Вступ до мовознавства - Кочерган М.П. - Самодійські мови

До живих самодійських (самоїдських) мов належать ненецька, нганасанська, енецька і селькупська. Користуються ними 35 тис. осіб. Функціонують в північноєвразійській тундрі від півострова Канін і ріки Мезень на Заході до півострова Таймир на Сході, а також у Тюменській і Томській областях та Красноярському краї (Росія).

Найпоширенішою самодійською мовою є ненецька (юрако-самоїдська). Нею спілкуються 24 тис. осіб у зоні тундри від Кольського півострова до правобережжя Єнісею. Писемність із 1932 р. - на основі латинської, а з 1937 р. - на основі кириличної графіки.

Нганасанська (тавгійська, тавгійсько-самоїдська) мова локалізована на півострові Таймир. У 1979 р. нею спілкувалося приблизно 800 осіб. Писемності не має.

Енецька (єнісейсько-самоїдська) мова використовується приблизно 200 особами на правобережжі нижньої течії Єнісею. Писемності не має.

Селькупською (остяко-самоїдською) мовою розмовляють приблизно 2 тис. осіб, на північному сході та на сході Західного Сибіру. Писемність створена в 30-х роках XX ст. на основі латиниці, а пізніше - кирилиці, однак із 50-х років XX ст. не використовується.

В останні роки в мовознавстві панує думка, що самодійські мови споріднені з фіно-угорськими, тому їх стали об'єднувати в одну велику уральську сім'ю.

Тюркські мови

Тюркська сім'я мов (109 млн. 965 тис. носіїв) функціонує в середньоазіатських державах, Закавказзі, Росії, Ірані, Афганістані, Монголії, Китаї, Румунії, Болгарії, Югославії, Албанії та Україні. Існує думка, що тюркські мови генетично пов'язані з алтайськими. Є також гіпотеза, згідно з якою тюркські та інші алтайські мови (монгольські, тунгусо-маньчжурські) разом із фінно-угорськими мовами утворюють урало-алтайську макросім'ю.

Серед тюркських мов виділяють п'ять груп: булгарську, кипчацьку, огузьку, карлукську й уйгурську (східну).

Булгарська група

До неї належать татарська, башкирська, чуваська й мертві булгарська, хазарська та печенізька мови.

Татарська мова поширена у Татарській Автономній Республіці та суміжних територіях Росії. Нею розмовляють приблизно 8 млн. осіб. Пам'ятки писемності належать до XIII ст. Писемність до 1927 р. - на основі арабської графіки, з 1927 р. до 1939 р. - на основі латиниці, а з 1939 р. - кирилиці.

Башкирською мовою користуються 920 тис. башкирів, які проживають у Башкирській Автономній Республіці та Оренбурзькій, Челябінській, Самарській, Курганській, Єкатеринбурзькій областях Росії. Літературна мова сформувалася на початку XX ст. Писемність до 1928 р. - на основі арабської графіки, з 1929 р. - латиниці, а з 1939 р. - на основі кирилиці.

Татарська й башкирська мови мають багато спільного з кипчацькими мовами.

Чуваська мова поширена в Чуваській Автономній Республіці і на суміжних територіях Росії. Розмовляють нею приблизно 1,5 млн. осіб. Перша граматика чуваської мови видана в 1769 р. Старочуваська писемність використовувала кирилицю, а новочуваська була створена в 1871 р. І.Я. Яковлевим та існувала до 1933 р.; 1933 р. замінена кирилицею.

Булгарська мова існувала у Великій Булгарії до ст. Відомостей про цю мову дуже мало. Вважають, що вона покладена в основу чуваської мови. У УП ст. частина булгар перейшла за Дунай, асимілювалася із слов'янським населенням, а їх мова увійшла як субстрат до болгарської мови.

Хазарська мова була близькою до булгарської і функціонувала з VII до середини X ст. у Хазарській державі (територія сучасних Дагестану, Прикубання, Приазов'я і Північного Причорномор'я). Відомості про цю мову збереглися в арабських, візантійських та єврейських джерелах.