Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Євровалютні кредити

Транснаціональна корпорація може отримати довгострокові ресурси на іноземних ринках такими шляхами:

• емісія облігацій, деномінованих у місцевій валюті;

• емісія акцій, деномінованих у місцевій валюті;

• отримання банківських кредитів у місцевій валюті.

ТНК часто натрапляють на різні форми обмежень фінансування з місцевого ринку зарубіжної країни. Йдеться про обмеження обсягів, строків фінансування, напрямів використання, а також вимоги місцевого використання фондів.

Фінансування за допомогою облігацій

Транснаціональні фірми застосовують цей механізм мобілізації фондів на ринках країн, де розташовані їхні філії, або в країнах зі сприятливим законодавством для розміщення облігацій (Швейцарія, Люксембург і т.д.). При цьому облігації компанії де-номінуються в місцевій валюті. Філії ТНК використовують ці довгострокові ресурси для фінансування своєї діяльності. Хоча уряди контролюють місцеве використання цих доходів, транснаціональні фірми мають можливості використання внутрішньо-корпораційних механізмів для їх трансферу іншим філіям та батьківській компанії. Найбільші ринки іноземних облігацій — США, Швейцарія, Японія, Люксембург.

Фінансування за допомогою емісії акцій

Дедалі більше транснаціональних компаній здійснюють емісію своїх акцій за кордоном або продають на іноземних ринках деяку частину своєї емісії. Така "глобальна" емісія на привабливих ринках промислово розвинутих країн дає ТНК змогу будувати всесвітню мережу акціонерів. Крім досягнення безпосередньої мети — отримання довгострокового фінансування, ця стратегія дає додаткові вигоди та переваги для компанії, а саме:

■ Означає міжнародну диверсифікацію інвестицій у капітал (бази акціонерів), що послабляє негативний вплив коливань окремих національних ринків.

■ Дає змогу збільшити розмір емісії та подолати труднощі розміщення великих емісій.

■ Відкриває можливість зростання ціни акцій завдяки розширенню попиту на акції компанії.

■ Поліпшує кредитну репутацію фірм-емітентів.

■ Є засобом реклами компанії за рубежем.

Таким чином, емісія акцій на зарубіжних ринках розширює можливості глобальної діяльності ТНК та розвитку їх міжнародного виробництва.

В деяких країнах існують спеціальні назви іноземних акцій, що продаються на місцевих ринках резидентам. Наприклад, у США їх називають "янкі", в Японії — "самурай", у Великій Британії — "бульдог ". У лістинг фондових бірж промислово розвинутих країн з ринковою економікою включаються найбільш відомі та надійні іноземні акції.

Фінансування у формі іноземних банківських кредитів

Іноземні банківські кредити надаються нерезидентам країни-кредитора в місцевій валюті для використання за кордоном. Наприклад, батьківська компанія ТНК США може взяти прямий кредит у фунтах стерлінгів у банку Великої Британії, де розміщено її філію. Цей кредит вона спрямовує на закупівлю обладнання в Канаді. Така практика в останні роки використовується не часто. В багатьох країнах вона натрапляє на урядовий контроль та обмеження.

ФІНАНСУВАННЯ У ФОРМІ ЄВРОКРЕДИТІВ ТА ЄВРООБЛІГАЦІЙ

Євровалютні кредити

Як уже зазначалося, євробанки приймають депозити від нерезидентів і надають кредити нерезидентам в іноземних валютах. ТНК широко використовують цю форму євровалютного запозичення. Такі позики надаються на базі плаваючих процентних ставок і встановлюються за принципом "ЛІБОР плюс". Це означає, що фіксована маржа (таі£іп) додається до базової ставки ЛІБОР, яка коливається. Загальна процентна ставка періодично перераховується (як правило, в момент надання кожного наступного траншу). Маржа може значно коливатися (0,5—3 % і більше) залежно від ризиків кон'юнктури ринку та інших факторів. Тривалість позик становить від 3 до 10 років. Великі позики надаються групами банків — синдикатом, який очолює банк лід-менеджер.

Єврооблігаційні позики

Обсяг єврооблігаційних позик в останні десятиріччя значно зріс. Єврооблігації (євробонди) продаються поза країнами, у валютах яких вони деноміновані, і не підпадають під регулювання офіційних органів. Доходи від облігацій не підпадають під оподаткування. Все це робить їх привабливим фінансовим інструментом як для компаній-емітентів, так і для інвесторів. ТНК-позичальник, наприклад, має можливість відносно швидко із меншою процентною ставкою (оскільки процентний дохід інвесторів не оподатковується) залучати ресурси. Емітуючи єврооблігації, компанії використовують переваги диверсифікації джерел фінансування і, таким чином, знижують свої валютно-фінансові ризики. Єврооблігації розміщує, як правило, синдикат банків-андеррайтерів. Дедалі більше їх випускають не у вигляді публічної емісії, а у формі приватного розміщення. Це спрощує процедуру та робить її швидшою та конфіденційнішою. Близько 3/4 усіх євробондів деноміновані в доларах. Останнім часом значно зріс сегмент єврооблігацій, деномінованих у євро.

Для забезпечення емісії єврооблігацій, шо мають більш ніж 7-річний строк погашення, створюються фонди викупу (фонди погашення). Вони дають змогу знизити ризик для кредиторів шляхом поступової виплати боргу фірмою-емітентом. У даному разі ТНК-емітент має зобов'язання погашати фіксовану кількість облігацій, починаючи з певного року після емісії.

Схильність транснаціональних корпорацій звертатись до механізмів єврооблігаційного та єврокредитного фінансування зростає в періоди обмежувальних дій урядів у валютно-фінансовій сфері.