Міжнародні фінанси - Д'яконова І.І. - 6.4.2. Документарний акредитив

Документарний акредитив (Documentary Credit, Letter of Credit (L/C)) - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (апліканта, заявника, наказодавця, емітента акредитива) або від свого імені зобов'язаний:

o виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

o надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і заявником. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати № 500).

Уніфіковані правила визначають:

o види і типи акредитивів;

o спосіб і порядок виконання та передачі акредитивів;

o зобов'язання і відповідальність банків;

o умови, яким повинні відповідати документи, що подаються за акредитивом;

o тлумачення різних термінів;

o інші питання, які виникають при акредитивній формі розрахунків.

Уніфіковані правила є складовою частиною кожного документарного акредитива, про що свідчить відповідна примітка, яка включається до тексту акредитива.

Акредитивна форма розрахунків рекомендується Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.1995 № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" як найбільш вигідна форма для української сторони.

Акредитив за своєю суттю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.

За операціями з акредитивами усі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк з належною ретельністю приймає передбачені за акредитивом документи, контролює, чи відповідають ці документи за зовнішніми ознаками зазначеним у акредитиві умовам, але не несе відповідальності за форму, чинність та юридичне значення документів.

Банк не несе фінансової відповідальності за:

o затримку при передачі чи втрату будь-якого повідомлення, листа чи документа за акредитивом;

o за перекладацькі помилки чи помилки у тлумаченні технічних термінів та залишає за собою право передавати терміни акредитива без перекладу;

o наслідки форс-мажорних обставин;

o невиконання банками-кореспондентами або іншими банками, наданих їм інструкцій, навіть, якщо банк самостійно обрав для роботи ці банки.

Застосування документарного акредитива у зовнішньоторговельних угодах обумовлено наступними обставинами:

o взаємний ризик контрагентів: продавець ризикує тим, що його товар не буде оплачений, тоді як для покупця існує ризик непостачання товару, і він не хоче здійснювати попередню оплату, не впевнений в тому, що товар відвантажений;

o прагнення отримати додаткові гарантії за рахунок участі в угоді третьої сторони - банку;

для експортера:

o використання акредитива є гарантією оплати за відвантажену продукцію у випадку, якщо надані їм документи повністю відповідають умовам акредитива;

o використовуючи акредитивну форму розрахунків, експортер має змогу звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправки; для імпортера:

o використання акредитива дає гарантію здійснення оплати тільки у випадку підтвердження факту відвантаження товару;

o скориставшись акредитивною формою розрахунків, імпортер може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, стосовно можливості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.

Таким чином, можна зазначити, що використання акредитивної форми розрахунків має наступні переваги:

1) це самостійна від торгового контракту угода, що містить як чітке зобов'язання платежу на користь експортера, так і можливість отримання кредиту імпортером;

2) акредитив дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку, що відкриває акредитив, в інтересах обох контрагентів;

3) акредитивна форма розрахунків усуває ризик неплатежу з боку покупця, тому що оплата документів гарантується банком емітентом:

4) підтверджений акредитив надає бенефіціару гарантію платежу з боку ще одного банку;

5) акредитив забезпечує ефективну допомогу та консультацію банку з питань відкриття акредитива, визначення та оформлення документів, які повинні бути надані відповідно до його умов;

6) акредитив передбачає ретельну та неупереджену перевірку банками документів, на основі яких здійснюється платіж;

7) експортер не отримає платіж доти, доки не представить певні документи відповідно до умов акредитива;

8) акредитив надає імпортеру можливість отримати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;

9) імпортер може вимагати відвантаження товару в певні часові інтервали шляхом внесення відповідної умови по акредитиву;

10) підпорядкованість Уніфікованим правилам дозволяє використовувати акредитивну форму розрахунків фактично з усіма країнами світу;

11) акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторговельного кредитування експортера;

12) акредитив дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;

13) авізу ванн я акредитива через банк захищає експортера від підробки та фальшивих акредитивів, тому що без засвідчення авізуючим банком справжності акредитива він залишається зобов'язанням на папері.

Недоліки застосування акредитивної форми розрахунків:

1) банки працюють лише з документами, а не з товарами, тому платіж здійснюється на основі наданих експортером документів у відповідності з умовами акредитива, незалежно від характеристик та стану самих товарів;

2) відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов'язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;

3) акредитивна форма розрахунків є найбільш дорогою формою, тому відкриття акредитива на незначні суми недоцільно;

4) при покритому акредитиві відволікаються кошти експортера на весь період дії акредитива.

Саме акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:

o перша угода;

o угоди на великі суми;

o угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;

o угоди з імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих низькою культурою оплати та нестабільністю політико-економічної ситуації;

o кредитоспроможність покупця викликає сумнів;

o угода пов'язана з комерційними кредитами на тривалі строки;

o наявність валютних і інших обмежень в країні імпортера;

o товари виготовляються за спеціальним замовленням і тому їх реалізація іншому покупцю неможлива;

o угоди з резидентами з країн, які потребують оформлення платежів виключно через акредитиви.

Основні сторони, що беруть участь в розрахунках акредитивами:

o аплікант (Applicant) (імпортер, покупець, платник, заявник, емітент, наказодавець) - юридична особа, за дорученням якої банк-емітент відкриває акредитив;

o бенефіціар (Beneficiary) (експортер, продавець) - юридична особа, на користь якої відкрито акредитив;

o банк-емітент (Issuing Bank, Applicant's Bank) - банк платника, що відкриває акредитив за дорученням свого клієнта;

o авізуючий банк (Advising Bank) - банк у країні продавця, який у відповідь на звернення банку-емітента авізує (повідомляє) умови акредитива бенефіціару без зобов'язань виконати платіж, або акцептувати чи негоціювати переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива;

o виконуючий банк (Paying/Accepting/Negotiating Bank) - банк-емітент, або інший (зазвичай, підтверджуючий) банк, який уповноважений банком-емітентом здійснити платіж, прийняти на себе зобов'язання по платежу з відстрочкою, акцептувати або негоціювати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива; якщо акредитив передбачає вільну негоціацію (негоціацію по пред'явленню), то будь-який банк є виконуючим. Якщо тільки виконуючий банк не є підтверджуючим банком, то його призначення в цій ролі банком-емітентом не створює для виконуючого банку якого-небудь зобов'язання провести платіж, платіж з розстрочкою, акцептувати тратти або негоціювати;

o підтверджуючий банк (Confirming Bank) - банк, уповноважений банком-емітентом, або до якого звернувся банк-емітент з проханням додати своє підтвердження стосовно зобов'язання такого банку здійснити платіж, акцептувати або негоціювати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, та якому банк-емітент зобов'язується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі ж зобов'язання, як і банк-емітент;

o рамбурсуючий банк (Reimbursing Bank) - банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами. Рамбурс (Reimbursement) - вимога платежу за акредитивом, що надсилається виконуючим банком на адресу банку-ємітента, або іншого (рамбурсуючого) банку, якому банк-емітент надав повноваження здійснити відшкодування за платежами за акредитивом.

Техніку здійснення розрахунків акредитивами наведено на рис. 6.4.