Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Ринок іноземних акцій США

Потужним ринком іноземних акцій є також ринок США Його обсяг у 80-ті і на початку 90-х років був менший за британський ринок іноземних акцій, але на сьогодні американський ринок є провідним національним ринком світу для корпоративних іноземних емісій. Основними центрами торгівлі іноземними акціями у США є Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE) і така організована позабіржова комунікаційна система, як Автоматизована система котирувань Національної асоціації дилерів з цінних паперів (NASDAQ). На кінець 2001 р. кількість іноземних компаній, акції яких пройшли лістинг, становила 445 у NASDAQ і 461 на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE).

Привабливість ринку США для іноземних емітентів зумовлена насамперед величезним обсягом фінансових ресурсів, які здатний запропонувати цей ринок. За рівнем ринкової капіталізації (16,7 трлн дол. США) та обсягами торгівлі акціями (19,4 трлн дол. США) він далеко випереджає усі інші національні фондові ринки світу (див. табл. 12.1 і 12.2). А завдяки розвинутій ринковій інфраструктурі і диверсифікованому набору фінансових послуг ринок США суттєвою мірою визначає динаміку і структуру операцій на фінансових ринках інших країн. Цей ринок має й інші переваги — високотехнологічні системи торгівлі і клірингу, масштабні зв'язки з біржовими ринками й електронними комунікаційними та торговельними системами інших країн і т.д. Крім того, ринок цінних паперів США вважається привабливішим, ніж ринок Великої Британії, оскільки він більш об'єднаний і ліквідний, надає ширший набір послуг, ринкові угоди тут доступніші, а ціни на акції вищі, ніж за британськими стандартами. Однак емісії іноземних акцій на ринку США відносно обмежені. Це пов'язано з жорсткими стандартами американського законодавства щодо іноземних цінних паперів, спрямованими на захист інтересів американських інвесторів. Унаслідок цього багато корпорацій, на акції яких є великий попит, тривалий час узагалі не подавали свої цінні папери до лістингів у США.

Лібералізація режиму контролю за первинним ринком на початку 90-х років (Правило S і Правило 144а, прийняті в 1990 р.) привела до розширення обсягів іноземних емісій на ринку СИМ. Але певні обмежувальні фактори зберігаються досі. По-перше, на американських біржах, зокрема NYSE, вимоги до іноземних компаній для включення їхніх акцій у лістинг значно жорсткіші, ніж до американських, і щодо вартості матеріальних активів, і щодо доходів після сплати податків, і щодо сумарної ринкової вартості акцій. Іноземні компанії мають виконувати й інші мінімальні вимоги, які висуваються NYSE. Наприклад, з метою підтримки ліквідного ринку відповідних акцій NYSE вимагає від іноземних компаній не проводити додаткову емісію цінних паперів без її дозволу. Невиконання будь-якої з мінімальних ринкових вимог призводить до делістингу — відмови від котирування акцій на біржі. Тому лише найбільші компанії з міжнародною репутацією можуть звертатися на ринок NYSE. А оскільки NYSE є найбільшим ринком акцій США, то обмеження доступу іноземних компаній на цей ринок фактично означає обмеження їх доступу на біржовий ринок США.

Крім того, американська Комісія з цінних паперів (SEC) вимагає від іноземних компаній, які прагнуть отримати лістинг на біржах США або в системі NASDAQ, надавати свою фінансову звітність у відповідності з принципами бухгалтерського обліку США GAAP, установленими американською Колегією зі стандартів бухгалтерського обліку. Ті корпорації, які- не бажають виконувати вимоги SEC щодо фінансової звітності, можуть здійснювати емісію лише на основі приватного розміщення, а це означає обмеження інвесторської бази, позаяк індивідуальні інвестори не можуть купувати таких цінних паперів. Тому у США іноземні акції тривалий час перебували в обігу головним чином на позабіржовому ринку — внаслідок менш жорстких вимог до емітента.

