Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Поточні чекові депозити

Оскільки банки (депозитні інститути) відіграють таку важливу роль у спрямуванні коштів до позичальників з продуктивними інвестиційними можливостями, то вони забезпечують тим самим безперервне ефективне функціонування економіки. У Сполучених Штатах Америки банки надають кредитів на суму понад 5 трлн. дол. Вони надають позики діловим підприємствам, допомагають фінансувати навчання в коледжі або купити новий автомобіль чи будинок, ведуть наші чекові, ощадні рахунки.

У цьому розділі ми розглянемо, як банки - найважливіший з фінансових посередників - функціонують з метою отримання найвищих можливих прибутків. Як і чому вони надають позики, як вони отримують кошти та управляють своїми активами і пасивами (боргами) і як заробляють доходи. Хоча ми зосередимося на діяльності комерційних банків, бо вони володіють більш як двома третинами активів банківської системи, принципи їх функціонування можна застосувати до інших банківських інститутів, таких, як ощадні і позичкові асоціації, взаємні ощадні банки та кредитні спілки.

БАЛАНС БАНКУ

Щоб зрозуміти, як банк функціонує, передусім нам потрібно розглянути баланс банку, який містить перелік усіх його активів і пасивів. Як вказує сама назва, характерною рисою балансу є:

Сумарні активи = сумарні пасиви + власний капітал

Крім того, баланс банку містить джерела коштів банку (пасивів) і напрямки їх прикладання (активи). Банки здобувають кошти, отримуючи позики і використовуючи такі пасиви, як вклади. Ці кошти використовуються далі банками для набування активів у вигляді цінних паперів чи надання позичок. Надходження банку, які він отримує від володіння цінними паперами і від наданих позичок, покривають витрати на випуск зобов'язань і забезпечують прибуток. Баланс усіх комерційних банків на кінець 1990 р. подано у таблиці 9.1.

ТАБЛИЦЯ 9.1. Баланс всіх комерційних банків на кінець 1990 р. (статті в % до суми)

Пасиви

Банк отримує кошти шляхом випуску (продажу) зобов'язань (джерел коштів), які потім можна використати для придбання активів, що забезпечують доход.

Поточні чекові депозити

В банку існують рахунки, які дають право власнику(ам) рахунку виписувати чеки третім особам. Чекові вклади обіймають: всі рахунки, по яких можна виписувати чеки; чекові вклади, які не дають процента (вклади до вимоги); нау-рахунки, що дають процент (обігові накази про вилучення), супер-нау-рахунки і депозитні рахунки грошового ринку, що запроваджені у 1982 р. У таблиці 9.1 показано, що чекові вклади є важливим джерелом банківських коштів, яке становить 16 % пасивів банків. Ці вклади були найважливішим джерелом коштів (понад 60 % пасивів у 1960 р.), але їхня частка з перебігом часу зменшилася.

Чекові вклади є платежем на вимогу. Якщо вкладник приходить у банк і вимагає виплати (вилучення) грошей, то банк відразу виплачує йому. Так само, якщо особа отримує чек, виписаний на рахунок в банку, то при поданні чека банк повинен негайно переказати кошти на рахунок цієї особи. Чекові вклади е активами для вкладника, бо це частина його майна. Навпаки, вкладник може вилучити кошти зі свого рахунку, і банк зобов'язаний їх виплатити. Тому в цьому випадку чекові вклади є пасивами банку. Чекові вклади звичайно є джерелом коштів банку, що пов'язані з найменшими витратами, бо вкладники готові відмовитися від певного процента, щоб мати доступ до ліквідних активів, які можна використовувати при покупках. Крім виплати процентів, витрати банку по підтримці чекових вкладів містять ще витрати на обслуговування даних рахунків (обробку і зберігання погашених чеків, підготовку і розсилку місячних звітів, забезпечення нормальних умов роботи касира, утримання престижних приміщень банків та заохочувальну рекламу по вкладанню грошей в даний банк). За останні роки проценти, що виплачувалися по вкладах (чекових і строкових), становили приблизно 50 % сумарних поточних витрат банків, тоді як витрати, що пов'язані з обслуговуванням рахунків (платня працівників, оренда приміщень і т. ін.), становили приблизно 35 % поточних витрат.

Неопераційні вклади

Неопераційні вклади - це основне джерело коштів банку (51 % банківських пасивів, згідно з таблицею 9.1). Характерним є те, що ці вклади дають проценти і по них їхнім власникам не дозволяють виписувати чеки. Процентні ставки по неопераційних вкладах звичайно вищі від процентних ставок по чекових рахунках, бо вкладнику по них надається значно менше послуг. Існує два види неопераційних вкладів - ощадні рахунки і строкові вклади, які називають ще депозитними сертифікатами (CD - Certificates of Deposits). Ощадні рахунки протягом деякого часу були найпоширенішим видом неопераційних вкладів. По цих рахунках кошти можна покласти або вилучити в будь-який час, операції і виплати процентів записуються в маленькій книжечці (ощадній книжці), яку має власник рахунку, або в місячній виписці рахунку. По цих вкладах виплата грошей не здійснюється одразу на вимогу (банк може затримати виплату до 3-х днів). Проте внаслідок конкуренції за вклади банки дозволяють вкладникам вилучати гроші з їхніх ощадних рахунків без затримки.

Строкові вклади мають фіксований строк зберігання в банку від декількох місяців до п'яти років і більше. Ці вклади передбачають значні штрафи за вилучення грошей до закінчення цього строку (втрата процентів за декілька місяців). Строкові вклади в невеликих сумах (менше ніж 100 000 дол.) є менш ліквідними для вкладника, ніж ощадні вклади, хоча дають вищі процентні ставки і є дорожчим джерелом коштів для банків.

Строкові вклади у великих сумах (СО) - від 100 000 дол і більше, як правило, належать корпораціям чи іншим банкам. Строкові депозити великого номіналу є обіговими, вони, як і облігації, можуть перепродуватися на вторинному ринку до настання строку вилучення. З цієї причини корпорації, взаємні фонди грошового ринку та інші фінансові інститути володіють ними як альтернативними активами до векселів Державної скарбниці та інших короткострокових облігацій. їхня поява у 1961 р. стала важливим джерелом банківських коштів (15 %).

Отримані позики

Банки отримують кошти за рахунок позик від Федеральної резервної системи, інших банків і корпорацій. Позики у ФРС мають назву дисконтних позичок. Банки також отримують одноденні позички для резервів на федеральному ринку резервів від інших американських банків і фінансових інститутів. Іншими джерелами позичкових коштів банків є позики, що надаються банкам їхніми материнськими компаніями (банківські холдингові компанії), угодами про позики з корпораціями (такими, як угоди про зворотний викуп) та позики євродоларів (депозити, що поіменовані в американських доларах і містяться в іноземних банках або закордонних відділеннях американських банків). З перебігом часу позички стали важливим джерелом банківських коштів. У 1960 р. вони становили лише 2 % пасивів банків, тоді як нині їхня частка в банківських пасивах перевищує 20 %.

Капітал банків

Останньою статтею пасивів банку є капітал банків - чисті активи банку, які дорівнюють різниці між сумою активів і пасивів (7 % всіх активів банку у таблиці 9.1). Ці кошти мобілізуються шляхом продажу нових акцій або з нерозподілених доходів. Банківський капітал пом'якшує зменшення вартості активів, яке може призвести до фінансової неплатоспроможності банку (коли вартість активів банку падає нижче його зобов'язань і банк стає банкрутом). Важливим компонентом капіталу банку є резерви на випадок неповернення позик, що описано у вставці 9.1.