Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами

Ця частина платіжного балансу відбиває міжнародні угоди, пов'язані зі зміною права власності на іноземні фінансові активи чи пасиви країни. Насамперед це операції, що полягають у заявленії і та погашенні фінансових вимог однієї країни до інших країн, і навпаки.

Цей рахунок поділяється на рахунок операцій з капіталом та рахунок фінансових операцій.

Рахунок операцій з капіталом

На цьому рахунку відображаються всі виплати з капітальних трансферів, а також придбання/продаж нематеріальних нефінансових активів.

Трансфер вважається капітальним, якщо вибувається передача права власності на основний капітал або анулювання боргу кредитором за обставин, коли одна із сторін не отримує вартісного еквівалента. Анулювання боргу кредитором являє собою списання частини боргу банком або будь-якою іншою приватною чи урядовою структурою. Капітальні трансфери можуть здійснюватися як у грошовій, так і у матеріальній формі. Грошові капітальні трансфери призначені для придбання / розміщення основних фондів. До цього розділу платіжного балансу вносяться інвестиційні гранти (наприклад, на будівництво доріг, мереж зв'язку, лікарень, аеропортів). Капітальні трансфери в матеріальній формі є відображенням зміни права власності на основні фонди, списання дебіторської заборгованості.

Чисті капітальні трансфери відображають результат цієї групи операцій, тобто різницю між дебетовими і кредитовими записами.

Стаття "Придбання/продаж нематеріальних нефінансових активів" охоплює операції з активами, які не є результатом виробництва (земля, надра), а також невідчутні активи (патенти, авторські права, торговельні знаки і т. п.). Важливо пам'ятати, що розрахунки за використання невідчутних активів відображаються на рахунку поточних операцій, а придбання чи продаж — на рахунку операцій з капіталом.

Рахунок фінансових операцій

Цей рахунок містить операції з прямого і портфельного інвестування та інші інвестиції.

Прямі інвестиції — це операції, внаслідок яких резидент однієї країни (прямий інвестор) стало впливає на резидента іншої економіки (підприємства прямого інвестування). Вплив прямого інвестора є сталим, якщо він відіграє суттєву роль в управлінні підприємством і володіє понад 10% звичайних акцій або голосів акціонерів, або еквівалентом такої участі, якщо підприємство не є корпорацією. Прямими інвесторами можуть бути фізичні особи, громадські установи, уряди, державні й приватні корпоративні та некорпоративні підприємства. До підприємств прямого інвестування належать дочірні компанії, де інвестор-нерезидент володіє понад 50 % акцій або голосів; асоційовані компанії, де частка інвсстора-нерезидента є меншою за 50 % акцій або голосів; відділення - некорпоративні підприємства, які перебувають у безпосередній або непрямій власності прямого інвестора.

Прямі інвестиції складаються з акціонування, тобто придбання нових акцій дочірніх та асоційованих підприємств; інвестування, тобто зворотних вкладень частини нерозподіленого у формі дивідендів прибутку; інших інвестицій, які головним чином являють собою внутрішньофірмове кредитування материнською компанією своїх дочірніх та асоційованих компаній.

Акціонерний капітал — це капітал відділень, акції дочірніх та асоційованих підприємств, крім "неголосуючих" привілейованих акцій, а також інші капіталовкладення прямого інвестора, що збільшують статутний фонд підприємства прямого інвестування.

Реінвестований прибуток — це та частина прибутку підприємств прямого інвестування, що належить прямому інвесторові й не підлягає розподілу. Цей прибуток збільшує розмір іноземних активів держави, резидентом якої є прямий інвестор.

Інший капітал у формі прямих інвестицій ("міжфірмовий борг") охоплює всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів, які здійснюються між прямим інвестором і підприємствами прямого інвестування. За цією позицією ураховуються також "неголосуючі" привілейовані акції дочірніх і асоційованих підприємств, що не дають права на участь у додаткових прибутках; вкладення коштів у нерухоме майно приватними особами (наприклад, будівництво дачних та інших будівель для власного користування та здавання в оренду).

Отже, капітал у формі прямих інвестицій охоплює:

1. Капітал, вкладений прямим інвестором у зарубіжне підприємство прямого інвестування.

2. Капітал, отриманий прямим інвестором від участі в такому підприємстві.

Облік прямих інвестицій здійснюється за принципом їх спрямованості — окремим рядком показуються інвестиції резидентів за кордон та інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку.

Портфельні інвестиції — це, на відміну від прямих інвестицій, такі операції з торгівлі фінансовими інструментами між нерезидентами, які не дають права прямого контролю щодо об'єкта інвестування. До фінансових інструментів належать акції, облігації та похідні від них так звані фінансові деривативи (опціони, варанти, свопи, ф'ючерси); інструменти грошового ринку — казначейські векселі, банківські акцепти, короткострокові боргові зобов'язання з банківською підтримкою, депозитні сертифікати та ін.

Стаття "Портфельні інвестиції" фінансового рахунку охоплює операції з акціями, іншими цінними паперами та похідними фінансовими інструментами, за винятком тих випадків, коли ці операції належать до прямого інвестування чи операцій з резервними активами. Характерною особливістю цих інструментів є те, що вони можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.

Операції з портфельного інвестування поділяються на дві групи: операції з фінансовими активами (зарубіжними цінними паперами) і операції з фінансовими зобов'язаннями (вітчизняними цінними паперами).

