Міжнародні фінанси - Рогач О.І - БАНК МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ

Історія створення, організаційна структура та основні напрями діяльності Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements) досить детально розглядалися в розділі 29. Тому в цьому розділі основна увага приділятиметься його ролі у сфері регулювання міжнародних розрахунків та розробки пропозицій щодо банківського нагляду. На практиці це завдання реалізується через діяльність трьох спеціалізованих комітетів.

Базельський комітет з банківського нагляду

Завданням Базельського комітету з банківського нагляду (Basle Committee on Banking Supervision), створеного в 1974 p., є розробка мінімально необхідних принципів ефективного банківського нагляду. Ці принципи рекомендуються для застосування всіма центральними банками з метою попередження банківських криз. Комітет розробив кілька документів, положень яких дотримуються не тільки країни — члени Банку, а й відповідні установи інших держав.

На практиці основні домовленості між країнами — членами Банку у сфері банківського нагляду було реалізовано у формі відповідних угод та конвенцій, серед яких слід назвати такі.

Ковельський конкордат: принципи нагляду за діяльністю закордонних відділень банківських установ (Basle Concordat: Principies for the Supervision of Banks* Foreign Establishments)

Угода містить положення щодо нагляду за банками, які функціонують, зокрема, поза межами національної юрисдикції, включаючи іноземні банки, відділення та філії. Угода стосується тільки обов'язків центральних банків у сфері моніторингу доброчесної, благорозумної поведінки. В даному випадку мова йде про розподіл повноважень між материнською компанією і відповідним органом країни місцеперебування щодо контролю за іноземними філіями та відділеннями.

Метою Базельського конкордату було посилення контролю за діяльністю банків шляхом розподілу завдань між центральними банками таким чином, щоб кожне закордонне відділення великого банку підлягало контролю хоча б одного емісійного інституту. На практиці це означає рекомендацію центральним банкам активізувати нагляд за платоспроможністю банків своїх країн та їхніх закордонних відділень шляхом використання, зокрема, консолідованих бухгалтерських документів. При цьому уточнюється, що контроль за ліквідністю відділень чи філій іноземних банків має здійснювати передусім грошово-кредитна адміністрація країни-реципієнта. Протягом 80-х років ці рекомендації було конкретизовано та доповнено новими пропозиціями.

Базельська угода щодо банківського капіталу:

міжнародна конвергенція стандартів виміру достатності капіталу (Basle Capital Accord: International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards)

Головним чинником, що зумовив появу Базельської угоди, стала стурбованість керівників центральних банків 'Трупи 10й тим фактом, що капітал найбільших міжнародних банків під впливом конкуренції зменшився. Так, у 80-ті роки обсяг наданих дев'ятьма найбільшими банками США позик Мексиці, Аргентині та Бразилії становив 140 % капіталу цих банків. І коли виявилося, що названі країни не в змозі обслуговувати свої боргові зобов'язання, перед банками постала реальна загроза банкрутства, що, своєю чергою, негативно вплинуло на стан міжнародних фінансів у цілому.

Основна ідея Угоди полягає в тому, щоб усі міжнародні банки функціонували в однаковому режимі, в тому числі в плані власного капіталу. В Угоді сформульовано кілька основоположних для діяльності міжнародних банків принципів, серед яких головними є:

• визначення власного капіталу, що має складатися щонайменше наполовину з капіталу та резервів, інформація про які має бути опублікованою та фігурувати у фінансових звітах, можливого сальдо прихованих резервів, деяких резервів на покриття боргів та гібридних фінансово-боргових зобов'язань;

• визначення ризикових активів (включаючи всі банківські активи, в тому числі позабалансові зобов'язання, причому кожен тип активу зважено на рівень ризику);

• визначення мінімального коефіцієнта ризикових активів для кредитних установ (власні кошти кожної установи мають становити щонайменше 8 % активів, зважених згідно з рівнем ризику, причому розрахунки цих коефіцієнтів повинні здійснювати відповідні грошово-кредитні органи кожної країни).

З часу підписання Угоди банківська справа, методи управління ризиками, підходи до нагляду за діяльністю фінансових інституцій та самі фінансові ринки зазнали суттєвих змін. Тому в червні 1999 р. Комітет з банківського нагляду оприлюднив пропозицію замінити чинну Угоду новою, яка б передбачала запровадження більш чутливих до фінансових ризиків механізмів регулювання банківського сектора. При цьому основна ідея полягала в тому, що надійність і ефективність за умов постійних та складних змін міжнародного фінансового середовища можна забезпечити лише поєднанням трьох компонентів, а саме: ефективного менеджменту на рівні банку (виконання вимоги щодо мінімального обсягу капіталу), ринкової дисципліни та нагляду.

Тому якщо Угода 1988 р. фокусувала увагу передовсім на загальному обсязі капіталу банку як ключовому факторові зменшення ризику неплатоспроможності банківської установи та мінімізації потенційних втрат від банкрутства банку для вкладників, то сьогодні акцент переноситься на якість контролю та управління на рівні банку, вдосконалення процесу аналізу стану справ у банківській установі наглядовим органом та ринкову дисципліну.

Основні принципи ефективного банківського нагляду (Core Prinaptes far Effective Banking Supervision)

Документ визначає принципи, на основі яких має будуватися банківський нагляд. Ці принципи являють собою базові елементи ефективної системи національного банківського нагляду. Вони мають всеохопний характер і створюють передумови для налагодження ефективного банківського нагляду, ліцензування, запровадження розумних вимог та правил регулювання, розробки методів поточного банківського контролю та вимог до банківської інформації, визначення формальних повноважень банківського нагляду та здійснення банківської справи в міжнародних мас-штабах.

Базельські принципи — це 25 правил, які мають слугувати певною точкою відліку для органів банківського нагляду та інших державних органів у всіх країнах і в міжнародному масштабі. Базельські принципи стосуються:

• передумов ефективного банківського контролю (принцип 1);

• ліцензування та структури (принципи 2, 3, 4, 5);

• розумних вимог та правил регулювання (принципи 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15);

• методів поточного банківського нагляду (принципи 16, 17, 18, 19, 20);

• вимог щодо інформації (принцип 21);

• формальних повноважень органів банківського нагляду (принцип 22);

• міжнародної банківської діяльності (принципи 23, 24, 25).

Завершуючи огляд документів, підготовлених Базельським комітетом з банківського нагляду, слід зазначити, що він прийняв також понад 30 документів з питань норм банківської діяльності в таких сферах, як фінансові деривативи, валютні ф'ючерси, ринкові ризики, боротьба з відмиванням кримінальних грошей, надання значних кредитів одному позичальнику тощо.