Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. - ЧАСТИНА IV. БАНКІВСЬКІ СИСТЕМИ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Особливістю розвитку банківських систем Угорщини, Польщі, Чехії та Словаччини є те, що під час їх становлення вивчався досвід розвинених країн у даній галузі економіки. Нинішній стан сучасних банківських систем у країнах із ринковою економікою є результатом тривалого еволюційного процесу. Сама форма даної системи (як правило, дворівнева) не є випадковою, вона є наслідком тривалих практичних досліджень, спроб та помилок. Тому дані країни у процесі пристосовування банківської системи до сучасних умов господарювання використовують переваги досвіду розвинених країн.

Незважаючи на те що, в Чехії, Словаччині, Угорщині і Польщі почалося економічне зростання, а їх кредитні рейтинги перевищують російський, банківські сектори у країнах центральноєвропейської четвірки ще не досягли піку свого розвитку. Недорозвиненість банківської сфери стримує зростання виробничих компаній - їм доводиться покладатися тільки на власні ресурси. Позичкові засоби, як правило, в дефіциті. Лише в Польщі з минулого року спостерігається кредитний бум, який, в основному, зосереджений у сфері споживчого кредиту.

Банківські системи Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини мають такі основні подібні ознаки:

- реформи початку дев'яностих років виявилися половинчастими. Це пояснюється тісним взаємозв'язком із постсоціалістичними країнами, які розвиваються нерівномірно;

- банки поки що не в змозі підтримати економічне зростання, яке уже спостерігається. Таку ситуацію можна пояснити відсутністю чітких стратегічних планів розвитку банківських систем даних країн;

- з 2003 року відбувається друга хвиля приватизації банків. Даний процес дещо негативно вплинув на загальну позитивну тенденцію зростання ефективності діяльності банківської сфери, оскільки з приходом нового власника, як правило, розрооляються нові тактичні і стратегічні плани розвитку;

- основна ставка робиться на потужний західний фінансовий капітал. Даний вибір не завжди є позитивним у процесі становлення будь-якої економічної системи, включаючи й банківську, оскільки зменшується вплив з боку внутрішніх інвесторів на вибір основних управлінських рішень.

У зв'язку з цим можна зазначити, що стартових реформ і першої хвилі приватизації початку дев'яностих виявилося недостатньо для поступального швидкого розвитку банківського сектору в Угорщині, Польщі, Чехії. Розглянемо коротку історію та сучасний стан банківських систем даних країн.

Розділ 13. Банківська система Польщі

13.1. Основні етапи становлення банківської системи

Польській варіант ринкової реформи банківської системи помітно відрізнявся від більшості країн Центральної і Східної Європи, у яких, як і в Росії, з центрального банку виділяли три-чотири великі галузеві банки, які і дотепер займають домінуючі позиції на ринку банківських продуктів.

Реформа банківської системи Польщі розпочалася з 1989року створенням дворівневої банківської системи. У Польщі, крім трьох національних спеціалізованих, було виділено дев'ять регіональних універсальних банків. Наступним етапом реформування банківської системи можна вважати 1991 рік, під час якого польський уряд прийняв рішення про приватизацію цих 9 банків. Завдяки цьому їх було перетворено в акціонерні компанії, причому до кожної з них входив один і той самий акціонер - Державне казначейство.

Основні функції та завдання центрального банку Польщі були визначені Законом "Про банківську діяльність в Республіці Польща", який було прийнято 31 січня 1989року. Також у ньому визначена основа створення комерційних банків (мінімальна кількість засновників для цих банків має бути три юридичних або 10 фізичних осіб).

У результаті перетворень рівень концентрації банківського капіталу дотепер помітно менший, ніж в інших країнах Центральної Європи. Ядро банківської системи утворюють 15 регіональних і спеціалізованих банків (62 % ринку).

Комерційні банки Польщі ще неглибоко проникли в економіку. Польща поки що країна, де переважають готівкові розрахунки - тільки 40 % населення мають банківський рахунок.

У 1996році держава планувала поглинання п'яти регіональних банків, що залишилися, двома великими спеціалізованими кредитними інститутами - Bank Handlowy і Pekao. Метою було створення могутньої сили з трьох національних банків для противаги банкам з іноземним капіталом. До 1996 року іноземцям належало 14 % сукупних банківських активів, у 2001 - більше 36 %.

До останнього часу створення великої кількості комерційних банків здавалося помилкою: вони були розкидані по всій території, заробляли в основному на держоблігаціях, прибутковість яких дозволяла не піклуватися про розвиток. Але в 1996 році ситуація почала змінюватися на краще. Конкуренція посилилася, прибутковість держоблігацій впала в півтора рази, дрібні банки ліквідовувалися або поглиналися, і на перший план висувалися регіональні банки.

Однак поки що найбільший банк у країні - РКО, який має велику філіальну мережу (аналог російського Ощадбанку). У Польщі, як і Угорщині приватизацію та продаж банків другого рівня в основному віддали іноземцям. Серед нерезидентів на польській сцені найбільш активний голландський ING, який купив сьомий за величиною банк, а у восьмому і дев'ятому придбав великі пакети акцій. ING називає Польщу своїм другим внутрішнім ринком і проводить там надзвичайно агресивну політику розширення.

Другий рівень банківської системи Польщі включає:

1. Державні банки, які створюються за розпорядженням уряду, оперують коштами, виділеними з державної казни.

2. Кооперативні банки, що здійснюють діяльність на основі кооперативного права.

3. Державно-кооперативні банки, які створюються за розпорядженням уряду, але фонди складаються і з державних, і з кооперативних коштів.

4. Банки у формі акціонерних товариств, що створюються за погодженням Національного банку Польщі та Міністерства фінансів.

Результатом поточних тенденцій, очевидно, стане боротьба п'яти-шести великих, добре капіталізованих банків, більшість з яких буде вільна від політичного втручання. Жорстка конкуренція уже приводить банки в нові сфери діяльності.

Макроекономічна ситуація в країні дуже сприятлива і створює хорошу кредитну і депозитну базу: найвищий темп зростання ВВП (5-7 % на рік), інфляція знижується (менше 20 % річних), бюджетний дефіцит тримається в межах 3 %. Хоча поки банківський сектор Польщі не можна назвати зрілим і здоровим, його перспективи оцінюються експертами як непогані щодо вступу Польщі до Європейської валютної системи і входження Національного банку Польщі до складу Європейських центральних банків.