Залежно від виду фінансового інструменту розрізняють такі операції з портфельного інвестування:

• операції з цінними паперами, які не дають права на участь у капіталі, тобто операції з акціями різних типів, сертифікатами участі, які замінюють акції, всіма видами капіталовкладень у довірчі товариства та інвестиційні фонди;

• операції з борговими цінними паперами:

1) з облігаціями та іншими довгостроковими або безстроковими борговими зобов'язаннями;

2) з інструментами грошового ринку (борговими цінними паперами, термін погашення яких з моменту їхнього випуску становить рік або менше року — казначейськими зобов'язаннями, векселями, банківськими акцептами, короткостроковими депозитними сертифікатами);

3) з похідними фінансовими інструментами (огщіонами, варантами).

Інші інвестиції — це всі міжнародні інвестиції, які не віднесено до прямих, портфельних та операцій з резервними активами. На цьому рахунку відбиваються всі операції щодо залучення коштів і кредитних ресурсів:

• рух комерційних кредитів, які безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею товарами та послугами і є короткостроковими;

• позики, тобто пряме надання кредитних ресурсів. Сюди належать позики для фінансування торговельних угод, авансові платежі, іпотечний кредит, фінансовий лізинг, кредити МВФ;

• готівкові гроші та депозити — депозити до запитання, строкові, ощадні та ін., банкноти та монети, які перебувають в обігу; отримання готівки в національній валюті нерезидентами і в іноземній валюті резидентами, а також відкриття ними відповідних рахунків.

Подібно до портфельних інвестицій, інші інвестиції поділяються на "інші інвестиції — активи" та "інші інвестиції -зобов'язання" відповідно до їхньої національної належності.

Класифікувати операції з "іншого інвестування" можна таким чином.

Торговельні (комерційні) кредити — це вимоги та зобов'язання, які виникають унаслідок того, що продавець надає кредит безпосередньо покупцеві товарів або покупець здійснює попередню оплату (банківські позики на фінансування зовнішньоторговельних операцій до цієї категорії не належать, вони враховуються разом із позиками).

Позики — це пряме надання кредитором боржникові певної суми коштів; крім того, до категорії позик входять платежі за угодами РЕПО (Repurchase agreement), виплата основної суми боргу за фінансовим лізингом. Залежно від початкового терміну погашення позики поділяються на довгострокові і короткострокові.

Довгострокові позики — це кредити МВФ та інших міжнародних організацій, гарантовані або не гарантовані державні кредити, які надходять за прямими кредитними лініями, інші позики, початковий термін погашення яких становить понад рік.

Короткострокові позики — банківські кредити, в тому числі на фінансування зовнішньоторговельних операцій, платежі за угодами РЕПО, інші види позик та авансів (включаючи іпотечні кредити), шо передбачають початковий термін погашення, менший за один рік, або виплачуються на першу вимогу.

Депозити — ліквідні депозити (депозити до запитання) та інші види депозитів, депозити в кредитних спілках, будівельних товариствах та ін.

Рахунок поточних операцій та рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами, за винятком короткострокового капіталу і резервних активів, разом складають базовий баланс, а операції з резервними активами — баланс офіційних розрахунків.

Резервні активи (reserve assets) — це іноземні фінансові активи, які перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути використані в будь-який момент відповідно до цілей економічної політики.

Резервні активи призначені для фінансування і регулювання дефіциту платіжного балансу та інших чітко обумовлених цілей і контролюються монетарною владою.

Резервні активи складаються з монетарного золота, спеціальних прав запозичення, резервної позиції країни в МВФ, валютних активів, інших фінансових вимог.

Монетарне золото — золото, яке перебуває в розпорядженні центрального банку або уряду країни і може бути реалізоване на світових ринках золота або міжнародним організаціям за іноземну валюту. Монетизація золота означає його купівлю у державні резерви, демонетизація — продаж з резервів. У державних запасах зберігається золото найвищої проби — не нижче 995/1000.

Спеціальні права запозичення (СПЗ, чи СДР — від англ. special drawing rights) — резервний актив, який випускається МВФ і розподіляється між країнами—членами МВФ відповідно до їхніх квот у капіталі МВФ. СДР можуть використовуватися не тільки як резервні, а і як платіжно-розрахункові засоби. У цілому частка СДР у світових резервних активах не перевищує 3%. Уперше СДР було випущено в 1970 р. До 1974 р. курс СДР визначався відповідно до золотого вмісту, який дорівнював доларові США Пізніше, після запровадження "плавання" валют, курс СДР почав установлюватися на основі "валютного кошика" — спочатку 16, а з 1981 р. 5 головних національних валют (долара США, марки ФРН, японської єни, англійського фунта стерлінгів, французького франка).

Резервна позиція в МВФ — величина цієї складової офіційних резервів дорівнює 25% квоти країни в капіталі МВФ. Відповідно до встановлених правил резервна позиція може бути отримана країною у будь-який час без жодних умов. Купівля іноземної валюти в межах резервної позиції збільшує резервні активи даноі країни.

До складу валютних активів входять* іноземні валюти та інші фінансові активи, виражені в іноземній валюті: банківські депозити, урядові цінні папери, акції приватних підприємств, фінансові деривати ви та ін. У структурі офіційних резервів валютні активи становлять найбільшу частку.

Решта вимог у валютах, цінних паперах, депозитах, які не віднесено до зазначених вище категорій резервних активів, включаються до інших вимог.