Останнім часом на ринку іноземних акцій США відбуваються серйозні зміни. Основна тенденція — об'єднання торговельних систем і розширення міжнародної торгівлі акціями на базі нових технологій. Так, у 1998 p. NASDAQ поглинула Американську фондову біржу — AM ЕХ, у результаті чого утворилася найбільша на фондовому ринку США ринкова група NASDAQ-AM ЕХ. У

2000 p. NYSE почала створювати електронну систему для торгівлі акціями, які котируються в NASDAQ. Водночас NYSE встановила кооперативні зв'язки з Токійською фондовою біржею, планує розширити торгівлю іноземними акціями. Але найбільшою мірою застосовує взаємну торгівлю акціями з торговельними системами інших країн NASDAQ. Як уже згадувалося, з 2000 р. діє створена NASDAQ разом з японською інтернет-інвестиційною компанією Softbank торговельна система NASDAQ—Japan із взаємним котируванням акцій американських і японських компаній. Завдяки цій системі американські інвестори дістали доступ до акцій більш як 3 тис. японських компаній, а японські, відповідно, до акцій майже 5 тис. американських компаній, які котируються у NASDAQ. Аналогічні угоди укладено між NASDAQ і Шанхайською та Гонконзькою фондовими біржами (див. табл. 12.1). А у

2001 p. NASDAQ придбала контрольний пакет акцій (58 %) свого європейського конкурента — електронної біржі Easdaq, в результаті чого була створена нова біржова система NASDAQ—Europe.

Останній захід NASDAQ стратегічно винятково важливий, оскільки, по-перше, забезпечує цій системі світове лідерство в секторі торгівлі акціями молодих наукомістких компаній, пов'язаних з найновішими технологіями та Інтернетом, по-друге, відкриває американцям доступ на європейський фондовий ринок, по-третє, завдяки цій угоді виник перший у світі фондовий торговельний майданчик, який працює 24 години на добу.

Оскільки США перетворилися на світовий центр фінансової активності, а за рівнем капіталізації американський фондовий ринок є найбільшим у світі (понад SO % капіталізації світового ринку акцій у 1999 p.), слід очікувати, що роль ринку США як центру торгівлі іноземними акціями найближчим часом ще більше зросте.

Що стосується решти національних ринків іноземних акцій, то їхній обсяг набагато менший за ринки Великої Британії чи США. Найбільшими серед них є фондові ринки Франкфурта, Стокгольма, Парижа, Брюсселя, Токіо тощо.

Ринок євроакцій

Під євроакціями (Euroequity) розуміються акції, які пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках.

Відповідно євроакції одночасно доступні для інвесторів різних країн. Євроакціям притаманні ті ж самі характеристики щодо валюти випуску і території розміщення й обігу, що і єврооблігаціям. Євроакції реалізуються міжнародними банківськими синдикатами і, як правило, купуються за євровалюти. Котируються вони в офшорних фінансових центрах, переважно в Лондоні, меншою мірою — в Люксембурзі та Сінгапурі. Отримувані за євроакціями доходи не підлягають будь-якому національному оподаткуванню.

Перший широкий випуск євроакцій здійснила в 1971 р. американська компанія Bakster Laboratores, яка через свої закордонні філії випустила 500 тис. привілейованих акцій. Випущені акції пропонувалися для продажу майже по усьому світові, а підписалися на них головно інвестори Швейцарії, Франції, Великої Британії, ФРН та Голландії. Але ринок євроакцій почав розвиватися лише з 1983 р. в основному завдяки появі синдикованих емісій. Другий фактор, що зумовив розвиток ринку євроакцій, спричинений змінами в тенденціях попиту інституційних інвесторів — їхнім намаганням здійснювати міжнародну диверсифікацію портфеля активів за рахунок купівлі акцій іноземних корпорацій.

Нині ринок євроакцій надає можливість великим компаніям залучати фінансування на розвинутих ринках капіталу кількох країн одночасно. Випускаються євроакції переважно транснаціональними компаніями. Оскільки ТНК працюють у багатьох країнах, то їхні акції забезпечують міжнародну диверсифікацію на корпоративному рівні. Тому євроакції ТНК слугують для інвесторів привабливою заміною інвестуванню в іноземні акції" що дає змогу диверсифікувати портфель активів.

У 90-ті роки кількість компаній, надто американських, які пропонують транші євроакцій, постійно зростала. Збільшилися обсяги євроемісій, розширилися склад і кількість учасників ринку. Але масштаби ринку євроакцій залишаються відносно незначними. Так, у середині 90-х років обсяги євроакцій, що пропонувалися на продаж, становили лише 4—7 % сукупного обсягу емісій на євроринках цінних паперів.