Міжнародні фінанси - Рогач О.І - СУБРЕГІОНАЛЬНІ БАНКИ РОЗВИТКУ

Додатковими каналами надходжень фінансових ресурсів до країн, що розвиваються, слугує ціла мережа субрегіональних спеціалізованих банків, найбільшими з яких є Арабський банк економічного розвитку Африки, Арабський фонд економічного й соціального розвитку, Банк розвитку країн Великих озер, Ісламський банк розвитку, Карибський банк розвитку, Корпорація розвитку країн Андської групи, Міжазіяський банк розвитку, Східноафриканський банк розвитку. Центральноамериканський банк економічної інтеграції, Фонд розвитку басейну річки Плейт та чимало інших. Специфіку діяльності цих банків можна розглянути на прикладі Ісламського банку розвитку, який виявився наймодернішим з них, першим відкривши свою veb-сторінку в Інтернеті.

Ісламський банк розвитку, членами якого нині є 53 країни, було засновано в липні 1975 р. відповідно до Декларації про наміри, ухваленої на конференції міністрів фінансів мусульманських країн, що відбулась у місті Джедда (Саудівська Аравія) в 1973 р. Формальною датою відкриття Банку стало 20 жовтня 1975 р.

Специфіка Ісламського банку розвитку виявляється не тільки у використанні його працівниками і клієнтами мусульманського календаря, айв участі у ньому як повноправного члена держави Палестина. Не менш незвичною є і задекларована мета цієї фінансової установи: тоді як усі регіональні банки розвитку створюються для надання технічної та фінансової допомоги суверенним державам, що є членами цих банків, метою ІБР визначено також і "прискорення економічного розвитку й соціального прогресу мусульманських анклавів у країнах, що не є членами Банку, у відповідності до законів шаріату".

Головною ж метою діяльності ІБР є фінансова підтримка економічного й соціального розвитку країн — членів Банку, надання технічної допомоги його акціонерам, участь у фінансуванні різноманітних проектів і максимальне сприяння торгівлі між країнами — членами Банку.

Передумовами до вступу до ІБР є членство відповідної країни в Організації Ісламської конференції, її готовність (і спромож

ність) сплачувати внески до статутного капіталу Банку, а також згода на виконання всіх умов, які можуть бути висунуті Радою управляючих Банку.

За величиною внеску до статутного капіталу і кількістю голосів у керівних органах ІБР безперечним лідером є Саудівська Аравія, що підписалася на 997,17 тис акцій Банку, що становить 24,36 % їхньої загальної кількості. Серед країн, що володіють найбільшою часткою статутного капіталу Банку, слід назвати також Кувейт — 496,64 тис. акцій, або 12,23 % статутного капіталу, Лівію (9,85 %), Іран (8,62 %), Єгипет (8,52 %), Туреччину (7,77 %) та Об'єднані Арабські Емірати (6,97 %).

Понад 3 %-ні частки статутного капіталу ІБР припадають на Алжир, Албанію, Індонезію та Пакистан. Значно менший внесок зробили Афганістан, Бангладеш, Бахрейн, Бенін, Бруней, Буркіна-Фасо, Габон, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джібуті, Йорданія, Ірак, Ємен, Камерун, Катар, Комори, Ліван, Малайзія, Мальдіви, Малі, Мавританія, Марокко, Мозамбік, Нігер, Оман, Сенегал, Сирія, Суринам, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Судан, Того, Туніс, Уганда та Чад. Із числа пострадянських держав членами ІБР стали Азербайджан (внесок — 0,12 %), а також Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Туркменистан, що внесли кожний по 0,06 % статутного капіталу. Внесок держави Палестина становить 0,24 %.

Кожна з 600 тис. емітованих Банком акцій має номінал 10 тис. ісламських динарів. До середини 1992 р. статутний капітал Банку становив 2 млрд ісламських динарів, а з червня 1992 р. він зріс утроє*.

Штаб-квартира ІБР розташована в Саудівській Аравії (м. Джедда). Його представництва відкриті в Марокко, Малайзії та Казахстані.