Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Висновки

Під міжнародними портфельними інвестиціями розуміють вкладення капіталу в різноманітні цінні папери в інших країнах, які не дають інвесторові права реального контролю над об'єктами інвестування, але забезпечують капіталу ліквідність, захист від інфляції та дають максимальну прибутковість капіталу за заданого рівня ризику. Понад 90 % міжнародних портфельних інвестицій здійснюються між розвинутими країнами. Головними тенденціями сьогодні є постійне зростання обсягів міжнародних портфельних інструментів, розширення спектра інструментів, застосування новітніх інформаційних технологій для забезпечення торгівлі цінними паперами, залучення дедалі більшої кількості учасників ринку, зростання ліквідності ринку цінних паперів. Провідну роль у теоретичному забезпеченні портфельних інвестицій відіграють модель оптимального портфеля Марковіца, модель оцінки капітальних активів, багатократна модель Солніката теорія арбітражного ціноутворення.

Основні терміни і поняття

міжнародні портфельні, інвестиції коефіцієнт "бета", премія за ризик, очікуваний дохід, модель оптимального портфеля,

однофакторна модель ринку, капіталів Шарпа, модель оцінки капітальних активів, багатократна модель Солніка, теорія арбітражного ціноутворення (APT)

Контрольні запитання та завдання

1. Що таке портфельні інвестиції? Назвіть основні види цінних паперів, у які здійснюються портфельні інвестиції.

2. Які основні тенденції виявляються в динаміці обсягів портфельних інвестицій та на ринках цінних паперів?

3. Дайте характеристику основних теорій портфельного інвестування.

4. За якими принципами формується інвестиційний портфель?

5. В чому виявляються недоліки надлишкової диверсифікації інвестиційного портфеля?

ЛІТЕРАТУРА

Киреев А. Международная экономика. М., 1998. Шарп Ф. У. Инвестиции. М, 2001.

Энг М. В., Лис Ф. А., Мауер Л. Дж. Мировые финансы. М., 1998. Рынок ценных бумаг /Под. ред. В. А. Галанова. М., 1998.

Світова економіка: Підручник /А С. Філіпенко, О. 1. Рогач, О. І. Шнирков та ін. К., 2000.

Розділ 25. ФІНАНСОВІ РИЗИКИ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ

* Ризик і невизначеність. Поняття фінансового ризику

* Валютні ризики

* Процентний ризик

* Ризик утрат від зміни курсу акцій

* Стратегії управління ризиком

РИЗИК І НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ. ПОНЯТТЯ ФІНАНСОВОГО РИЗИКУ

Увалютно-кредитних і фінансових відносинах потрібно розрізняти дві схожі категорії — невизначеність і ризик. Невизначеність — неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, в тому числі про пов'язані з ними витрати і результати.

Ризик — це невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій, наслідком яких є збитки або зниження ефективності проекту.

Фінансові ризики пов'язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів, як правило, спричинених зміною купівельної спроможності грошей.

Джерелами фінансових ризиків є:

• інфляція і ціни;

• динаміка процентних ставок і валютного курсу.

Розрізняють інфляційні й дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності.

Інфляційний ризик — це ризик знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності. Висока інфляція гальмує інвестиційний процес, оскільки підвищує прибутковість спекулятивних операцій на конкурентному ринку фінансових інвестицій. Крім цього, інфляція може негативно вплинути і на інвестування в конкретне підприємство, в конкретний проект, якщо зростання цін на сировину, матеріали, робочу силу не відповідає можливостям підприємства підвищувати ціни на свою продукцію. У цьому випадку реальна ціна на продукцію падає внаслідок випереджального зростання витрат порівняно з доходами від реалізації (інфляція витрат). Певний вплив на цей процес справляють тенденції світового ринку, тому при розв'язанні питання про інвестування коштів потрібно вивчити тенденції в міжнародній торгівлі й довгострокові тенденції фінансового ринку.

Дефляційний ризик — це ризик падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів за зростання дефляції.

Ризики ліквідності — це ризики, пов'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або товарів через зміну оцінки їх якості та споживчої вартості.

Валютні ризики являють собою небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти щодо іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій. Крах Бреттон-Вудської валютної системи на початку 70-х років XX ст., перехід до системи плаваючих валютних курсів підвищили невизначеність при ухваленні фінансових рішень. Для валютних курсів і процентних ставок стала характерною більш висока амплітуда коливань. Річні відхилення курсів більш ніж на 30 % уже не розглядаються як надзвичайні. Наприклад, у 1994 р. курс іспанської песети знизився на 30,8 % щодо долара, курс німецької марки в 1995—1998 рр. знизився на 22,8 %.

