Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Брокерські (маклерські) фірми

Дилінговим підрозділам банків, навіть якщо вони забезпечені сучасним технологічним обладнанням і мають досвідчений персонал, досить складно постійно відстежувати стан ринків і миттєво знаходити контрагентів для укладання найвигідніших угод. Тому часто саме брокерські контори виконують функцію міжбанківського посередництва у валютних і процентних угодах. Діяльність валютних брокерів іноді (наприклад, у ФРН) зводиться до ролі посередників: відкриття валютної позиції за рахунок власних коштів їм не дозволяється. Акцент у роботі брокерів робиться на їхню участь у спот-, своп- і процентних угодах.

Перевага співробітництва банків із брокерами полягає в наявності постійного зв'язку — в основному відкритого телефонного або через інші засоби комунікації — з банками всередині країни і за кордоном. Банки, що співпрацюють із брокером, дають йому доручення на купівлю-продаж валюти і встановлюють курси, які він передає-іншим банкам. Оскільки брокер, у силу обставин, передає тільки найкращі курси купівлі-продажу, банки одержують ефективні курсові позиції для швидкого укладання угод.

У відносинах між банками і брокерами склалися загальноприйняті міжнародні правила. Банк, що котирує валюту, зобов'язаний торгувати за встановленими ним курсами до їхньої зміни. Щоб забезпечити довіру до ринку, брокер не повинен називати банки, які встановлюють курси. Імена контрагентів стають відомими тільки при укладанні угоди, причому відразу.

Міжнародна асоціація учасників валютного ринку

Для координації подальшого розвитку валютного дилінгу комерційні банки заснували Міжнародну асоціацію учасників валютного ринку — Association Cambists Internationale (АСІ, також Forex-Club) з місцеперебуванням у Парижі. У цю організацію входять банки і брокерські фірми, що працюють на валютному ринку; її головною метою є сприяння підвищенню загального рівня професійних відносин на ринку і професіоналізму його окремих учасників.

У 1975 р. Комітетом із професійних відносин у валютній торгівлі був уперше опублікований Кодекс поведінки (Code of Behaviour), що постійно доповнювався і розширювався. У 1991 р. Кодекс поведінки вийшов у новій редакції (Code of Conduct). Він містить указівки щодо норм відносин на ринку між валютними дилерами, банками і брокерами, а також рекомендації з контролю за банківським керуванням. Ці вказівки не мають правового характеру, але вони схвалені всіма членами асоціації і, як правило, виконуються.

На регулярно проваджуваних зборах і семінарах члени АСІ дістають можливість встановлювати особисті контакти й обмінюватися досвідом.

За характером валютного ризику учасників валютних ринків можна поділити на підприємців, інвесторів, спекулянтів, хеджерів і гравців. Такий поділ має досить умовний характер, оскільки в діях окремих учасників валютного ринку поєднуються інтереси й інвесторів, і спекулянтів, і підприємців, і гравців.

Інтерес підприємця полягає в тому, щоб при проведенні комерційної операції, використовуючи власний капітал, звести ризик до мінімуму.

Інвестори, вкладаючи власний або залучений капітал, також прагнуть максимально зменшити можливий валютний ризик.

Неодмінним учасником валютного ринку є спекулянт, ризик якого заздалегідь розраховується і виправдовується прагненням одержати максимальний прибуток. Як професійні спекулянти на валютному ринку можуть виступати валютні дилери — як фізичні, так і юридичні особи.

Важливим учасником валютних ринків є хеджер, головна мета якого полягає в тому, щоб захистити себе від несприятливих змін валютного курсу. На відміну від інших учасників валютного ринку гравці заради прибутку готові йти на будь-який необгрунтований ризик.