Вступ до мовознавства - Кочерган М.П. - Синтетичні способи вираження граматичних значень

Граматичні значення виражаються різними матеріальними засобами (суфіксами, префіксами, закінченнями тощо). Ці засоби об'єднуються на основі спільних характеристик у групи, які називаються способами. Для всіх мов світу граматичні способи зводяться до таких: 1) афіксація; 2) чергування; 3) наголос; 4) повтори; 5) словоскладення; 6) суплетивізм; 7) спосіб службових слів; 8) спосіб порядку слів; 9) спосіб інтонації. Способи, які виражають граматичні значення засобами, що знаходяться у межах слова, називають синтетичними, а способи, які виражають граматичні значення засобами, що знаходяться поза словом, - аналітичними.

Синтетичні способи вираження граматичних значень

До синтетичних способів вираження граматичних значень належать афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення і суплетивізм.

Афіксація - це вираження граматичних значень за допомогою афіксів (суфіксів, префіксів, закінчень тощо). Оскільки в мовах світу використовуються різноманітні афіксальні засоби, то в афіксальному способі виділяють такі його різновиди:

а) суфіксація - вираження граматичних значень за допомогою суфіксів. Це один із найбільш поширених способів вираження граматичних значень в індоєвропейських і семітських мовах. Пор. укр. перечитати - перечитувати (недоконаний вид), спати - спатоньки (значення пестливості), гарний - гарніший (вищий ступінь); рос. стучать - стукнуть (доконаний вид), веселий - веселее (вищий ступінь), сололіа - соломина (значення одиничності); нім Arbeit "робота" - Arbeiter "робітник" - Arbeiterin "робітниця", krank "хворий" - Krankheit "хвороба"; англ. write "писати" - writing "який пише";

б) префіксація - вираження граматичних значень за допомогою префіксів. Це основний спосіб вираження лексико-граматичних значень дієслів у індоєвропейській мовній родині: укр. нести - занести, внести, принести, піднести, перенести; рос. читать - прочитать, писать- написать; нім. gehen "йти"- vergehen "проходити", entgehen "відходити"; болг. червен "червоний" - почервен "червоніший";

в) конфіксація - вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів - префікса й суфікса, які, хоча й являють собою дві морфеми, але діють сукупно, разом. У німецькій мові за допомогою конфіксації творяться пасивні дієприкметники: machen "робота" - gemacht "зроблений", schreiben "писати" - geschrieben "написаний", fahren "їхати" - gefahren "який приїхав";

г) інфіксація - вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину кореня. Лат. vici "переміг" - vinco "перемагаю", fidi "колов" - findo "колю", тагальськ. sulat "письмо" - sumulat "писати";

ґ) трансфіксація - вираження граматичних значень за допомогою трансфіксів, тобто афіксів, котрі, розриваючи корінь, що складається з одних приголосних, самі розриваються і служать "прошарком" голосних серед приголосних, визначаючи словоформу й оформляючи її граматично. Трансфіксація характерна для семітських мов. Дав-ньоєвр. гноб "красти" - ганаб "крав", гонеб "той, що краде; злодій", гануб "украдене"; араб, катаба "написав", кутіба "написаний", катібу "той, що пише", кітабу "написання", уктуб "пиши";

д) нуль-афіксація, тобто відсутність афікса в одній з форм парадигми за наявності афіксів в інших формах. Укр. стіна - стін, робота - робіт; рос. бел - бела, вода - вод, крестьянин - крестьяне. У тюркських мовах нульовий афікс є показником називного відмінка однини іменників: казах, бала "дитина", балага "дитині", балада "на дитині", балалар "діти", балаларга "дітям", балаларда "на дітях".

Говорячи про афіксацію, потрібно розрізняти фузію та аглютинацію. При фузії афікси неоднозначні (пор. стіна, вола, рукава, де закінчення -а виражає називний відмінок однини жіночого роду, родовий відмінок однини чоловічого роду і називний відмінок множини чоловічого роду), нестандартні (стіни, пісні, імена; тут закінчення -и, -і, -а виражають одне й те саме значення називного відмінка множини), основи без афіксів, як правило, не вживаються (двер-і, грабл-і, ручк-и, червон-ий), відбувається ніби сплав основи й афікса (козацький із козак+ськ(ий); рос. проездить - проезжать, лисий - лисьего), причому корінь може змінюватися у фонетичному складі (сон - сні/, друг - друзі).

При аглютинації, що є притаманною тюркським та фіно-угорським мовам, афікси однозначні (казах, -га завжди позначає давальний відмінок, -лар - множину тощо), стандартні, вони механічно приклеюються до основи, причому основа вживається без афікса (am "кінь", бала "дитина", бат "голова") і ніколи не змінює свій фонетичний склад.

Чергування (внутрішня флексія) - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов. Так, зокрема, в українській та російській мовах за допомогою чергування виражається граматичне значення виду (зібрати - збирати, нарвать - нарывать), в англійській та німецькій - часу та числа (sing "співати", "співаю" - sang "співав", drink "пити", "п'ю" - drank "пив"; foot "нога" - feet "ноги", tooth "зуб" - teeth "зуби"; Mutter "мати" - Mutter "матері", Bruder "брат" - Brüder "брати"). Чергування як спосіб вираження граматичних значень часто виступає в слові в поєднанні з афіксацією. Наприклад: рос. спросить - спрашивать, укр. ходити - ходжу; нім. Hand "рука" - Hände "руки", Gast "гость" - Gäste "гості", singen "співати" - gesungen "заспіваний".

