Міжнародні фінанси - Рогач О.І - СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ ІЗ ЗАРУБІЖНИМИ ДОНОРАМИ НА ДВОСТОРОННІЙ ТА БАГАТОСТОРОННІЙ ОСНОВІ

* Співпраця України із зарубіжними донорами на двосторонній та багатосторонній основі

* Міжнародний валютний фонд

* Група Всесвітнього банку

* Європейський Союз

* Європейський банк реконструкції й розвитку

У квітні 1992 р. на прохання України МВФ, Група Всесвітнього банку ухвалили рішення про членство України в цих фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. прийняла відповідний Закон "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій". Таким чином, Україна стала членом МВФ та МБРР з вересня 1992 р.

СПІВПРАЦЯ УКРАЇНИ ІЗ ЗАРУБІЖНИМИ ДОНОРАМИ НА ДВОСТОРОННІЙ ТА БАГАТОСТОРОННІЙ ОСНОВІ

Зарубіжних донорів, шо діють в Україні, можна поділити на чотири групи:

а) міжнародні організації;

б) країни, що здійснюють широкомасштабні програми допомоги;

в) країни, чия допомога сконцентрована лише на двох — трьох секторах;

г) країни, чия діяльність обмежується обміном експертів та програмами малих грантів.

Переважна частина зовнішніх ресурсів надходить в Україну каналами міжнародних організацій, які надають кредити на пільгових умовах, значну фінансову допомогу, зокрема фінансування програм технічної допомоги. Найбільшими джерелами зовнішнього фінансування для України на етапі ринкової трансформації економіки є МВФ та Група Всесвітнього банку. МВФ зосереджується на формуванні загальних макроекономічних засад ринкової економіки в Україні. Саме МВФ установлює загальні макроекономічні параметри всієї системи зовнішнього фінансу

вання. Всесвітній банк концентрується на розвиткові конкретних секторів економіки. Більша частина офіційних запозичень України на теперішньому етапі пов'язана з виконанням умов Програми розширеного фінансування (ПРФ) МВФ. Положення поточної програми ПРФ встановлюють орієнтири в основних секторах економіки, де діють і інші значні донори, зокрема Всесвітній банк і Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР).

Країни, регіональні донори та неурядові донорські організації в основному надають допомогу за конкретними напрямами та програмами на рівні галузей або секторів економіки. Технічна допомога на двосторонній основі покликана сприяти виконанню Україною умов фінансування з боку МВФ та Всесвітнього банку.

МІЖНАРОНДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД

Згідно зі Статутом Міжнародного валютного фонду, відомим під назвою "Статті угоди про МВФ", кожна країна-член повинна надавати Фондові всю інформацію, яку він вважає необхідною для своєї діяльності. З грудня 1992 р. Національний банк України подає МВФ зведені балансові звіти Національного та комерційних банків України, а також інформацію про валютні курси та процентні ставки, а з 1993 р. складається платіжний баланс України. Інформацію щодо грошово-кредитної статистики та статистики платіжного балансу Національний банк України подає у МВФ щомісячно. Ця інформація публікується в періодичному збірнику "Міжнародна фінансова статистика**.

Перше запозичення в МВФ Україна здійснила в 1994 р. в межах Програми системної трансформації (Systemic Transformation Facility). Потім було запроваджено три програми "стенд-бай* (stand-by). Останню з них, ухвалену в серпні 1997 р, на суму

542 млн дол. США з помісячною виплатою залежно від досягнення обумовлених економічних показників, припинено в березні 1998 р. через невиконання Україною поставлених умов.

Водночас урядові України вдалося закінчити переговори про ПРФ. У вересні 1998 р. Рада директорів МВФ ухвалила Програму розширеного фінансування на суму 1,6 млрд СДР (близько 2,2 млрд дол. США) на трирічний період. Наприкінці травня 1999 р. до цієї програми було додано 366 млн дол. Ці кошти частково призначалися для компенсації збитків через скорочення експорту до Росії, покриття дефіциту платіжного балансу, що зріс.

ПРФ має на меті протягом кількох років сприяти досягненню стабільності на макроекономічному рівні та проведенню структурних реформ, зміцнити фіскальну політику шляхом раціоналізації структури податкових надходжень (здебільшого за рахунок скасування пільг) та зниження субсидій. ПРФ передбачає серію заходів — як конкретні завдання, так і ширші політичні заходи, що охоплюють кілька секторів економіки. До останніх можна віднести: розвиток банківського сектора, підтримку реформ у промисловому секторі шляхом де регуляції, приватизації та демонополізації, прискорення реформ у енергетиці та сільському господарстві, а також скасування обмежень у зовнішній торгівлі.

Починаючи з вересня 1999 р. виконання Програми розширеного фінансування було зупинено внаслідок її незадовільного впровадження. На початку 2000 р. постала ще одна проблема, пов'язана із заявами про використання буцімто не за призначенням валютних резервів НБУ. Звіти двох проведених останнім часом аудиторських перевірок підтвердили, що центральний банк завищив у звітності обсяг своїх резервів, але не виявили ніяких свідчень використання коштів МВФ не за призначенням. Хоча це питання більше не перешкоджає відновленню Програми розширеного фінансування, проте низку інших проблем все ще не вирішено. Йдеться про фіскальні заходи для утримання дефіциту бюджету, процедури ліквідації основних проблемних банків, підвищення рівня збору платежів за електроенергію, скасування експортного мита на насіння соняшнику, підвищення тарифів на комунальні послуги і визначення програми приватизації. Групи фахівців НБУ та МВФ продовжують тісно співпрацювати, особливо в галузі програм структурних реформ.

Таблиця 41.2

Прогнозовані зобов'язання України перед МВФ

(млн СДР, на основі практики використання ресурсів та наявних авуарів у сдр)

МВФ є найбільшим донором України, що діє на державному рівні і надає фінансування для покриття дефіциту платіжного балансу та формування засад ринкової економіки. МВФ виставляє умови, виконання яких є необхідним не лише для отримання кредитів Фонду, а й для співпраці з іншими значними донорами, які формують свої програми в Україні в межах вимог МВФ.