Міжнародні фінанси - Рогач О.І - МОТИВИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИМИ КОРПОРАЦІЯМИ

Ухвалюючи інвестиційні рішення й обираючи країну для реалізації інвестиційного проекту, ТНК беруть до уваги цілу низку факторів. У сучасній науковій літературі поширене пояснення феномена глобалізації корпорацій, уперше запропоноване відомим ученим Дж. Даннінгом. На думку цього вченого, компанія ухвалює рішення про здійснення прямої інвестиції за кордоном за наявності трьох таких умов:

по-перше, специфічні конкурентні переваги (переваги власності) від створення власного виробництва мають переважати витрати на його розгортання за кордоном (ownership specific advantages);

по-друге, країна-отримувач має приваблювати інвестора своїми перевагами розміщення (location specific variables);

по-третє, самостійна реалізація цих двох переваг має бути для інвестора більш вигідною, ніж їх використання через місцеві підприємства (наприклад, шляхом надання їм відповідних ліцензій), тобто має існувати перевага інтерналізації (internalization incentive advantages).

Це пояснення стало відомим під назвою правила OLI (за першими літерами ключових англійських слів у кожному з трьох компонентів). Перша та третя умови пояснюють здійснення ПІІ специфічними характеристиками та конкурентоспроможністю окремої компанії. Друга умова прив'язує корпоративну глобалізацію до географічного фактора і враховує особливості мак-роекономічного середовища, в якому діє компанія. Але слід застережити, що вибір міжнародними корпораціями географії своїх інвестиційних проектів досі не вдалося дослідити емпірично і ввести в теоретичні рамки.

Аби бути здатною до здійснення закордонного прямого інвестування, фірма має:

1) володіти відносними перевагами, які є результатом Доступу багатонаціональної компанії до факторів виробництва, інформації та фінансових ресурсів, володіння новітніми технологіями у сфері виробництва, організації, управління і збуту, а також відомою торговельною маркою;

2) бути спроможною використовувати переваги розміщення в тій чи іншій країні;

3) мати змогу протистояти негативним наслідкам коливань економічної кон'юнктури, здійснюючи більш швидку структурну перебудову філій у різних країнах;

4) мати можливість використовувати у своїх інтересах національні відмінності в рівні відносних цін факторів виробництва;

5) зберігати монопольне становище щодо збуту або придбання тих чи інших товарів і послуг;

6) використовувати обмежувальну ділову практику та ін. Розглянемо загальні причини здійснення ІТИ.

Першою й основною причиною здійснення ПІІ за кордоном є прагнення до найвигіднішого вкладення капіталу, що досягається через виробництво товарів та послуг на місці. На це й спрямована більша частина ПІІ.

Друга причина — техніко-економічна. Частина ПІІ спрямовується на створення за кордоном власної інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків (складів, баз, транспортних підприємств, банків, страхових компаній, торговельних компаній і т. ін.), тобто товарно- та послутосупроводжувальної мережі для забезпечення збуту.

Третя причина — економічна та політична нестабільність у країні походження компаній, високі податки, необхідність "відмивання" незаконних коштів і т. ін. Особливо активно капітал "втікає" у країни та території з пільговим режимом оподаткування компаній, які там реєструються, але здійснюють свої операції за межами цих країн та територій (так звані офшорні компанії).

Ці три основні причини (три мотиви) конкретизуються залежно від фірми, галузі, країни прикладення прямого іноземного капіталу та часу, коли ухвалюється рішення про здійснення ПІІ.

Центр ООН із транснаціональних корпорацій виділяє чотири найтиповіші у світі ситуації, що спонукають до прямих капіталовкладень, пов'язаних з організацією виробництва товарів і послуг у зарубіжній країні:

1. Підприємницька діяльність за кордоном здійснюється тому, що ввезення деяких товарів і послуг у зарубіжну країну неможливе або ускладнене через різні обмеження або через властивості цих товарів і особливо послуг (дуже часто єдиним способом продати послугу покупцеві є надання цієї послуги безпосередньо на місці).

2. Торгівля з іншою країною ведеться без істотних обмежень, проте виробництво товарів і послуг на місці виявляється дешевшим, ефективнішим (прибутковішим) способом обслуговування цього іноземного ринку, наприклад, завдяки економії на транспортних видатках.

3. Країна—реципієнт ПІІ виявляється найдешевшим місцем виробництва товарів і послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи й ринки країни походження ПІІ. Характерний приклад: країни Південно-Східної Азії, де діє велика кількість іноземних підприємств із виробництва побутової електроніки.

4. Замість нарощування виробництва на батьківщині з метою подальшого експорту виробництво організується за кордоном, передусім з тієї причини, що для деяких видів продукції, особливо технічно складних, важливими є післяпродажне обслуговування, консультаційні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку. У цьому випадку мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється вигідніше, ніж організовувати там окрему збутову фірму чи безпосередньо збувати свою продукцію.

Підсумовуючи, слід зазначити, що ПІІ забезпечують, і це особливо важливо, найефективнішу комбінацію довгострокового фінансування, технології, навчання, управлінського та ринкового досвіду.

Здійснюючи ПІІ, ТНК надають країні, що приймає, інтегрований "пакет" видимих та невидимих активів. Цей "пакет" не тільки доповнює наявні внутрішні фактори виробництва, відкриваючи нові можливості для збільшення зайнятості та доходів, а й стимулює економічне зростання через передачу технології, навчання, взаємозв'язок зі світовою економікою та доступ до зарубіжних ринків.

Слід також ураховувати, що здійснення ТНК прямих іноземних інвестицій, як правило, пов'язане з найважливішими, динамічними галузями, які охоплені НТР, а тому впливає (крім екстремальних випадків анклавів) на інші сектори національної економіки, визначаючи загальні контури її конкурентоспроможності.

Прямі та зворотні зв'язки транснаціональних фірм із місцевими компаніями, "демонстраційний ефект", "навчальний ефект" можуть створювати через залучення ПІІ значні додаткові імпульси зростання національної економіки.