Міжнародні фінанси - Рогач О.І - КРИТЕРІЇ ВАЛЮТНО ФІНАНСОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Міжнародна фінансова інтеграція

Ознаки та наслідки фінансової інтеграції

Ринки вважаються фінансово інтегрованими за умови виконання закону єдиної ціни, згідно з яким певний ринок є єдиним, якщо на ньому існує єдина ціна на певний тип активу. Це загальне визначення фінансової інтеграції потребує конкретизації.

Поширеним є погляд, відповідно до якого головну ознаку фінансової інтеграції становить мобільність капіталу, тобто можливість для національних інвесторів розміщувати свої активи за кордоном. Це передбачає відсутність будь-яких обмежень і нормативних актів, які б перешкоджали рухові капіталу.

Згідно з іншим підходом, фінансова інтеграція означає передусім взаємозамінність фінансових активів, тобто можливість для інвесторів обмінювати національні активи на іноземні, і навпаки. Ця взаємозамінність зумовлюється зміною рівня доходу певної категорії активів. Повна взаємозамінність веде до вирівнювання дохідності фінансових активів.

Ці два підходи до визначення фінансової інтеграції не суперечать один одному і можуть бути синтезовані.

Фінансова інтеграція веде до встановлення взаємозв'язку процентних ставок на довгострокові вклади в іноземній і національній валютах. У 80-х роках XX ст. спостерігалося наближення рівня доходу за активами до паритету. Вивчення функцій попиту показало більшу взаємозамінність між національними й іноземними активами.

Ця обставина змушує переглянути традиційну схему встановлення процентної ставки. За відсутності інтеграції процентна ставка на короткострокові вклади залежить від рівноваги на міжбанківському ринку, а процентна ставка на довгострокові вклади — від процентних ставок на короткострокові вклади. Фінансові органи можуть змінювати процентну ставку на короткострокові вклади, користуючись можливостями відкритого ринку. В новій ситуації взаємозв'язку процентних ставок на довгострокові вклади в іноземній і національній валютах фінансові органи вже не можуть цього робити, тому що процентні ставки на довгострокові вклади втрачають залежність від процентних ставок на короткострокові вклади на національному рівні.

Дерегулювання фінансових ринків

Дерегулювання ринків означає скасування всіх правил, що перешкоджають конкуренції, та перехід від регулювання економічних питань державними органами до автоматичного ринкового саморегулювання.

Дерегулювання не є протилежністю регулювання, тобто не є відсутністю будь-якого регулювання. Дерегулювання не вимагає скасування всіх нормативних актів — навіть навпаки. Посилення конкуренції може викликати встановлення більшої кількості правил, які забезпечують стабільність і ефективність, роблять конкуренцію чесною.

Неокласичний економічний аналіз доводить переваги дерегулювання. Капітал має без перешкод прямувати з країн, де гранична продуктивність нижча, в країни, де вона є вищою, що дає змогу збільшити валовий прибуток країн, залучених до обміну.

Переваги фінансового дерегулювання засвідчила практика інтеграції, передусім у Європі. Найвагомішими серед них є такі:

■ По-перше, фінансове дерегулювання зумовлює ефективнішу діяльність фінансових ринків. Вищий рівень конкуренції є причиною падіння процентних ставок і кращого пристосування пропозиції до попиту під впливом фінансових нововведень.

■ По-друге, фінансове дерегулювання сприяє більшій конвергенції щодо процентних ставок чи оподаткування прибутків від заощаджень. Щоб не допустити втечі капіталу, країни зменшують податкові розбіжності в цій галузі.

■ По-третє, фінансове дерегулювання вимагає централізації валютної політики на рівні інтеграційного угруповання. Свобода руху капіталу робить неефективною всю національну валютну політику.

Фінансова регламентація

Фінансова регламентація дає змогу зменшити ризик розмежування реальної і фінансової сфер та ризиків неплатоспроможності банків. Для цього об'єднана Європа ухвалила низку директив щодо власних фондів кредитних організацій, показників платоспроможності (європейський показник платоспроможності було підраховано в 1996 р. через показники ризику обміну, ризику зміни процентних ставок, курсового ризику, гарантування депозитів).

Посилення фінансової регламентації необхідне для формування в Європі справді єдиного ринку фінансових послуг, який планується створити до 2005 р. План дій щодо фінансових послуг (РАБг7) схвалено в березні 2000 р. Європейською Радою.

Отже, фінансова інтеграція передбачає мобільність капіталу та взаємозамінність фінансових активів. Вона веде до встановлення взаємозв'язку процентних ставок на довгострокові вклади в іноземній і національній валютах.

Фінансова інтеграція неможлива без дерегулювання, тобто спрощення правил, шо створюють перешкоди вільному рухові капіталів і фінансових послуг. Водночас необхідне посилення фінансової регламентації, аби зменшити ризик розмежування реальної і фінансової сфер.