Іншим серйозним іспитом для сфери бізнесу в цей період було зростання процентних ставок. Валютний курс і процентні ставки досягли граничних рівнів на початку 80-х років, що чинило руйнівний вплив на підприємства. На практиці проблема адаптації до змін обмінних курсів ще більш посилюється тим, шо ці зміни мають тенденцію виникати стрибкоподібно.

Зростання процентних ставок у якій-небудь країні викликає зростання попиту на валюту цієї країни і підвищення курсу валюти. Це негативним чином впливає на доходи тих галузей, які орієнтовані на експорт своєї продукції, тому коливання курсу валюти означають додатковий ризик інвестування в основні фонди підприємств, пов'язаних з міжнародною торгівлею.

До процентних ризиків належить небезпека втрат комерційних банків, кредитних установ, інвестиційних інституцій унаслідок перевищення процентних ставок, що виплачуються ними за залученими коштами, над ставками за наданими кредитами. До них також належать ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв'язку зі зміною дивідендів за акціями, процентних ставок на ринку за облігаціями, сертифікатами та іншими цінними паперами.

Зростання ринкової ставки процента веде до зниження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим процентом. За підвищення процента може початися також масовий продаж цінних паперів, які емітовані під більш низькі фіксовані проценти і за умовами випуску достроково приймаються зворотно емітентом. Процентний ризик несе інвестор, що вклав кошти в середиьострокові й довгострокові цінні папери з фіксованим процентом за поточного підвищення середнього ринкового процента порівняно з фіксованим рівнем. Інакше кажучи, інвестор може отримати приріст доходів за рахунок підвищення процента, але не може вивільнити свої кошти, вкладені на зазначених умовах.

Процентний ризик несе емітент, що випускає в обіг середньо-строкові й довгострокові цінні папери з фіксованим процентом за поточного зниження середнього ринкового процента порівняно з фіксованим рівнем. Інакше кажучи, емітент міг би залучати кошти з ринку під більш низький процент, але він уже зв'язаний здійсненим ним випуском цінних паперів.

Так само виникають труднощі з плануванням зовнішньоторговельних операцій і інвестицій, якщо неможливо з упевненістю розрахувати вартість кінцевих потоків грошових коштів у національній валюті. Навіть якщо зміни курсу виявляються сприятливими, невпевненість у тому, що ця тенденція збережеться, перешкоджає покладатися на цю інформацію при ухваленні рішень. Реакція експортерів на підвищення конкурентоспроможності товарів унаслідок знецінення валюти може бути уповільненою через невпевненість у тривалості збереження такої тенденції. Ці проблеми постають перед усіма суб'єктами, що господарюють, незалежно від їхнього розміру і сфери прикладання капіталу, оскільки необхідно враховувати можливості зміни курсу однієї валюти щодо всіх інших валют, взятих у сукупності.

Деякою мірою цю проблему вирішує створення валютних блоків. Наприклад, Європейська валютна система значно допомагає знизити фактор невизначеності для країн, що входять у неї, з метою фіксування обмінних курсів між країнами-учасницями. Однак для торговельних партнерів, які не входять у такі об'єднання, ризик залишається. Та й навіть усередині самих цих систем повна стабільність валютних курсів не може бути забезпечена.

У 70-ті роки в економічній політиці відбувся перехід вів кейнсіанської теорії, яка віддає перевагу стабільним процентним ставкам за рахунок нестабільності грошової маси, до монетариз-му, який обстоює необхідність контролю за грошовою масою. Досягнути стабільності одночасно і процентних ставок, і темпів зростання грошової маси неможливо, тому нестабільність процентних ставок є неминучим наслідком контролю за грошовою масою. Крім того, через взаємозалежність між національними і міжнародними грошовими ринками нестійкість процентних ставок призводить до нестійкості обмінних курсів, і навпаки.

Оскільки ризик і невизначеність є невід'ємними елементами фінансової діяльності, необхідні інструменти фінансової політики, спроможні знизити на всіх рівнях ступінь ризику і невизначеності. Інакше кажучи, потрібні методи хеджування. Хеджувт-ня передбачає забезпечення стабільності майбутніх валютних курсів і процентних ставок або гарантовану компенсацію втрат від їх несприятливих змін за рахунок прибутку, що отримується від господарської діяльності.