Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Висновки

Джерела короткострокового фінансування транснаціональної фірми охоплюють фонди, генеровані із внутрішніх джерел іноземних філій, фонди із джерел корпоративної системи ТНК та фонди із зовнішніх джерел. При цьому корпорації намагаються звести до мінімуму очікувані витрати та зменшити ризики. Серед механізмів короткострокового фінансування найпоширенішими є внутрішньокорпо-раційні кредити, закордонне банківське та небанківське запозичення в місцевій валюті та фінансування з використанням євровалютних інструментів.

Використання тимчасово вільних джерел транснаціональної мережі за допомогою внутрішньокорпораційних кредитів є одним із головних механізмів фінансування ПІДРОЗДІЛІВ.

Основними формами банківського короткострокового фінансування транснаціональних фірм є банківські строкові позики, кредитні лінії, револьверні кредитні угоди, банківські овердрафти. Альтернативою короткостроковому банківському фінансуванню є розміщення ТНК на фінансових ринках своїх комерційних паперів. При цьому існують три види витрат, пов'язаних із використанням комерційних паперів: комісійні за рейтингові послуги, комісійні за агентські послуги банків, витрати на підтримувальні лінії кредиту.

До євровалютних інструментів короткострокового фінансування належать євроноти та єврокомерційні цінні папери.

Основні терміни і поняття

робочий капітал, внутрішньокорпораційне фінансування, банківські строкові позики, кредитні лінії,

револьверні кредитні угоди, банківські овердрафти ,комерційні папери, євроноти, єврокомерційні папери

Контрольні запитання та завдання

1. Які вимоги враховуються при визначенні стратегії короткострокового фінансування?

2. Назвіть основні джерела міжнародного короткострокового фінансування.

3. В чому різниця між кредитними лініями і револьверними кредитними умовами?

4. Хто випускає комерційні папери?

5. Які особливості еврокомерційних паперів?

ЛІТЕРАТУРА

Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту. К., 1997. Розд.22.

Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений. М., 2000.

Ч. II.

Рогач О. Транснаціональні корпорації та економічне зростання. К., 1997. Роуз П. Банковский менеджмент. М., 1997. Гл.19. Энг М. в., Лис Ф. А., МауерЛ. Дж. Мировые финансы. М., 1998. 4. IV. Eiteman D. К., Stone/till А. /., Moffett М. Н. Multinational Business Finance. Addison-Wesley Publishing Company, 1995. Ch. 1, 8.

Eun C, Resnick B. International Financial Management. Irwin-McGraw-Hill, 2001. Shapiro A. Multinational Financial Management. New Jersey, 1996.

Розділ 22. ДОВГОСТРОКОВЕ ФІНАНСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ОПЕРАЦІЙ

• Основні джерела міжнародного довгострокового фінансування

• Іноземне фінансування

• Фінансування у формі єврокредитів та єврооблігацій

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО ДОВГОСТРОКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ

ТТГ овгострокове фінансування міжнародних операцій ТНК І здійснюється за рахунок власних коштів (самофінансуван-^—іня), а також зовнішніх ресурсів (батьківські позики і емісія капітальних та боргових цінних паперів на фінансових ринках).

Внутрішні джерела фінансування

Головними джерелами внутрішнього фінансування є нерозподілений прибуток та акумульовані амортизаційні відрахування. Самофінансування становить головну стратегію розширення міжнародного виробництва ТНК багатьох країн (США, Японії та ін.). Зазначимо, що довгострокове фінансування із внутрішніх джерел особливо часто використовується філіями, які вже певний час діють у країні і проводять прибуткові операції.

Основою самофінансування філій є чисті грошові потоки (net cash flow), які вони акумулюють завдяки своїм операціям.

Чистий прибуток філії (NP) можна підрахувати за такою формулою:

де ТR — загальні доходи від операцій, ОС — операційні витрати, ІРт, — процентні платежі, Т — податки.

Чисті грошові потоки філіалу (NCF) вираховуються таким чином:

де D/V — виплачені дивіденди, А — амортизаційні відрахування.

Зовнішні джерела фінансування

Фінансування від інвесторів

Компанія емітує цінні папери, які купують інвестори. Довгострокові (безстрокові) цінні папери поділяються на два види — боргові (облігації) та капітальні (акції)- Облігації, які фірма випускає для акумулювання довгострокових фінансових ресурсів, можуть бути забезпечені певними активами цієї компанії або не забезпечені окремими видами майна. Капітальні цінні папери — це різні види акцій. Вони обертаються на фінансових ринках у вигляді капіталу і дають можливість фірмі залучити довгострокові міжнародні фонди.

Звичайні акції засвідчують право власності інвестора на частку капіталу фірми. Вони не тільки приносять йому дохід, а й надають право голосу на зборах акціонерів.

Привілейовані акції за своєю сутністю теж є капітальними цінними паперами, але вони не дають власникам права голосу та участі в контролі.

Фінансування від кредиторів

Поряд з емісією інвестиційних паперів компанія може залучати довгострокові зовнішні фонди від кредиторів. Такі кредитні ресурси надаються компанії у двох основних формах:

а) у формі банківського кредиту;

б) у формі купівлі довгострокових цінних паперів (переважно облігацій) заздалегідь визначеними компаніями.

Продаж довгострокових цінних паперів при цьому відбувається не на відкритому фінансовому ринку, а в приватному порядку. Він оформлюється спеціальними кредитними угодами, що детально регламентують складний комплекс юридичних та фінансово-економічних питань. Покупцями таких цінних паперів є банки, страхові компанії, пенсійні та взаємні фонди, інші інституцій ні інвестори. В технічному плані розміщення довгострокових цінних паперів, як правило, здійснюється відомими інвестиційними банками, що підписують андеррайтингові угоди з компаніями-емітентами.

Міжнародне довгострокове фінансування у формі банківського кредиту може проводитися на двосторонній та багатосторонній основі. У зв'язку зі значними розмірами такого кредитування банки часто не можуть здійснювати його на двосторонній основі. Намагаючись розподілити ризики, вони формують об'єднання (синдикати) банківських установ. Така група банків надає певному великому корпораційному позичальнику так званий синдикований кредит.

Класифікація фінансування залежно від районів мобілізації фондів та видів валюти

Міжнародне довгострокове фінансування діяльності ТНК здійснюється за допомогою мобілізації ресурсів як на євровалютних (офшорних) кредитно-фінансових ринках, так і на ринках країн, де діють філії ТНК.

Іноземне (зарубіжне) фінансування — це фінансування ТНК на ринку зарубіжної країни резидентами даної країни, деноміноване в місцевій валюті цієї країни. Наприклад, японська ТНК бере кредит у фунтах стерлінгів у Великій Британії в резидента цієї країни.

Євровалютне фінансування — це фінансування ТНК на ринку зарубіжної країни нерезидентом цієї країни у валюті третьої країни. Наприклад, батьківська компанія японської ТНК отримує у Великій Британії фонди в доларах від нерезидента цієї країни.