Міжнародні валютно-кредитні відносини - Патика Н.І. - 7.6. Валютний арбітраж

Щодо валютних ринків закон єдиної ціни формулюється так: курс якої-небудь валюти приблизно однаковий у всіх країнах. Відхилення валютного курсу на різних валютних ринках визначається обсягом операційних витрат, пов'язаних з переказом певної валюти з одного валютного ривку на інший. Таким чином, курс долара в Нью-Йорку відрізняється від курсу долара в Токіо на обсяг операційних витрат, пов'язаних з переказом долара з Нью-Йорка у Токіо. Якщо курси валют розрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, що й одержала назву валютного арбітражу.

Валютний арбітраж - це операція з валютами, що полягає в одночасному відкритті однакових (чи різних) за строками протилежних позицій на одному чи декількох взаємозалежних фінансових ринках з метою одержання гарантованого прибутку за рахунок різниці в котируваннях.

Арбітражні операції в процентному вираженні займають незначне місце, тому вигідні лише великі угоди, які здійснюють головним чином фінансові інститути. Основний принцип арбітражу - купити який-небудь фінансовий актив подешевів і продати його найдорожче. Необхідною умовою арбітражних операцій є вільний рух капіталу між різними сегментами ринку (вільна конвертованість валют, відсутність валютних обмежень та обмежень на здійснення визначених видів діяльності для різних типів агентів тощо). Передумовою таких операцій є розбіжність котирувань фінансових активів у часі й у просторі під дією ринкових сил.

Розрізняють часовий і просторовий валютний арбітраж. Крім того, кожен з них поділяється на простий і складний (крос-курсовий чи потрійний). Простий арбітраж виконується з двома валютами, а крос-курсовий - з трьома і більше.

Просторовий валютний арбітраж припускає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних ринках. Можливість для локального арбітражу є, якщо курс купівлі валюти в якому-небудь банку перевищує курс продажу в іншому. Складний арбітраж може бути реалізований тоді, коли розрахований крос-курс між двома валютами відрізняється від фактичного котированого курсу яким-небудь банком чи на якому-небудь ринку. Часовий валютний арбітраж - це операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

У сучасних умовах валютний арбітраж поступається місцем процентному і валютно-процентному.

Валютно-процентний арбітраж побудований на використанні відмінностей у процентних ставках за угодами, що здійснюються у різних валютах. У найпростішому випадку ця операція є конверсією національної валюти в іноземну, розміщенням її на депозит у закордонному банку, після закінчення строку якого кошти переводять назад у національні грошові одиниці. Подібні операції можуть проводитися в двох формах - з форвардним покриттям і без нього.

Найчастіше для гри з валютними курсами використовується покритий процентний арбітраж - угода, що поєднує валютну і депозитну операції, які спрямовані на регулювання арбітражерами валютної структури своїх короткострокових активів і пасивів з метою одержання прибутку за рахунок різниць у процентних ставках за різними валютами. Прикладом процентного арбітражу з форвардним покриттям може бути така схема дій: купівля валюти за курсом спот, розміщення її на терміновий депозит і одночасний продаж її за форвардним курсом. Ця операція не несе валютного ризику, а джерелом прибутку в цьому випадку є різниця у рівнях доходу, одержуваного за рахунок різниці у процентних ставках із валют і вартості страхування валютного ризику, обумовленої обсягами форвардної маржі.

Небанківські учасники валютного ринку іноді використовують процентний арбітраж без форвардного покриття. Ця операція, як правило, є середньо - чи довгостроковою і пов'язана з рухом капіталу. Суть її полягає у тому, що арбітражер купує валюту на умовах спот з наступним розміщенням її на депозит і зворотної конверсії за курсом спот після закінчення його строку дії. Для учасників, які здійснюють цей вид арбітражу, важливо правильно оцінити тенденцію зміни курсу валюти на середньо - і довгостроковий інтервал часу, тому що їх валютна позиція є відкритою і тим самим піддається ризику зміни валютного курсу.

Арбітражні операції є основними в роботі дилерів комерційного банку. Часто можливість проведення арбітражних угод виникає лише на лічені хвилини, тому від здатності дилера миттєво оцінити і прорахувати арбітражну операцію багато в чому залежить прибуток банку в кожний конкретний день. Арбітражні операції складні і потребують гарного розуміння ринку, вміння прогнозувати його розвиток, тому дилери спеціалізуються на операціях із визначеною кількістю валют.

Арбітражні операції також мають велике економічне значення для всього фінансового ринку. Оскільки арбітражні операції базуються на отриманні вигоди з відмінностей, що наявні між ринками чи на тому самому ринку між строками контрактів, втручання арбітражерів дає можливість забезпечити взаємозв'язок курсів і регулювання ринку. На відміну від спекуляції та хеджування арбітраж сприяє короткочасному вирівнюванню курсів на різних ринках і згладжує різкі кон'юнктурні стрибки, підвищуючи стійкість ринку.