Вступ до мовознавства - Кочерган М.П. - Антонімія

Антоніми (від rp. ant і "проти' й ônyma "ім'я") - різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення.

Наприклад: день - ніч, жар - холод, радість - горе, важкий - легкий, падати - підніматися, мало - багато; англ. beautiful "красивий, чудовий" - ugly "потворний", wealthy "багатий" - poor "бідний", right "правильно" - wrong "неправильно"; нім. groß "великий" - klein "маленький", kalt "холодний" - warm "теплий"; фр. blanc "білий" - noir "чорний".

Наведені пари слів мають протилежні значення, що об'єднуються спільним родовим значенням: для день і ніч - "час", для жар і холод - "температура", для радість і горе - "почуття", для важкий і легкий - "вага", для мало і багато - "кількість", для падати й підніматися - "вертикальне положення".

В антонімічні відношення вступають лише ті слова, які можуть означати ступінь ознаки (наприклад, від тихий і голосний можна утворити форми тихіший, голосніший, найтихіший, найголосніший), протилежно спрямовані дії (входити - виходити) і точки простору та часу (верх - низ, рано - пізно, літо - зима).

Розрізняють чотири групи антонімів: контрарні, комплементарні, контрадикторні та векторні.

Контрарні антоніми (від лат. contrarius "протилежний") виражають якісну протиставленість і утворюють граду-альні опозиції. Між ними є проміжний член (хоч би один). Наприклад:

молодий (чоловік) - нестарий - середніх літ - літній - старий;

важкий (урок) - нелегкий - середньої трудності - неважкий - легкий;

нижній (поверх) - середній - верхній.

Комплементарні антоніми (від лат. complementum "доповнення") доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. У них нема середнього (проміжного) члена. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний - хибний (не+істинний=хибний), живий - мертвий (не+живий-мертвий).

Контрадикторні антоніми (від лат. contradictorius "суперечливий"): один із членів утворюється за допомогою префікса не- і не має точної визначеності: молодий - немолодий (середніх літ, літній, старий), дорогий - недорогий (дешевий, не дуже дешевий тощо).

Векторні антоніми (від лат. vector "той, що несе") виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: в'їжджати - виїжджати, збирати - розбирати, піднімати - опускати, засвітити - загасити.

Антоніми бувають різнокореневими (любов - ненависть, гарний - поганий, швидко - повільно) й однокореневими (прихід - відхід, культурний - некультурний, революційний - контрреволюційний).

Елементарною одиницею антонімічного протиставлення, як і в синонімії, є значення слова, через що одне й те саме багатозначне слово може належати до різних антонімічних пар і рядів:

вільний (селянин) - безвільний, панський, кріпак;

вільний (черевик) - тісний, вузький;

вільна (розмова) - вимушена, офіційна;

вільна (держава) - залежна, поневолена;

вільна (аудиторія) - зайнята;

повна (дитина) - худа;

повна (бочка) - порожня тощо.

Крім міжслівної, існує ще внутрішньослівна антонімія, за якої одне слово поєднує в собі протилежні значення. Наприклад, укр. позичати має значення "давати в борг" і "брати в борг" (nop.: у російській мові цим значенням відповідають різні слова - одалживать і занимать), слово напевно поєднує значення "можливо" і "безперечно, точно", слово безцінний має значення "дуже цінний" і "нічого не вартий"; рос. просмотреть означає "ознайомитися з чим-небудь, швидко прочитуючи" і "дивлячись, не помітити, пропустити", а задуть - "запалити" (задуть домну) і "загасити" (задуть свечу) тощо. Поляризація значень у межах одного й того ж слова називається енантіосемією (від гр. enantios "протилежний" і опута "ім'я, ознака").

Антонімія - важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези (від гр. antithesis "протиставлення"), суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження (любов і ненависть, правда і кривда; Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є), та оксиморона (від гр. oxymoron "дотепно-безглузде"), тобто поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення (дзвінка тиша, гарячий сніг, раби волі, багатство бідних, сліпота зрячих, живий труп тощо).

Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія

Гіперо-гіпонімія (від гр. hyper "над, поверх", hypo "під, внизу" і onima "ім'я") - родовидові відношення в лексико-семантичній системі.

Наприклад: береза, дуб, клен, явір, сосна - дерево; троянда, рожа, настурція, тюльпан, нарцис - квітка; корова, кінь, коза, вовк, лисиця, заєць - тварина.

Родові слова називають гіперонімами, а видові - гіпонімами.

Гіперо-гіпонімія близька до синонімії. її навіть називають квазісинонімією (від лат. quasi "ніби, майже, немовби"), але на відміну від синонімії, яка допускає двосторонню заміну в тексті (першого синоніма на другий і навпаки), в гіперо-гіпонімії можлива тільки одностороння заміна - заміна гіпоніма на гіперонім. Наприклад: Він знайшов підберезовики =>Він знайшов гриби. Протилежна заміна тут неможлива, оскільки гриби можуть бути не тільки підберезовиками. Значення гіпоніма є складнішим, ніж значення гіпероніма, а представлений ним клас предметів - вужчим. Гіпоніми включають у себе зміст гіпероніма і протиставляються один одному певними семами. Так, слова троянда, рожа, настурція, тюльпан у своєму змісті мають спільне значення "квітка", але кожне з них протиставляється всім іншим за певними ознаками.

Конверсія (від лат. conversio "зміна, перетворення') - спосіб вираження суб'єктно-об'єктних відношень в еквівалентних за змістом реченнях.

Лексична конверсія виражається словами-конверсивами.

Конверсиви - слова, які передають двобічні суб'єктно-об'єктні відношення в лексико-семантичній системі.

Наприклад: Роман купує у Степана книжку о Степан продає Романові книжку. Сестра молодша від брата о Брат старший від сестри. Тут конверсивами є слова купувати - продавати, молодший - старший.

Як бачимо, конверсиви представляють у тексті одну й ту саму дію чи відношення в різних напрямках: від А до В і навпаки. При заміні одного конверсива іншим суб'єкт і об'єкт міняються в реченні ролями.

Конверсивами бувають дієслова (давати - брати, передавати - отримувати, здавати - приймати, здавати - наймати, лякати - боятися), іменники (попередник - наступник, учитель - учень), прикметники (вищий - нижчий, багатший - бідніший), прислівники (краще - гірше, тяжче - легше), прийменники (над - під).

Якщо гіперо-гіпонімія близька до синонімії, то конверсія - до антонімії (конверсивами є і справжні антоніми -прикметники і прислівники, але лише у формі вищого ступеня порівняння). Однак на відміну від антонімів, які трапляються в тексті разом, конверсиви зіткнутися в одній фразі не можуть: один конверсив вживається у фразі, а інший залишається за її межами.