Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Механізм здійснення опціонної угоди

Торгівля опціонами відбувається за стандартними партіями (обсяги партій — ті ж самі, що й за ф'ючерсами).

Більша частина опціонів мають дати погашення, які припадають на березень, червень, вересень та грудень. У Філадельфії, однак, вони погашаються через фіксовану стандартами біржі кількість місяців.

Ціни опціонів теж стандартизовані за інтервалами — в американських центах за одиницю іноземної валюти.

У небіржовому обігу (over-the-counter) від стандартизації можна відмовитися. Величина небіржової валютної партії, наприклад, звичайно буває набагато більшою, ніж у біржовій торгівлі. Через біржі проходить незначна частина обігу.

Так само, як і за ф'ючерсами, біржова опціонна торгівля здійснюється через клірингові палати, які гарантують дотримання довгих та коротких позицій за контрактами.

Використання валютних опціонів компаніями доцільне в таких випадках:

• коли час і сума валютних надходжень точно не визначені, а використання форвардних і ф'ючерсних контрактів не видається можливим;

• при захисті інтересів експортерів або імпортерів товарів, ціни на які в конкретній валюті чутливі до змін;

• при публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;

• для підтримки комерційної пропозиції за контрактами, що оцінюються в іноземній валюті, із закордонними партнерами;

• у разі потреби забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.

Для банків основними напрямами використання валютних опціонів є страхування відкритої валютної позиції й захист інвестиційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті.

Опціонний контракт істотно відрізняється від іншого виду термінової угоди—форварду—тим, що виконання його не є обов'язковим для власника, який може вибрати один із трьох варіантів дій: виконати опціон, залишити без виконання, продати його іншій особі до закінчення терміну опціону.

Якщо опціон на валюту виконано, то дохід від опціону на купівлю можна визначити як різницю між ціною валюти за курсом "спот" на момент виконання контракту і ціною виконання за вирахуванням премії, сплаченої при укладенні контракту.

де /с — дохід від опціону на купівлю; Рs — курс "спот" на момент виконання контракту; Рo — ціна виконання (курс, зафіксований у контракті); n — сума опціонного контракту, Dn — премія опціону.

Дохід від опціону на продаж ( Ip)

Премія опціону визначається як процент суми опціонного контракту або як абсолютна величина за одиницю валюти і сплачується в момент продажу опціону незалежно від того, буде його виконано чи ні. Ціна опціону (премія) залежить від низки факторів: обсягу купівлі-продажу валюти, виду валюти, поточного валютного курсу (спот), ціни виконання, динаміки ринку, тривалості опціонного періоду, середньої банківської процентної ставки, співвідношення попиту і пропозиції. Про перспективи валютного ринку дають уявлення дані про форвардні курси валют, що публікуються в авторитетних фінансових виданнях, зокрема у "Financial Times". Основа розрахунків форвардних курсів — складні статистичні моделі.

Загальним правилом при визначенні доцільності здійснення опціонного контракту є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону спот-курс нижчий за ціну виконання, то вигідніше здійснити опціон "пут", і навпаки. Можна вважати, що прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку і ризику власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець опціону може одержати в тому випадку, коли опціонне право не реалізоване. Якщо ж опціонний контракт виконано, то теоретично продавець може зазнати істотних збитків. Однак на практиці, завдяки досить надійному прогнозуванню тенденцій валютного ринку, таке трапляється нечасто, і премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця і продавця опціону.

Ціна опціону має дві складові: внутрішня (дійсна) вартість; зовнішня (тимчасова) вартість.

Внутрішня вартість пов'язана з можливістю одержання прибутку від виконання опціону відразу після його купівлі. Внутрішня вартість — це прибуток, що був би отриманий за опціон, якби він завершувався, іншими словами, це потенційний дохід власника опціону від його реалізації. Внутрішня вартість дорівнює різниці між ціною виконання опціону і спот-курсом на дату придбання опціону. Коли внутрішня вартість не є нульовою, то це опціон "з виграшем". Для опціону "кол" це ситуація, коли ціна "спот" перевищує ціну виконання, для опціону "пут" — ситуація, коли ціна виконання перевищує ціну "спот". Внутрішня вартість забезпечує нижню межу премії, виплачуваної за опціон, як у випадку опціону з виграшем, так і у випадку опціону з "програшем" (внутрішня вартість дорівнює нулю).

Різницю між премією опціону і його внутрішньою вартістю називають тимчасовою вартістю. Тимчасова вартість, чи ціна чекання, відбиває ризики в торгівлі опціонами. Вона є премією, яку покупець опціону згодний заплатити понад внутрішню вартість. Тимчасова вартість не може бути негативною, вона враховує нестійкість курсів на валютному ринку і тривалість терміну до завершення опціонного контракту, тобто відбиває очікування, що опціон до терміну виконання дасть виграш у ціні. Звичайно, чим довший проміжок часу до виконання опціону, тим вища його вартість. Зі скороченням терміну до виконання опціону тимчасова вартість зменшується. На момент виконання опціон має тільки внутрішню вартість і не має тимчасової (якщо і внутрішня на момент виконання дорівнює нулю, то опціон не має ніякої вартості).

На тимчасову вартість (а виходить, і на ціну опціону) впливає розмах курсових коливань. За великого розмаху курсових коливань тимчасова вартість вища, оскільки більша ймовірність того, що до моменту виконання опціон виявиться "виграшним". Для продавця велика запитувана ціна виправдана більшою можливістю збитків.

Для проведення розрахунків за опціонним контрактом відводять два робочі дні, тому валютний опціон, якщо рішення про його виконання ухвалене, має бути пред'явлений до виконання не пізніше, ніж за два робочі дні до дати проведення розрахунків.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові опціони, що вільно обертаються, і позабіржові. Біржові опціони

(traded option) продають і купують опціонні біржі — своєрідні фінансові інституції, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинутих країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Чиказька, Монреальська та ін.

Біржові опціони можуть обертатися на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну опціонної угоди. Ці опціони стандартизовані за видами валют, сумами та термінами виконання. Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону; назва операції (купівля чи продаж); сума валюти; курс обміну; дата завершення опціонного періоду; умови виконання опціону.

Так само, як і у випадку ф'ючерсів, біржова опціонна торгівля здійснюється через клірингові палати, що гарантують дотримання довгих і коротких позицій за контрактами.

Позабіржові опціони (over-the-counter option) можна розглядати як винятково банківський інструмент. Такі опціонні угоди укладаються між покупцем і банком, як правило, індивідуально на договірних умовах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. На ринку позабіржових опціонів банки працюють зазвичай з великими корпораціями. Торгівля опціонами здійснюється переважно на біржах.

Опціон як одна з форм угод на термін надає інвесторам великі можливості. Комбінуючи опціони різних видів, різні ціни виконання і дати завершення, інвестор (хеджер, спекулянт) може побудувати неординарні стратегії й дістати додатковий прибуток.

Стратегія "спред" являє собою сполучення двох і більше опціонів одного виду ("кол" чи "пут"). Прибуток і збитки інвестора при застосуванні даної стратегії обмежені. Розрізняють вертикальні й горизонтальні спреди. Вертикальні спреди конструюються шляхом продажу і купівлі опціонів з різними цінами виконання, але однією датою завершення. У горизонтальних спредах застосовуються опціони з однією ціною виконання, але з різними датами завершення.

Комбінації — це стратегії, що використовують опціони різних видів (іноді їх називають подвійними опціонами; стредли, стренгли).