Міжнародні фінанси - Рогач О.І - МБРР і спільне фінансування

Спільне фінансування є одним із важливих напрямів діяльності Банку. З одного боку, за Статутом МБРР, у процесі реалізації широкого кола програм на рівні окремих країн, регіонів чи світу в цілому його ресурси мають доповнюватися інвестиціями з інших джерел. З іншого боку, внаслідок постійного зростання потреб країн-позичальниць у фінансуванні (особливо за умов боргової кризи) роль МБРР у стимулюванні припливу зовнішнього капіталу в ці країни останніми роками значно зросла. Саме спільне фінансування є одним з основних засобів залучення іноземного капіталу до країн, що розвиваються. І якщо у 80-ті роки лише близько 1/3 проектів, що фінансуються Банком, мали ту чи іншу форму спільного фінансування, то в 90-ті роки XX ст. спільне фінансування охопило половину всіх проектів і програм Банку.

Спільне фінансування надходить із трьох основних джерел:

• офіційні джерела, до яких належать уряди, державні установи, багатосторонні фінансові установи;

• експортні кредитні установи, які безпосередньо фінансують закупівлі товарів і послуг у певній країні;

• фінансові посередники, які є джерелами приватного капіталу — комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди та ін.

Найбільшим джерелом спільного фінансування є офіційні дію- і багатосторонні організації розвитку, такі як Міжамериканський банк розвитку, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції й розвитку та ін. Разом вони надають до 70 % загального обсягу спільного фінансування проектів.

Спільне фінансування набирає двох форм: паралельне фінансування і сумісне фінансування. За паралельного фінансування Банк разом з партнерами кожний окремо фінансують різні частини проекту. За сумісного фінансування загальні витрати на проект пропорційно розподіляються між партнерами.

Таблиця 28.1

Кредитно-фінансова діяльність МБРР у 1996—2000 фінансових роках

(млн дол. США)

Найбільша частка спільного фінансування припадає на інвестиційні позики у сфері інфраструктури. Для таких довгострокових проектів МБРР намагається залучити максимально можливий обсяг приватного капіталу. Банк надає позичальникам часткові гарантії, аби полегшити їм доступ до ринків синдикованих банківських позик і міжнародних ринків цінних паперів. Отже, спільне фінансування є вигідним позичальникам, оскільки відкриває їм доступ до пільгових кредитів. Але вигоди мають і кредитори, насамперед приватні, оскільки таке фінансування дає їм додаткову гарантію своєчасного повернення боргу країною-позичальницею.

Результати кредитно-фінансової діяльності МБРР у другій половині 90-х років XX ст. показані в табл. 28.1.

Ефективність кредитної діяльності МБРР

Протягом своєї більш як 55-річної історії МБРР надав позик загальним обсягом понад 340 млрд дол. США на фінансування більш ніж 6 тис. проектів у країнах-членах. Кількість проектів та обсяг кредитування за час діяльності Банку значно зросли. На початку 50-х років МБРР надавав менш ніж 20 позик на рік, головним чином у країни Європи і Латинської Америки загальною сумою близько 400 млн дол. США. У 1960 р. він надав 31 позику на суму 659 млн дол.

У 70—80-ті роки позики МБРР вже мали ширшу географію, значно збільшилася загальна сума наданих у позику коштів, зросла кількість проектів, що фінансуються. З початку 80-х років поряд з інвестиційними операціями з'явилося стабілізаційне кредитування країн, що розвиваються. А в 90-ті роки Банк щорічно надавав близько 130 позик загальним обсягом 14—16 млрд дол. США для фінансування розвитку більш ніж 50 країн. Проте Банк, як і раніше, фінансує відносно невелику кількість по-справжньому великих проектів, хоча середній обсяг позики на проект зріс.

Значно змінився регіональний розподіл кредитних операцій МБРР. Позики Банку, що раніше були орієнтовані на країни Азії, Африки та Латинської Америки, тепер починають використовуватися для кредитування країн Центральної і Східної Європи, Середньої Азії тощо. З 80-х років найактивнішими позичальниками МБРР є такі країни, як Мексика, Бразилія, Індія та Індонезія. У 90-ті роки до цих країн приєдналися Китай і Росія. Але основна сума кредитів МБРР, як і раніше, припадає на країни Латинської Америки, Східної Азії та Тихоокеанського регіону.

