Міжнародні фінанси - Рогач О.І - "ПОДАТКОВІ ГАВАНІ"

Вимоги розташування офшорних центрів ТНК

Більшість транснаціональних фірм мають іноземні філії, що розташовані в країнах—"податкових гаванях". Ці філії акумулюють корпораційні фонди, які призначені для реінвестування або репатріації. Створення таких філій певною мірою зумовлено наявністю податкової відстрочки на зароблені іноземні доходи, дозволеної в деяких країнах базування батьківських компаній.

"Податкові гавані" — це такі країни, де помірний рівень оподаткування та ліберальні податкові стимули дають ТНК змогу суттєво зменшити або відстрочити оподаткування доходів, які проходять через ці країни.

Філії, розташовані в таких "податкових гаванях", відомі ще як міжнародні офшорні фінансові центри ТНК. Країни розташування таких фінансових центрів звичайно відповідають таким вимогам: ■ Низький податок на дохід для резиденті в-корпорацій від іноземних інвестицій або продажів та низький рівень податкових стягнень на дивіденди, сплачені батьківській фірмі.

■ Стабільна валюта, шо дає змогу легко конвертувати фонди в місцеву валюту та навпаки. Дозвіл вільно використовувати євро вал юти.

■ Розвинута інфраструктура для надання фінансових послуг, наприклад зв'язок, кваліфікований персонал офісів, банки з високою репутацією.

■ Стабільний уряд, що підтримує розвиток фінансових послуг філій ТНК на території країни.

Фактори, що визначають форми організації офшорних центрів ТНК

Міжнародні офшорні фінансові центри ТНК можуть набирати різних організаційних форм. Головний вибір полягає в тому, чи створювати відділення батьківської компанії, чи реєструвати в "податковій гавані" місцеву корпорацію. На цей вибір впливають кілька факторів.

Перший фактор — прогнозована прибутковість або збитковість підприємства. Якщо стратегія ТНК передбачає його збитковість на тривалий період після заснування, то такий підрозділ транснаціональної компанії майже завжди буде організовуватися у формі відділення. Це дасть змогу консолідувати передбачені збитки у звіті про доходи батьківської компанії для оподаткування в країні базування ТНК.

Другий фактор — це ставлення батьківської компанії до репатріації фондів. Безподаткове використання фондів може бути важливим чинником у визначенні потреб в обіговому капіталі компанії. Але якщо доходи фінансового центру будуть не переказуватися до батьківської фірми, а акумулюватися в "податковій гавані", то ТНК зареєструє тут не відділення, а дочірню компанію. Батьківська компанія не сплачуватиме податки на ці акумульовані доходи доти, поки їх не перекажуть "додому".

Третій фактор — це можливість альтернативного використання фондів офшорного підрозділу. Якщо ТНК здійснює активну міжнародну експансію та потребує щорічних нових інвестицій у відкриття нових підприємств, офшорні центри акумулювати муть ресурси від одних зарубіжних філій і фінансуватимуть інші філії Статус дочірньої компанії, а не відділення, у цьому випадку буде теж вигідний для ТНК.

Ефект руху фондів через фінансовий центр

Рисунок 23.1 зображує зв'язки фінансового контролю підрозділів транснаціональної корпорації.

Рис. 23.1

Зв'язки фінансового контролю міжнародного фінансового офшорного центру ТНК

Усі трансфери фондів від усіх підрозділів транснаціональної мережі корпорації можуть проходити через її міжнародний фінансовий офшорний центр. Це стосується як дивідендів, так і капіталовкладень. Таким чином, сплата податку країні базування батьківської компанії на доходи з іноземних джерел, які звичайно сплачуються в разі проголошення дивідендів іноземною філією, може бути відстроченою доти, поки фінансовий офшорний центр, сам не почне виплачувати дивіденди батьківській компанії. Виплата ж дивідендів може бути відкладена на невизна-чений час, якщо офшорний центр фінансуватиме розширення зарубіжних операцій. Щоб акумулювати такі загальнокорпораційні ресурси, ТНК не потрібно переказувати їх батьківській компанії, де вони підпадуть під оподаткування. Цю роль з найменшими витратами виконує міжнародний офшорний фінансовий центр ТНК.

Типи "податкових гаваней"

Нижче наведено список основних "податкових гаваней" світу, їх можна згрупувати в чотири типи.

■ 1. " Податкові гавані", де не стягується податок на доходи або приріст капіталу та інші податки (на подарунки, на нерухомість).

■ 2. "Податкові гавані" з дуже низьким рівнем податків.

■ 3. "Податкові гавані", де оподатковуються доходи із внутрішніх джерел, але вилучаються з оподаткування доходи з іноземних джерел.

■ 4. Країни, що пропонують спеціальні податкові привілеї і привабливі як "податкові гавані" тільки для окремих цілей.

До першого типу податкових гаваней належать деякі офшорні зони в Карибському басейні. Багами, наприклад, стягують символічний податок 100 $ на рік з багамських компаній. Кайманові острови гарантують іноземним компаніям 20-річні податкові "канікули", Бермуди мають дуже низьку податкову ставку. Всі ці "гавані** не мають податкових угод з іншими країнами щодо надання відповідної інформації.

Представниками другої групи, наприклад, можна вважати британські Віргінські острови, голландські Антили. Наприклад, голландські Антили пропонують дуже низький податок на доходи, а також спеціальні податкові привілеї для холдингових, авіаційних, судноплавних фірм.

Третій тип офшорних центрів — це такі країни та території, як Панама, Гонконг. Хоча Гонконг встановив 15%-й податок на доходи з місцевих джерел, іноземні доходи повністю звільнені від оподаткування. Не існує жодних податків на капітал або дивіденди, переказані іноземним акціонерам. Аналогічний податковий режим та дуже ліберальні процедури інкорпорації діють у Панамі.

Четверта група — це країни, що намагаються стимулювати розвиток у певних регіонах або заохотити індустріалізацію країни. Наприклад, Республіка Ірландія вилучає з оподаткування експортні доходи корпорацій, що організували промислові підприємства в окремих регіонах. Пуерто-Рико не оподатковує підприємства, розташовані в деяких найменш розвинутих районах.