Ділова українська мова - Горбул О.Д. - Граматичний коментар

ПРАВОПИС ПРІЗВИЩ ТА ІМЕН ПО БАТЬКОВІ

Українські прізвища передаються на письмі за загальними нормами українського правопису відповідно до усталеної вимоги.

1. При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович, -йович: Васильович, Семенович. Ігорович, Кос-тьович {Костянтинович), Сергійович, Ількович, Віталійович.

2. При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -івн(а): Гордйвна, Тимофїївна, Кузьмівна, Миколаївна та ін.

3. У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївп(и): Мари Петрівни, Ольги Пилипівни.

4. Правопис деяких з імен по батькові випадає із загальних правил, їх слід запам'ятати:

Ілля - Ілліч (Ількович), Іллівна (Ільківна); Кузьма - Кузьмич (Кузьмович), Кузьмівна. Григорій - Григорович, Григорівна; Сава - Савич (Савович), Савівна; Хома - Хомич, Хомівна.

5. Серед прізвищ, жіночих і чоловічих, є такі, які за характером кінцевого приголосного випадають з відмінкової системи іменників чоловічого і жіночого роду. Наприклад: Півторадні, Ле, Леле, Куїнджі, Ге.

6. Жіночі прізвища на -о, -й та приголосний в українській мові перебувають поза відмінами. Наприклад: Білаш Катерина, Голуб Ірина, Швець Марія, Кравець Ніна, Шевчук Людмила. Рядно Марія, Пансо Тетяна, Гай Людмила. Гордій Галина.

Не відмінюються й жіночі українські прізвища, що закінчуються на -ко. -ло. Наприклад: Коваленко Марія, Власенко Вікторія, Покотило Катерина, Шевченко Степанида, Юхи-менко Валентина, Біленко Леся та ін.

Завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів. Наприклад: Русин, Турчин, Сербии, Угрин тощо.

7. Усі чоловічі прізвища, які закінчуються на приголосний та -ко, відмінюються.

Чоловічі прізвища типу Андрухів відмінюються за двома варіантами (обидва вважаються нормативними):

Н. Андрухів Андрухів

Р. Андрухова Андрухіва

Д. Андрухову Андрухіву

Зн. Андрухова Андрухіва

Ор. Андруховим Андрухівим

М. при Андрухову Андрухіву

Чоловічі прізвища типу Ковалишин відмінюються за таким зразком:

Н. Ковалишин Зн. Ковалишина

Р. Ковалишина Ор. Ковалишиним

Д. Ковалишинові, Ковалишину М. при Ковалишинові

У чоловічих прізвищах типу Муха, Солоха, Мишуга, Осика, Чайка, як і в загальних назвах цього типу, обов'язковим € чергування приголосних (Муха - Мусі, Солоха - Солосі, Осика - Осиці). У документах ці прізвища слід намагатися ставити у вихідній формі (доцент Муха І.П.).

Якщо чоловіче прізвище збігається з назвою професії, то виникає потреба розрізняти їх: у загальній назві при відмінюванні відбувається перестановка голосного (швець - шевця, жнець - женця); у прізвищах такої перестановки немає: Швець - Швеця - Швецем, Жнець - Жнеця - Жнецем.

Переважна більшість прізвищ зберігає типове для загальних назв чергування 0, Б з І та з нулем звука: Макогін - Макогона, Корінь - Кореня, Бурячок - Бурячка, Кравець - Кравця. Проте цілий ряд прізвищ відмінюється із збереженням І: Кисіль - Кисіля, Куліш - Куліша, Сокіл - Сокіла, хоча в загальних назвах ми маємо киселя, кулеша та ін.

Прізвища другої відміни (Мороз, Галас) завжди мають закінчення -а. -я, навіть у тих випадках, коли ці самі загальні слова в родовому відмінку мають закінчення -у, -ю: Борща (борщу), Галаса (галасу), Мороза (морозу), Голода (голоду), Вітра (вітру) та ін.

Якщо звертання складається із загального слова і прізвища, то в кличній формі ставиться загальне слово" а прізвище - лише у називному відмінку: громадянине, пане, добродію Конова лець.