Наголос - фонетичний засіб вираження граматичного значення. Таку функцію він може виконувати лише тоді, коли він рухомий і нефіксований. Таким він є в українській, російській, білоруській, болгарській та інших мовах. У цих мовах зміна місця наголосу в парадигмі слова є способом розрізнення форм цього слова. Наприклад: руки (род. відм. однини) -руки (наз. відм. множини), вирізати, насипати, виносити (недоконаний вид) - вирізати, насипати, виносити (доконаний вид). Наголос як граматичний спосіб може поєднуватися з афіксацією: (руки - рукам, ліс - ліси) і з чергуванням: (кричати - крикнути, рос. стучать - стукнуть)"

Редуплікація - повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. Вона використовується для вираження множини імен у китайській, японській і корейській, а також в індонезійських, палеоафриканських, ав-стронезійських мовах. Так, наприклад, в індонезійській мові orang "людина" - orangorang "люди", sedulur "друг" - sedulur sedulur "друзі", kuda "кінь" - kuda-kuda "коні"; у китайській жень "людина" - жень-жень

"люди", сін "зірка" - сін-сін "зірки". В українській та російській мовах чітко вираженим граматичним способом повтори зрідка виступають для передачі видових відтінків дієслова (тривалість дії): говориш-говориш, работаешь-работаешь.

У тюркських мовах редуплікація служить засобом вираження найвищого ступеня прикметників. Казахське Кызыл "червоний" - кызыл-кызыл "найчервоніший", жак сы "гарний" - жаксы-жаксы "найкращий". Подібне маємо і в слов'янських мовах, хоча це явище інтерпретується тут як підсилення ознаки. Пор. укр. чистий-чистий, світлий-світлий; великий-превеликий (з префіксацією); рос. белый-белый, синий-синий тощо.

У деяких мовах (переважно тюркських) для вираження збірності використовуються неповні повтори (перший приголосний заміщується губним б, п або м). Наприклад: казахське "верблюд" - туйё-муйё "верблюди та інша скотина", кулак "багач, кулак" - кулак-мулак "кулачня". Таке ж явище спостерігається в українській та російській мовах, однак повтори тут не виступають засобом вираження граматичних значень: тари-бари, тури-мури, фіглі-міглі, ґоґоль-моґоль, шурум-бурум. Зауважимо також, що в сучасних мовах редуплікація найчастіше використовується у звуконаслідувальних словах: укр. і рос. ку-ку, хрю-хрю, тук-тук, хлоп-хлоп; перські хор-хор "хрюкати", таг-таг "стукати"; тамільські кубу-кубу "булькати", сала-сала "шльопати, ляскати".

Словоскладення - поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з'являється нове слово. Словоскладення - спосіб передачі тільки дериваційного граматичного значення. Воно нагадує афіксацію, бо тут і там поєднуються морфеми, але при словоскладенні поєднуються тільки кореневі морфеми.

Поєднуватися можуть повні корені й усічені, основи й цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції складення: 1) механічна (аглютинативна), коли значення складного слова дорівнює сумі значень складових його частин (наприклад укр. стінгазета, рос. профработа, нім. Kopfschmerz "головний біль", Augenapfel "очне яблуко") і 2) органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює сумі значень складових частин (англ. typewriter = не "шрифт" + "писець", а "друкарська машинка", killjoy = не "убий" + "радість", а "людина, яка псує всім настрій", франц. cachnez = не "ховай" + "ніс", а "шарф, кашне").

Не для всіх мов однаковою мірою характерне складення. Вирізняється зі всіх мов багатством складень німецька мова: Taschenworterbuch "кишеньковий словник", Kaufmann "купець", Handschuh "рукавичка", Wanduhr "стінний годинник", Stundenplan "розклад уроків", Vergißmeinnicht "незабудка".

З історичним розвитком мови один із складових елементів складного слова може втратити своє лексичне значення, перетворитися на суфікс або префікс. Так, німецький суфікс -heit (Schonheit "краса", Wahrheit "правда" тощо) раніше був іменником зі значенням "вид, спосіб", суфікс schaft (Wissenschaft "наука", Gesellschaft "суспільство") означав "властивість, стан, якість". Англійські суфікси -ful (useful "корисний", beautiful "гарний"), 'less (helpless "безпорадний", endless "безкінечний"), -able (suitable "відповідний", companionable "компанійський, товариський", valuable "цінний") ще й тепер мають омонімічні повнозначні слова full "повний", less "менший", able "здатний". В українській мові суфікс ин (киянин, міщанин, селянин тощо) колись був займенником инь із значенням "той, один", через що цей суфікс не виступає в формах множини (кияни, міщани, селяни). У німецькій мові є префікс ein- (einfahren "в'їжджати", einlegen "вкладати", einkaufen "купувати", einschlafen "засинати", eindecken "вкривати") і числівник ein "один".

Суплетивізм-утворення граматичних форм одного й того ж слова від різних коренів або від різних основ. Наприклад: брати (недоконаний вид) - взяти (доконаний вид), говорити (недоконаний вид) - сказати (доконаний вид); рос. садиться (недоконаний вид) - сесть (доконаний вид), класть (недоконаний вид) - положить (доконаний вид), человек (однина) - люди (множина); нім. Der Mensch "людина" - die Leute "люди".

Суплетивізм як єдиний спосіб вираження граматичних значень характерний для парадигми особових займенників в індоєвропейських мовах: укр. я - мене, вона - її, ми - нас; нім. ich - mich, sie - ihr, wir - uns, англ. / - me, she - her, we - us; фр. je - те.

В індоєвропейських мовах спосіб суплетивізму використовується також при творенні ступенів порівняння прикметників зі значенням "гарний" і "поганий": укр. добрий - кращий, рос. хороший - лучше, нім. gut - besser, англ. good - better, фр, bon - meilleur.