МБРР намагається зміцнювати економіку країн, які залучають його позики, аби вони мали змогу відмовитися від користування ресурсами Банку і задовольняти свої фінансові потреби безпосередньо з традиційних джерел капіталу на тих умовах, які вони можуть собі дозволити. Характерним прикладом є Японія, котра протягом 14 років користувалася кредитами МБРР, а сьогодні сама надає значні кошти Банкові. Проте зв'язок між обсягами кредитування і результатами функціонування економік країн-позичальниць не завжди такий позитивний.

Однією з найважливіших проблем кредитної діяльності МБРР є низька ефективність фінансової допомоги, яку він надає країнам, що розвиваються, стосовно її впливу на національну економіку. Причому якість кредитного портфеля МБРР різниться як за регіонами, так і за окремими проектами й галузями. Найвищі показники ефективності проектів у Азії, Європі, на Близькому Сході та в Північній Африці, а найнижчі — у Центральній Африці. В галузевому аспекті найефективнішими є проекти в галузі енергетики, промисловості та зв'язку, транспорту, розвитку міст і водопостачання, в той час як проекти в галузі сільського господарства, сфері державного управління — малорезульта-тивні.

На якість кредитного портфеля МБРР впливають різні чинники. Важливим фактором є стан світової економіки. Так, на умови, за яких здійснюються проекти, негативно впливають зростання міжнародних процентних ставок та інфляція, нерегульовані потоки приватного капіталу і міжнародні фінансові кризи, погіршення умов торгівлі та нестійкість світових цін на енергоносії. Низька ефективність проектів пов'язана і зі складністю проведення структурних та економічних реформ у країнах, що розвиваються. Спостерігається тісний зв'язок між успішною реалізацією проектів і сприятливим макроекономічним середовищем у період реалізації проектів. Багатоспрямованість проектів, їхня надмірна складність і недостатні інституційні та бюджетні можливості країн-позичальниць теж негативно впливають на якість кредитного портфеля МБРР. Однак чималу роль у загальній ефективності проектів відіграють і деякі специфічні аспекти діяльності самого Банку. Зокрема, це надмірна увага до нових кредитних операцій, складність процедур фінансування проектів, уніфікований підхід до кредитних операцій у різних країнах. Тому в березні 1997 р. Банком був запроваджений 30-місячний Стратегічний план, спрямований на реформування та оновлення його діяльності. Фактично це нова стратегія функціонування, яка передбачає раціоналізацію діяльності Банку на основі зміни способів виконання його роботи.

Складовими вдосконалення діяльності МБРР в рамках здійснення даного Плану стали: підвищення ефективності кредитних та інших послуг і відповідне посилення їх впливу на процес економічного розвитку; якомога повніше задоволення потреб клієнтів за рахунок розширення кількості пропонованих їм продуктів і послуг; скорочення адміністративних витрат і перерозподіл ресурсів на користь операційної діяльності; децентралізація діяльності персоналу Банку і підвищення відповідальності за виконання проектів; удосконалення взаємовідносин з клієнтами і міжнародними партнерами. Особливістю Плану є те, що він не обмежувався визначенням завдань, а й передбачав конкретну методику оцінки результатів їх виконання. Започаткована в Банку система управління проектами на основі результатів є одночасно і системою управління проектами, і системою аналізу показників. Вона дає змогу оцінювати операції у плані їхньої віддачі або впливу, а не на основі витрат чи кінцевих результатів.

За даними МБРР, після запровадження Стратегічного плану поліпшилися якість і оперативність операцій, зріс попит на продукти і послуги Банку, підвищилася ефективність виконання проектів. Можна навести, зокрема, такі приклади результативності здійснюваної стратегії: скоротився час на ухвалення проектів Радою виконавчих директорів (з 20 до 13 місяців), зменшилася частка "проблемних" проектів з одночасним збільшенням задовільно оцінених проектів (з 65—70 % у 1990—1996 рр. до 75 % і більше в 1997—1998 рр.), скоротилися середні витрати на підготовку однієї операції МБРР (з 330 до 270 тис. дол. США). Поліпшення показників пояснюється як підвищенням ефективності діяльності позичальників, так і реалістичнішою проробкою проектів і вдосконаленням методів управління ними. Ці позитивні зміни дали Банкові змогу додатково виділяти 4 млрд дол. США нових кредитів на рік.

Однак, незважаючи на досягнуті успіхи, серйозні проблеми в діяльності Банку залишаються. Так, почали знижуватися початкові темпи загальних позитивних змін у ефективності операцій, подальшого вдосконалення потребують забезпечення стійкості програм розвитку, оцінка впливу інституційного розвитку на економічне зростання, усунення ризиків виконання проектів за умов глобальної взаємозалежності.