Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Розділ 4. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ . ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

• Історичні передумови формування світової валютно-фінансової системи

• Етапи розвитку світової валютної системи

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

Зростання обсягів міжнародної торгівлі, ускладнення торговельної діяльності вже в І тисячолітті до н.е. зумовили потребу в удосконаленні розрахункових операцій. Майже одночасно в малоазійській державі Лідія на зламі VIII—VII ст. до н.е та в Стародавній Греції на острові Егіна в VII ст. до н.е. виникли монети, які поступово стають універсальним платіжним засобом, посередником торговельних операцій між народами і країнами, об'єктом купівлі-продажу. На загальнодержавному рівні єдина "валюта" — золотий "дарик" — була запроваджена в Персії царем Дарієм І (522—486 рр. до н.е.). У Київській Русі, за свідченням "Руської правди", грошовою одиницею обміну спочатку виступали куни, або гривні кун (зливок срібла в 1/2 фунта). Водночас в обігу на території Київської Русі перебували і металеві гроші інших країн ( диргеми, арабські монети VIII—X ст.). Власні металеві (срібні) монети у Стародавній Русі почали карбувати за часів київського князя Володимира (? — 1015), проте розрахунки за зовнішньоторговельними операціями здійснювалися як металевими грошима, так і хутром. В період становлення Російської централізованої держави розвиток торговельно-грошових відносин стимулював формування грошово-фінансової системи, основою якої став карбованець (розрахункова одиниця).

Перші паперові гроші у вигляді розписок банків виникли у Стародавньому Китаї: з XIV ст. вони почали поступово витісняти мідні монети. У XVII ст. процес заміни монет паперовими грошима розпочався в Японії та Європі.

Розширення зовнішньої торгівлі збільшувало кількість видів грошових одиниць, шо оберталися на світовому ринку, а різноманітність валют і коливання їхньої вартості викликали потребу в обміні одних валют на інші й поступовому формуванні міжнародної валюти (евбейський талант срібла, наприклад, був своєрідною міжнародною валютою Стародавньої Греції).

Та за всієї важливості грошей як елементу світової валютно-фінансової системи вони були і залишаються лише складовою цієї системи. Процес становлення національних та регіональних грошово-валютних систем супроводжувався формуванням банківської, кредитної, біржової та податкової систем, утворенням відповідних інституцій з чітко виокремленими та законодавчо закріпленими функціями, становленням міжнародних валют-но-фінансових ринків і центрів. Збільшення обсягів зовнішньоторговельних операцій у стародавньому світі привело до появи зачатків банківської справи та перших банків. У Стародавній Греції операції з обміну однієї валюти на іншу, встановлення їх співвідношення та якості кожної монети, обслуговування грошових операцій купців, посередництва у взаємних платежах здійснювали міняйли (трапезити). Міняльна справа, безготівкові розрахунки були основою приватного банківського промислу, особливо розвинутого в Афінах. Накопичені в банках вільні гроші, як власні, так і довірені міняйлу, віддавалися в позику, вкладалися в торговельні підприємства під процент, який звичайно дорівнював 12—18 % річних, а при кредитуванні зовнішньоторговельних операцій, пов'язаних із заморськими експедиціями, зростав до 30 %. У Стародавній Греції роль перших банківських установ відігравали також храми, які, володіючи вільними коштами, здійснювали кредитування не лише приватних осіб, ай цілих грецьких полісів (наприклад, Делоський та Дельфійський храми проводили значні лихварські операції). Аналогічні банківські установи існували і в інших країнах стародавнього світу, наприклад у Вавилонії (кінець VIII — початок V ст. до н.е.). Подальшого розвитку й певної правової регламентації та спеціалізації за видами операцій набула банківська справа у Стародавньому Римі, де римські банкіри (аргентарії) здійснювали всі грошові операції, виступали посередниками в розрахунках і де використовувалися чеки, переказні векселі, інші платіжні документи. Починаючи з І ст. н.е. Рим стає своєрідним світовим центром грошових операцій, аукціонів, світовою біржею. У міру розвитку продуктивних сил, поширення і вдосконалення системи валютно-фінансових відносин у Європі в XI—XV ст. виникають і утверджуються банки та інші кредитні установи. Установи, що надавали позики під заставу речей, вперше були засновані у Франції вихідцями з Ломбардії (Північна Італія). Рівень позичкового процента в ті часи коливався в межах 15—25 %. Активну роль у формуванні банківської системи європейських країн відігравала католицька церква. Розвиток зовнішньоторговельних зв'язків, посилення економічної ролі держави, проведення нею активної зовнішньоекономічної політики об'єктивно вели до інституціоналізації банківської сфери. За безпосередньої участі держави вже за доби Середньовіччя в цілій низці країн відбувається процес становлення центральних банків, яким було надано право грошової емісії і які ставали основою національної банківської системи.

Виникнення банків і банківської діяльності в сучасному їх розумінні може бути датоване серединою XVII ст., коли торговці почали зберігати вільні залишки власних грошей та дорогоцінних металів у золотих майстернях. Майстри, своєю чергою, почали пропонувати процент на такі вклади, оскільки вони отримували можливість віддавати їх у позику під ще більш високий процент. Розписки майстрів, які підтверджували прийняття вкладу на зберігання, стали циркулювати як гроші. Одним із найстаріших у Європі вважається Банк Англії, заснований 1694 р.

Поступово і в інших країнах формуються національні банківські системи. У XVIII ст. відбувалося становлення банківських систем Франції (Банк Женераль — 1716 р. та емісійний банк Кес д'Ескомт—1776 р.), США (перший Банк США з правом емісії засновано 1791 р.) та Німеччини (Берлінський Королівський банк засновано в 1765 р. Фрідріхом Великим). Центральні банки під контролем держави створюють єдину і централізовану регламентацію грошового обігу, загальнодержавний фінансовий апарат. Так, за участі Банку Англії в 1694 р. було введено в обіг англійський фунт стерлінгів, у 1785 р. в США прийнято закон про запровадження долара, в 1795 р. введено французький франк, в 1830 р. — бельгійський франк і т. д. Не стояла осторонь цих процесів і Російська держава. За Івана IV Грозного було здійснено реформу грошової системи, основою якої став карбованець, змінено податкову систему, велася активна бюджетна політика. Значні перетворення в грошовій та фінансово-кредитній сферах, запроваджені в кінці XVII — першій чверті XVIII ст. Петром І, мали на меті подолання відсталості Росії, зближення її з країнами Західної Європи.

Перехід людства від аграрної до індустріальної цивілізації, що супроводжувався первісним нагромадженням капіталу, поглибленням суспільного і міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією господарського життя, привів до формування світового господарства та світового ринку, сприяв подальшому розвитку міжнародних економічних, у тому числі й валютно-фінансових, відносин, удосконаленню їхньої функціонально-інституційної структури.