Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Чи дисконтну ставку слід прив'язувати до ринкової ставки процента?

Найважливіша перевага дисконтної політики полягає в тому, що ФРС може використовувати її, щоб виконувати роль кредитора останньої надії. Досвід із "Continental Illinois", "Franklin National Bank" та "чорним понеділком" показує, що ця роль стала важливішою протягом останніх двадцяти років. Проте два важливих недоліки дисконтної політики змушують багатьох економістів вважати, що вона не повинна застосовуватися як метод контролю над грошима. Перший полягає у тій плутанині щодо намірів Федеральної резервної системи, яка може викликатися повідомленням про зміни дисконтної ставки. Другий недолік - той, що коли ФРС встановлює дисконтну ставку на незвичному рівні, то матимуть місце великі коливання в проміжку між ринковими процентними ставками і дисконтною процентною ставкою коли ринкові процентні ставки зміняться. Як ми бачили у розділі 16 (див. графік 16.3), ці коливання призводять до значних небажаних коливань в обсязі дисконтних позичок, а отже, і пропозиції грошей. Дисконтна політика може ускладнити контроль за пропозицією грошей.

Використання дисконтної політики для контролю за грошовою масою, здається, мало заслуговує довір'я. їй властиві не лише ті два недоліки, що описані вище. Дисконтна політика також не така ефективна, як операції на відкритому ринку, в сфері контролю за пропозицією грошей внаслідок двох додаткових причин. Операції на відкритому ринку повністю здійснюються на розсуд ФРС, в той час як обсяг дисконтних позичок залежить не тільки від неї. ФРС може змінити дисконтну ставку, але не може змусити банки брати в позичку (ви можете привести коня до води, але не змусите його пити). Крім того, при операціях на відкритому ринку значно легше змінити купівлю на продаж або навпаки, аніж змінити дисконтну політику. Недоліки дисконтної політики як методу монетарного контролю підштовхнули економістів до обговорення питання про необхідність її реформи.

Запропонована реформа дисконтної політики

Чи слід скасувати надання дисконтних позичок?

Мілтон Фрідман одного разу запропонував, що ФРС повинна відмовитися від її дисконтних знарядь, щоб встановити кращий монетарний контроль. Фрідман твердив, що існування ФКСД усуває можливості банківської паніки, тому використання дисконтних методів більше не потрібне. Відмова від надання дисконтних позичок усунула б коливання грошової маси, що виникають через зміни в обсязі дисконтних позичок, і тому зменшилися б небажані загальні коливання грошової маси.

Критики пропозиції Фрідмана підкреслюють, що ФКСД ефективно запобігає банківській паніці тільки тому, що за нею стоїть ФРС і відіграє роль кредитора останньої надії. Крім того, як ми бачили у випадку краху "чорного понеділка", дисконтні методи Федеральної резервної системи можна застосувати, щоб гасити фінансову паніку, не пов'язану з банкрутством банків. Кількість банкрутств банків за останні роки зросла, і тому потреба у використанні ФРС дисконтних методів для збереження здорового стану фінансової системи стала ще очевиднішою. Тому більшість економістів не підтримують пропозиції Фрідмана.

Чи дисконтну ставку слід прив'язувати до ринкової ставки процента?

Альтернативна пропозиція значно менш радикальна, ніж відмова від операцій з дисконту. За цією пропозицією дисконтна ставка має пов'язуватися з ринковою ставкою процента (ставкою по тримісячних векселях Державної скарбниці США або федеральною резервною ставкою). Одна із версій цієї пропозиції, що називається концепцією штрафної процентної ставки, передбачає встановлення дисконтної ставки, постійно вищої від ринкової процентної ставки - скажімо, на три процентні пункти вищої від ставки по тримісячних векселях,- і дозволяти банкам позички за цією ставкою в тому обсязі, якого вони хочуть.

Існує багато переваг прив'язування дисконтної ставки до ринкової ставки процента. По-перше, ФРС може продовжувати використання операцій з дисконту, щоб виконувати свою роль останнього кредитора. По-друге, більшість коливань в інтервалі між ринковими процентними ставками і дисконтною ставкою (і-іd) було б усунуто, що закрило б основне джерело коливань обсягу дисконтних позичок. По-третє, якщо концепція штрафної дисконтної ставки була б застосована, то управління дисконтним віконцем було б значною мірою спрощене, бо банки більше не брали б позичок з дисконтного віконця для вилучення прибутку. По-четверте, оскільки зміни дисконтної ставки були б автоматичними, не існувало б хибних сигналів про наміри Федеральної резервної системи, і ефект оголошення зник би.

Прив'язування дисконтної ставки до ринкової ставки процента підтримується багатьма професійними економістами. Справді, якщо поглянути на графік 19.1, то можна побачити, що ФРС уже проводить дисконтну політику, яка не надто віддалена від цієї пропозиції. ФРС не дозволяє дисконтній ставці відриватися надто далеко від ринкової ставки процента, бо не хоче, щоб обсяг дисконтних позичок почав виходити з-під контролю.