8. Російські прізвища в українській мові передаються так:

- Ё передається сполученням ЙО на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо Ё у вимові відповідає сполученню ЙО: Йотов, Майоров, Муравйов, Соловйов, Воробйов;

- якщо Ё означає звук О після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ЬО: Синьов, Дехтярьов, Пушка-рьов, Лавреньов, Треньов;

- під наголосом після шиплячих Ж, Ч, Ш, Щ та Ц завжди пишеться О: Чижов, Свящов, Балашов, Кудряшов, Лобанов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться Е: Горячев, Че-бишев, Коришев, Плющев, Летев;

- російська літера Е після приголосних передається в українській мові літерою Е: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Луспекаев. Але звук Е в російських прізвищах, що відповідає українському І, передається буквою Є: Бєлкін, Беляев, Сєдіна, Пешков;

- після шиплячих Ж, Ч, Ш, Щ завжди пишеться И: Живков, Чигрін, Кочигін, Щиглов, Щипаное, Шишацький;

- літера И завжди пишеться у прізвищах, утворених від імен та інших коренів, спільних для української та російської мов: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук, Виноградов, Винокур;

- російський суфікс -ее, -еев передається через Є після всіх приголосних, крім шиплячих, Р і Ц: Матвеев, Федосеев, Євсєєв, Лаптев, Медведев, Каменев; suie Андреев, Гундарев, Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Онищев, Кос-тищев, Маришичев.

Культура слова

АДРЕС, АДРЕСА. За сучасними нормами слова адрес і адреса розрізняються значенням і сполучуваністю.

Адрес - це письмове вітання особі, організації переважно з нагоди ювілею: адрес ювілярові; адрес гарно оформлено; адрес від колишніх учнів; адрес з нагоди шістдесятиріччя ( п'ятдесятиріччя).

Адреса - місце проживання чи перебування особи, місце розміщення установи; зазначення цих місць на листі, на бандеролі, на посилці тощо. Не знаю точної Вашої адреси; моя адреса така; подаю адресу свого брата; адреса нашої установи; жити (проживати) за адресою; Надсилати на адресу. Вживаючи це слово у переносному значенні (тобто коли сказане стосується особи), говоримо: Це сказано на мою адресу (а не: сказано в мою адресу, сказано в мій адрес).

Можна сказати: Ще не написали адреса (тобто не виготовили письмового вітання) і ще не написали адреси (не заадресували листа, бандеролі, пачки).

А плутаємо ці слова тому, що у російській мові в обох значеннях вживається одне слово - адрес.

БІЛЕТ, КВИТОК. В українській літературній мові слова білет і квиток розрізняються за значенням і сполучуваністю. Тільки білет:

а) картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки: екзаменаційний білет; щасливий білет;

б) цінні папери: кредитний білет; казначейський білет; лотерейний білет; білет грошово-речової лотереї; банківський білет.

Тільки квиток:

а) документ, який засвідчує належність до організації: партійний квиток;

б) куплена картка, яка дає право на проїзд у транспорті, відвідування музею, театру тощо: квиток на проїзд; трамвайний квиток; проїзний квиток; вхідний квиток; залізничний квиток.

Недоречно вживати словосполучення МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ, МОЯ ВЛАСНА ДУМКА. Це так звані тавтологічні вислови. Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази:

Адреса місця проживання

Бачити сновидіння Вільна вакансія

Моя автобіографія Мій автопортрет Мій власний погляд Моя власна думка Моя особиста справа Моє особисте враження

Пам'ятні сувеніри

адже адреса - це і є місце проживання

бачити і видіти - синоніми слово вакансія, яке походить з латинської мови, означає "вільне місце"

перша частина цих складних слів авто- походить з грецької мови і означає сам, має значення власний. Займенник мій - те саме, що і власний, особистий, а тому зайвий

сувенір - слово французького походження, що означає спогад, пам'ять). Отже, сувенір - подарунок на спомин, або річ, пов'язана із спогадами. Слово сувенір можна замінити сполученнями річ на спомин, пам'ятний подарунок

період - означає проміжок, відрізок часу, упродовж якого щось відбувається Це не стосується поезії та народних пісень, в яких така тавтологія виправдана, бо виконує певну естетичну функцію.

Період часу