Казначейська справа - Попова Л.М. - 4.6. Облік, звітність та контроль використання коштів Державного бюджету

Державний бюджет України і місцеві бюджети концентрують показники утворення й використання грошових коштів.

Важливе державне значення належить процесові виконання Державного бюджету, який не може бути забезпечений без чіткої організації бюджетного обліку.

Основне завдання бюджетного обліку - забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет, своєчасне фінансування заходів, передбачених видатковою частиною бюджету, забезпечення цільового використання коштів бюджету, ефективного використання їх за призначенням.

Бюджетний облік відображає виконання бюджету через облік: доходів, видатків, грошових коштів бюджету на рахунках, фінансування заходів, передбачених і затверджених у бюджеті, фондів, резервів й рахунків, створених у процесі виконання бюджету, касового виконання бюджету і виконання кошторисів видатків бюджетних установ. Тому бюджетний облік дає повну картину виконання бюджетів усіх рівнів.

Бюджетний облік, як один із видів бухгалтерського обліку, є науково обґрунтованою системою нагляду, відображення, групування й узагальнення та контролю за якісними показниками виконання бюджету. Через бюджетний облік виявляються всі порушення бюджетного законодавства, невиконання вимог щодо режиму економії бюджетних коштів.

Бюджетний облік враховує всі кошти бюджету всіх рахунках і в установах або ж передані тому чи іншому органові влади, управління або юридичній особі, яка того потребує. Він необхідний для забезпечення збереженності бюджетних коштів через бюджет, у бухгалтерських документах, складання бухгалтерського балансу й звіту про виконання бюджету. Бухгалтерський облік виконання бюджету дає змогу становити перепони крадіжкам, розтратам та іншим порушенням у виконанні бюджетів усіх рівнів.

Предметом бюджетного обліку є кошти Державного бюджету і бюджетів усіх рівнів бюджетної системи та процес їх виконання.

Об'єктом бюджетного обліку є дохідна і видаткові частини бюджету, кошториси витрат на утримання установ, організацій та інші заходи, фінансовані з бюджету. Метою бюджетного обліку є сукупність прийомів, які використовуються для одержання необхідних даних по виконанню бюджету, використанню коштів.

Для узагальнення даних бухгалтерського обліку і визначення стану виконання бюджету фінансові органи на основі одержаних місячних, квартальних, піврічних, річних звітів розпорядників коштів та даних податкових адміністрацій і інших фінорганів складають звіти про виконання бюджету: місячні, квартальні, піврічні, річні.

Установами комерційних банків, упроваджені виконувати операції по касовому виконанню бюджету, складають щомісячні та річні звіти по доходах Державного бюджету України за підрозділами бюджетної класифікації і подають їх регіональним управлінням Національного банку України другого робочого дня наступного місяця.

Національний банк щомісячні звіти про доходи Державного бюджету за підрозділами бюджетної класифікації подає Міністерству фінансів 8 числа наступного місяця, а річний звіт - за домовленістю з ним.

Залишки коштів перераховуються їх власниками в доход Державного бюджету платіжними дорученнями.

При оплаті органами Державного казначейства поданих розпорядниками бюджетних коштів рахунків за виконані роботи, одержані послуги, придбані матеріальні цінності, а також для отримання останніми готівки до установ банків подаються відповідні розрахункові документи (платіжні доручення, чеки, заяви на отримання готівки та ін.) за формами, встановленими Національним банком України. Зазначені розрахункові документи оформляються відповідним органом Державного казначейства і скріплюються відбитком його печатки.

Підготовлені платіжні доручення подаються до установи уповноваженого банку у вигляді електронних розрахункових документів каналами зв'язку у системі "клієнт-банк" без додання реєстрів у паперовій формі.

Якщо розрахунки здійснюються без застосування електронної системи, документи подаються у паперовій формі.

Готівка банком видається при отриманні від органу Державного казначейства доручень на перерахування податків та внесків до фонду соціального страхування і Пенсійного фонду.

Не використана розпорядником коштів готівка повертається безпосередньо його уповноваженою особою в установу уповноваженого банку за документами, форма яких встановлена Національним банком України. При їх заповненні обов'язково вказується номер відповідного реєстраційного рахунка.

Установи банків несуть відповідальність тільки за своєчасність і повноту перерахувань бюджетних коштів на вказані у розрахункових документах рахунки підприємств, установ та організацій і не відповідають за неправильність усіх вказаних у розрахункових документах реквізитів.

Бюджетний контроль - це сукупність заходів, які проводять державні органи пов'язані з перевіркою законності, доцільності і ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування.

Бюджетний контроль залежно від часу проведення розподіляється на попередній, поточний і наступний.

