Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок (International Centre for Settlement of Investment Disputes) являє собою автономну складову групи Всесвітнього банку. Послугами цього інституту на добровільній основі можуть скористатися країни—члени відповідної Конвенції. Слід зазначити, що розгляд інвестиційних суперечок у Центрі прямо передбачений законодавством 20 країн, причому таке саме положення міститься ще в приблизно 700 двосторонніх угодах.

Центр було створено відповідно до Вашингтонської конвенції про розв'язання інвестиційних суперечок між державами і фізичними та юридичними особами, підписаної 18 березня 1965 р. Мета створення Центру — сприяти поліпшенню інвестиційного клімату та активізації інвестиційних потоків з розвинутих країн У країни, що розвиваються. Головне його завдання полягає в попередженні переростання інвестиційних суперечок між країнами—реципієнтами капіталу і приватними підприємствами в міждержавні суперечки політичного характеру. Це завдання сформульовано в ст. 27 Конвенції, згідно з якою жодна з країн не буде надавати дипломатичний захист або звертатися з позовами міжнародно-правового характеру, якщо йдеться про суперечки між її юридичними та фізичними особами й іншою країною.

Винятки з цього правила можливі лише тоді, якщо країна відмовляється виконувати рішення, ухвалені щодо такої суперечки.

Слід окремо зазначити, що Вашингтонська конвенція містить також положення, реалізація яких мала сприяти вирішенню цілої низки проблем, що на час її прийняття досить гостро стояли перед світовою спільнотою. Мова, зокрема, йде про:

ризик упередженого розв'язання суперечок національними арбітражними судовими органами, особливо країн—реципієнтів капіталу;

проблеми, пов'язані з міжнародними арбітражами, зокрема ризик невизнання національними судами рішень міжнародного арбітражу та ймовірність того, що арбітражна угода може виявитися вигіднішою для сильнішої країни, що послабить авторитетність та остаточну силу рішення.

Згідно зі ст. 1 (2) Конвенції метою Центру є забезпечення розв'язання інвестиційних суперечок між країнами, що домовляються, та особами інших країн, що домовляються, шляхом примирення та арбітражу.

Звертання до комісій з примирення та арбітражних трибуналів, які створюються в межах Центру, здійснюється тільки на добровільній основі. Згода на передання суперечки в Центр має бути надана в письмовій формі і не може бути відкликана в односторонньому порядку (ст. 25 (1)).

Згода на юрисдикцію Центру передбачає дотримання двох умов, а саме:

по-перше, країна-реципієнт має бути членом Вашингтонської конвенції. Разом з тим ратифікація Конвенції сама по собі не накладає на сторони, що домовляються, зобов'язання передавати відповідні суперечки на розгляд Центру;

по-друге, згода має бути висловлена в письмовій формі в інвестиційному контракті між урядом країни—члена Центру та інвестором іншої країни-члена (або в іншому правовому документі).

Така згода може передбачатися положеннями національного законодавства щодо іноземних інвестицій, двосторонніми угодами про захист інвестицій (положення про попередню згоду на арбітражний розгляд суперечок з інвесторами іншої країни). Конвенція не вимагає, щоб така згода давалася у формі якогось спільного документа. Наприклад, країна—реципієнт капіталу (інвестиції) в національному законодавстві пропонує іноземним інвесторам вирішувати відповідні суперечки в Центрі, а інвестор погоджується на це, приймаючи пропозицію в письмовій формі.

Слід зазначити, що хоча кількість справ, які розглядає Центр, неухильно зростає, поки що цей інститут не завоював провідних позицій у відповідній сфері. Вважається, що цю ситуацію можна пояснити такими причинами:

■ Юрисдикція Центру обмежується національною належністю (арбітраж можливий лише між країною, що домовляється, і фізичними або юридичними особами іншої країни, що домовляються). На практиці це означає, що потенційні масштаби діяльності Центру безпосередньо визначаються кількістю країн, які ратифікували Конвенцію.

Крім того, Центр регулює лише "правові суперечки, які виникають безпосередньо в ході відносин, шо пов'язані з інвестиціями".

■ Арбітражна процедура Центру є до певної міри нетрадиційною, що зумовлює особливе ставлення до неї учасників інвестиційного процесу. Ця нетрадиційність визначається передовсім режимом виконання арбітражних рішень.

■ Більшість потенційних інвестиційних суперечок пов'язані з реалізацією довгострокових контрактів, а тому з моменту підписання контрактів до появи суперечки може минути багато часу. Тож сторони дуже часто заінтересовані в тому, щоб не афішувати свої домовленості та проблеми, а вирішувати їх за допомогою інших заходів.