Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Агентські послуги банків

Альтернативою короткостроковому банківському фінансуванню є розміщення фірмою на фінансових ринках своїх комерційних паперів (commercial paper). Комерційні папери — це короткострокові незабезпечені зобов'язання (короткострокові прості векселі). Як правило, вони продаються корпораціями на дисконтній основі. Оскільки комерційні папери є незабезпеченими зобов'язаннями, переважна їх частина випускається в обіг найбільшими, найконкурентоспроможнішими компаніями. Такі папери мають велику номінальну вартість, строк їхнього погашення коливається в різних країнах від 20 до 90 днів. У більшості країн, як уже зазначалося, комерційні папери продаються первісно зі знижкою, а при погашенні повертається повна вартість. У деяких країнах практика емісії комерційних паперів передбачає процентні виплати.

Основними інвесторами в такі папери є великі страхові компанії, пенсійні та довірчі фонди, взаємні фонди. ТНК дуже активно використовують цей метод короткострокового фінансування. Маючи прямий доступ до ринку без фінансових посередників (банків), великі міжнародно відомі компанії можуть суттєво заощадити на сплаті процентів (часто до 1% і навіть більше). До того ж, оскільки комерційні папери продаються прямо найбільшим інституційним інвесторам, переважна частина їх видів не підлягає державній реєстрації, що зменшує час та витрати підготовки емісії до випуску*.

ТНК здійснюють три види процентних витрат, пов'язаних із використанням комерційних паперів як джерел короткострокового фінансування:

1. Комісійні за рейтингові послуги.

2. Комісійні за агентські послуги банків.

3. Витрати на підтримувальні лінії кредиту.

Рейтингові послуги

Хоча вимогу отримання кредитного рейтингу законодавчо не закріплено в жодній країні, вона підтримується традиціями ринку і тому є дуже суттєвою для успішного розміщення паперів. Транснаціональні фірми намагаються отримувати кредитний рейтинг на свої комерційні папери в найвідоміших світових рейтингових агентствах (Standard and Poor's, Moody's Investor Service і т.д.). Агентства беруть за свої послуги комісійні (5000-20 000 $ на рік).

Агентські послуги банків

Великі комерційні банки можуть виступати як агенти розміщення та платежу для емітентів комерційних паперів. Вони здійснюють усю пов'язану з цим документальну роботу за комісійні.

Підтримуєшьні лінії кредиту

Емітент підтримує свої папери здебільшого 100 %-ю кредитною лінією (back-up lines of credit) від комерційного банку. У зв'язку з коротким періодом обігу комерційних паперів існує ризик, що емітент не зможе заплатити гроші в момент погашення. Тому він використовує кредитну лінію як підтримку, гарантію проти нестачі грошей, але це викликає додаткові витрати: або необхідність компенсувальних балансів, або сплату прямих комісійних (0,375—0,75 % від кредитної лінії).

ЄВРОВАЛЮТНІ ІНСТРУМЕНТИ КОРОТКОСТРОКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ

Крім євровалютних банківських позик, транснаціональні корпорації можуть отримувати короткострокове фінансування шляхом розміщення на грошовому ринку євровалютних короткострокових цінних паперів. До них належать євроноти та євроко-мерційні цінні папери.

Євроноти (euronotes) — це короткострокові векселі, які звичайно деноміновані в доларах та емітовані корпораціями або урядами. Префікс євро свідчить, що векселі емітовані поза країною, в чиїй валюті вони деноміновані.

Єврокомерційні папери (euro-commercial paper, або коротко — євро-СР) — це такі євроноти, які не мають банківської підтримки у формі кредитної лінії або гарантованого розміщення за заздалегідь визначеною ціною.

Хоча за своєю сутністю ці механізми дуже схожі до фінансування від небанківських установ за допомогою звичайних комерційних паперів, вони мають і певні особливості:

1. Середній строк євронот майже вдвічі триваліший, ніж у "внутрішніх" комерційних паперів.

2. Єврокомерційними паперами активно торгують на вторинному ринку, тоді як звичайні комерційні папери в більшості країн тримаються тільки первісними інвесторами.

3. Якщо основними інвесторами у внутрішні комерційні папери є взаємні та пенсійні фонди, страхові компанії, то євроноти тримають переважно центральні та комерційні банки, транснаціональні корпорації.

4. Розміщення американських емітентів на ринку євронот мають, у середньому, нижчий кредитний рейтинг, ніж розміщення на ринку комерційних паперів США. Це пояснюється тим, що покупцями таких не першокласних паперів виступають комерційні банки, які здійснюють власний рейтинговий аналіз.

5. Євроноти, на відміну від внутрішніх комерційних паперів, інколи можуть взагалі не мати рейтингу (в середині 90-х років питома вага "нерейтингових" паперів становила 40 %).

За останні роки ринок євронот зростає швидкими темпами. Він є багатовалютним. Хоча питома вага євронот, деномінованих у доларах, дуже значна (75-77 % у другій половині 90-х років), вона поступово зменшується на користь паперів, деномінованих у інших валютах.