Попередній бюджетний контроль здійснюється під час складання, розгляду і затвердження бюджетів різних рівнів, кошторисів доходів і видатків бюджетних установ, розрахунків для одержання бюджетних трансфертів, розробки і прийняття бюджетного і податкового законодавства. Він носить попереджувальний характер.

Поточний бюджетний контроль проводиться в ході виконання бюджету, кошторисів доходів і видатків протягом бюджетного року. Поточний бюджетний контроль здійснюється на основі первинних документів оперативного і бюджетно-бухгалтерського обліку і звітності.

Наступний контроль проводиться після закінчення бюджетного року або певного звітного періоду. При даному контролі на основі звітних бухгалтерських документів виявляють причини відхилень даних від планових, повноту і своєчасність надходження передбачених бюджетом коштів, цільове використання коштів та ін. Наступний бюджетний контроль тісно пов'язаний із попереднім.

Контроль за використанням бюджетних асигнувань - одна із складових бюджетного контролю.

Основне завдання такого контролю: досягти цільового, раціонального і ефективного використання бюджетних коштів. Зазначений контроль здійснюють як органи державної влади та управління, так і спеціальні служби фінансового контролю.

До спеціальних служб державного контролю в Україні, які здійснюють бюджетний контроль, відносимо: Контрольно-ревізійну службу, Рахункову палату, Державне казначейство, органи системи Мінфіну (фінансові управління і відділи, центральний апарат), Податкову адміністрацію. Контроль за витрачанням бюджетних коштів здійснюють: Контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, фінансові управління і відділи.

Завдання Контрольно-ревізійної служби у сфері бюджетного контролю перетинається із завданням Рахункової палати, а саме в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету. При цьому Рахункова палата веде контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Контрольно-ревізійна служба - починаючи з бюджетних установ у селах аж до міністерств і відомств.

Фінансові управління і відділи здійснюють контроль за цільовим використанням коштів, виділених із місцевих бюджетів.

До методів бюджетного контролю відносять: документальну і камеральну перевірки, економічний аналіз, ревізію, обстеження. Ревізія - найбільш розповсюджений метод бюджетного контролю; це система контрольних дій, які направлені на всебічну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, а також роботи фінансових органів щодо складання і виконання бюджету з метою встановлення законності проведених операцій, дотримання фінансової дисципліни, порядку і правил організації обліку, достовірності звітності.

Основними завданнями ревізії (перевірок) бюджетних установ є:

- додержання бюджетної дисципліни;

- перевірка правильності планування і використання бюджетних коштів;

- збереження грошових коштів і матеріальних цінностей;

- правильність ведення обліку і звітності;

- законність утворення та ефективність використання позабюджетних коштів.

Повна ревізія передбачає перевірку всіх сторін фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю.

Часткові - перевіряють тільки окремі види господарських операцій або окремі напрямки діяльності підприємства, установи, організації.

Тематичні - це перевірка однотипних установ, організацій по окремих спеціальних питаннях.

Комплексні ревізії дозволяють глибше вивчити широке коло питань, які характеризують усі ланки і сторони господарської діяльності підприємства, організації та установи.

При суцільній ревізії перевіряють усі документи, які характеризують фінансово-господарську діяльність, починаючи від останньої ревізії.

При вибірковій перевіряються лише деякі документи або всі документи, але за певний проміжок часу. Якщо у процесі вибіркової ревізії виявляються порушення фінансової дисципліни, то проводиться суцільна перевірка всіх документів, які відносяться до фінансової діяльності об'єктів, що ревізуються.

Планові ревізії проводять у відповідності з планом контрольно-ревізійної роботи контролюючих органів.

Позапланові - це ревізії, які проводять за спеціальними завданнями вищестоящих організацій або за вимогою органів суду і прокуратури.

Додаткові ревізії проводять тоді, коли при проведенні першої ревізії не повністю встановлені факти порушень фінансово-господарської діяльності.

Повторні ревізії проводять після планової, щоб перевірити, як підприємство чи установа усуває недоліки, відмічені в акті ревізії.

Документальні ревізії полягають у тому, що всі господарські операції перевіряють по тих документах, які в бухобліку є основою для бухгалтерських записів. У процесі документальної ревізії перш за все перевіряються:

- наявність і достовірність первинних документів;

- правильність оформлення і своєчасність їх обліку;

- законність видатків, відповідність їх планам, ефективність використання.

Під час фактичної ревізії перевіряють фактичну наявність грошових коштів і матеріальних цінностей, вивчають фактичний пан об'єкта, який перевіряється, по їх наявності у натурі, їх відповідність даним бухобліку. Це - інвентаризація, експертна оцінка обсягів і якості виконаних робіт, обстеження і т. ін.

Відповідно до статті 119 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису, має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.