Міжнародні фінанси - Рогач О.І - ПОДАТКОВІ УГОДИ

Мережа двосторонніх податкових угод, багато з яких базуються на типовій угоді, запропонованій Організацією економічного співробітництва й розвитку, спрямована на зменшення подвійного оподаткування. Податкові угоди визначають, як одна країна оподатковує дохід, зароблений в іншій країні. Угоди передбачають, які ставки та до яких доходів будуть застосовані. Це особливо важливо для фірм, що головним чином експортують у другу країну, а не здійснюють там бізнес у вигляді "постійної установи". Компанія, що тільки експортує, не буде прагнути, щоб будь-який з її інших всесвітніх податків стягувався країною-імпорте-ром. Податкові угоди визначають, що є "постійною установою", а що — "обмеженою присутністю" в податковому аспекті.

Як правило, податкові угоди мають своїм результатом зменшення податку на переказані доходи між двома країнами-учасни-цями. Це має важливе значення для транснаціональних фірм, що здійснюють операції через філії та заробляють активний дохід, та для індивідуальних портфельних інвесторів, що отримують паси$' ний дохід у формі дивідендів, процентів, "роялті".

ВИДИ ПОДАТКІВ

Податки, які стягуються прямо з прибутку компанії, називають прямими. Податки, що нараховуються на основі деяких інших характеристик діяльності фірм, є непрямими.

Таблиця 23.1 характеризує види податків та їхній рівень у різних країнах.

Таблиця 23.1

Ставки податку на корпорації в Японії, Німеччині та США, середина 90-х років (%)

Податок на доходи

Багато країн розглядає податок на доходи (income tax) як одне з головних джерел податкових надходжень. Податок на доходи корпорацій дуже поширений у промислово розвинутих країнах. Податкові ставки на розподілений та нерозподілений дохід зазвичай доволі різняться. Наприклад, у Німеччині відповідно 36 % та 50 % (табл. 23.1).

Податок на доходи стягується лише з активних доходів, тобто доходів, отриманих унаслідок виробництва та реалізації товарів і послуг.

Одним із найкращих у світі джерел інформації про стандарти та правила оподаткування доходів корпорацій у різних країнах є щорічна публікація відомої міжнародної аудиторської фірми Price Waterhouse Coopers "Податки корпорацій: всесвітній огляд" (Corporate taxes: Worldwide Summaries). Вона містить дані про стандартні та гранично високі ставки податку на доходи для нефінансових корпорацій 123 країн світу. Звичайно ці ставки коливаються від 0 ("податкові гавані") до 40 %. Наприклад, у США гранична ставка цього податку становить 35 %.

Податок на розподілені дивіденди та перекази процентів

Пасивні доходи (дивіденди, проценти, "роялті"), зароблені резидентом однієї країни в межах податкової юрисдикції другої країни, як правило, є об'єктом оподаткування (податкових утримань). Цей податок (withholding tax) вираховується корпорацією із платежів, що зроблені інвестору, і спрямовується урядовим органам.

Податкові утримання є непрямим податком. Такий податок стягується з платника, який побічно генерував дохід, що набирає форми пасивного доходу. Стягування цього податку гарантує місцевим податковим органам, що вони своєчасно отримають податок на весь пасивний дохід, зароблений у межах їхньої юрисдикції.

Ставка податку є головним предметом двосторонніх податкових угод між країнами і звичайно коливається між 0 та 30 %. Для окремих типів пасивного доходу можуть застосовуватися різні ставки податкових утримань. Оскільки цей вид податку фіксується у спеціальній угоді на двосторонньому рівні, обидві країни шляхом переговорів можуть домовлятися про введення однакових ставок утримань на одні й ті самі категорії пасивних доходів для обох країн.

Серед основних типових тенденцій, що існують у різних країнах світу щодо стягування податкових утримань, слід відзначити такі:

• податкові утримання дуже суттєво різняться по країнах навіть у межах однієї категорії доходів. Наприклад, США стягують 0 % податку на перекази процентних доходів із платників податку, що перебувають у більшості країн Західної Європи, але 30 % — із тих, що перебувають у Пакистані;

• країни встановлюють максимальні ставки утримань із пасивних доходів платників, що перебувають у країнах, з якими вони не мають двосторонніх податкових угод;

• дивідендний дохід, що отримується на іноземні портфельні інвестиції, часто підпадає під більш високі ставки податкових утримань, ніж ті, що застосовуються до інвесторів, які здійснюють прямі іноземні інвестиції.

Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (value added tax) - це податок з національних продаж, що стягується на кожній стадії виробництва або з продажу товарів пропорційно до доданої на цій стадії вартості. В багатьох країнах цей податок застосовується тільки до товарів споживання, в той час як виробничі товари (обладнання, машини) ним не оподатковуються. Вилучаються з оподаткування податком на додану вартість або оподатковуються за зниженою ставкою також ліки та медикаменти, інші витрати на медичні цілі, освіту, релігійну діяльність, поштові послуги. Цей податок розглядається як головне джерело надходжень від непрямого оподаткування всіма членами Європейського Союзу та іншими країнами Європи.