Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Види платежів

Види платежів

Технологія та управлінські послуги часто не мають ринкових цін. Труднощі ціноутворення на ці корпораціині ресурси роблять їх одним з додаткових каналів міжнародного переливу фондів. Цей механізм базується на варіації комісійних платежів (винагород) за управлінські та інші послуги (Fees) та технологічних платежів (Royalties).

"Роялті" — це винагорода, що сплачується власникові технології, патентів, торговельних марок за використання технології або права виробляти та продавати товар під запатентованою торговельною маркою.

Ставка "роялті" може визначатись як фіксована сума грошей за одиницю або як процент до валових доходів.

Комісійні платежі (винагороди) — це компенсація за професійні послуги та досвід, наданий філії батьківською компанією або іншою філією.

їх часто розподіляють таким чином:

а) управлінські винагороди — комісійні за надання загального досвіду та порад;

б) винагороди за технічну допомогу — комісійні за сприяння в технічних питаннях.

Винагороди звичайно визначаються як фіксована плата (або за весь період надання послуг, або за конкретну кількість годин, протягом яких проводилися консультації). Крім сплати комісійних, філія також оплачує вартість проїзду та витрати на перебування для експертів та консультантів. Ще один тип аналогічних платежів — накладні витрати головного офісу (Home office overhead allocation). Це компенсація батьківській компанії за загальний менеджмент міжнародних операцій та інші корпорацій ні накладні витрати. Вона може сплачуватися за регіональне управління потоками готівки, корпоративні "паблік релейшнз", юридичні або бухгалтерські витрати всієї компанії або як частина гонорарів та інших витрат вищого ешелону менеджменту.

Значення для фінансової політики ТНК

Трансферні ціни на послуги та "невідчутні" активи справляють такий самий вплив на податковий механізм та валютний контроль країни, як і трансферні ціни на товари. Однак уряди поблажливіше ставляться до платежів за технологію, ніж до переказів дивідендів. В умовах валютних обмежень, які ускладнюють переказ дивідендів, використання механізму винагород та платежів за технологію може дати філії змогу вилучати фонди з країни, що приймає.

Практика свідчить, що використання механізму "fees and royalties" прямо пов'язане з податковими рішеннями та валютним контролем урядів. Наприклад, встановлюючи занижені трансферні ціни на "невідчутні" активи, які надаються виробничий філіям у країнах з низькими податковими ставками, ТНК можуть отримати прибутки практично без податків.

Використання механізму "комісійні та платежі за технологію" має певні переваги над механізмом переказу дивідендів, коли прибутковий податок країни-реципієнта більший, ніж у країні розташування батьківської фірми. "Fees and royalties" звичайно вираховуються із сум, що підлягають оподаткуванню в країні, що приймає. Якщо філія компенсує витрати батьківської фірми через переказ дивідендів, місцевий податок на прибутки буде сплачуватися перед розподілом дивідендів. Стягуватиметься також податок на переказ розподілених дивідендів. Батьківська компанія може отримати податковий кредит за сплачені філією податки, але якщо сукупна податкова ставка філії буде вища, ніж у країнах базування ТНК, частина цих вигід може бути втрачена. Якщо ж платежі зроблені у вигляді "fees and royalties", внутрішньокорпораційні вигоди зберігатимуться.

Механізм "комісійних та платежів за технологію" може мати значний вплив на форми розподілу доходів між учасниками. Якщо один з учасників спільного підприємства вкладає в нього як свій внесок технологію або управлінський досвід, він може погоджуватися на компенсацію цих витрат у вигляді платежів "комісійні та роялті", а потім отримати меншу частину чистих доходів у вигляді прибутку на капітал.

На практиці батьківська компанія ТНК визначає спочатку загальний обсяг платежів за управління та технологію для всієї мережі своїх підприємств, а потім здійснює розподіл таких платежів згідно з питомою вагою продажів та активів окремих філій.

Уряди звичайно віддають перевагу попереднім угодам, що передбачають стабільні та прозорі потоки платежів. Зрозуміло, що раптова зміна плати за технологію або управлінські послуги буде викликати підозру. Тому ТНК, як правило, уникають різких змін у політиці переказів. З огляду на жорсткий валютний контроль та податкові вигоди компанії можуть із самого початку встановлювати завищений рівень платежів за управлінські послуги та технологію.