комерційними банками нині стирається, і ці посередники стануть у майбутньому більш конкурентними з іншими суперниками.

Взаємні ощадні банки.

Взаємні ощадні банки дуже подібні до ощадних і позичкових асоціацій. Вони мобілізують кошти, приймаючи депозити, і використовують їх головним чином для надання позичок під заставні. їх корпоративна структура дещо відмінна від ощадних та позичкових асоціацій. Ця відмінність полягає в тому, що взаємні ощадні банки завжди структуруються як взаємні, що означає, що вони функціонують як кооперативи, де депозитами володіє банк. Існує приблизно 500 інститутів такого роду, і вони розміщені головним чином у штаті Нью-Йорк та в Новій Англії. Як і ощадні та позичкові асоціації, взаємні банки до 1980 року обмежувалися у наданні позичок під заставні і відчували ті ж самі проблеми, коли процентні ставки зросли з кінця 1960-х до початку 1980-х років. На них у 80-і роки так само вплинуло банківське законодавство, і тепер вони можуть відкривати чекові депозити і надавати позики не тільки під заставні.

Кредитні спілки.

Ці фінансові інститути, яких налічується більше 15 тисяч, є дуже малими кооперативними позичковими інститутами, які організовуються навколо особливої соціальної групи і членів трудових спілок, зайнятих у певній фірмі, і т. д. Вони набувають кошти від депозитів і головним чином надають споживчі позички. За банківським законодавством 1980 року, кредитним спілкам також дозволяється відкривати чекові депозити, і вони можуть надавати позичку під заставні, на додаток до споживчих позичок.