Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Стратегія допомоги Україні Групою Всесвітнього банку на 2001—2003 рр.

Всесвітній банк надає допомогу для розвитку конкретних секторів економіки України в межах опрацьованих та ухвалених проектів. В 1996 р. було ухвалено позику в розмірі 317 млн дол. для Проекту розвитку ринку електроенергії, мета якого полягала в підтримці введення ринкового ціноутворення в практику оптової торгівлі електричною енергією. Фінансування за цією позикою було припинено через рік, коли уряд України не зміг підвищити тарифи на електричну енергію. Остаточно позику закрито наприкінці 1999 р.

Всесвітній банк має ще низку проектів у енергетичному секторі. Станом на кінець 2000 р. майже в повному обсязі отримана Позика на розвиток вугільного сектора (БЕСЛЬ). Цей проект має на меті сприяння реструктуризації вугільного сектора, включаючи лібералізацію цін та торгівлі, стимулювання інвестицій у прибуткові шахти, закриття неприбуткових шахт та подолання соціальних наслідків закриття шахт. Всесвітній банк також вніс 114 млн дол. США у проект реконструкцій турбін та генераторів ГЕС та поліпшення мережі розподілу та контролю енергії. В травні 1999 р. була ухвалена позика в розмірі 200 млн дол. США на вдосконалення системи опалення в м. Києві.

Банк намагається сприяти процесам приватизації в промисловості шляхом надання двох позик для розвитку підприємств (ЕОАЬ) на суми 310 і 300 млн дол, США відповідно. Друга позика, ухвалена у вересні 1998 р., передбачає надання постпривати-заційної підтримки, а також реформування системи банкрутства та зміцнення системи управління ринками капіталу. Новим елементом цієї позики є фінансування критичного імпорту та технічної допомоги в реструктуризації підприємств.

Досить активно працює Всесвітній банк у сфері розвитку інфраструктури банківського сектора України. У вересні 1998 р. була ухвалена Позика для розвитку фінансового сектора на суму 300 млн дол. США. Основна мета цієї позики — посилити автономію та незалежність Національного банку України у забезпеченні монетарної стабільності, вдосконалити систему моніторингу та регулювання діяльності комерційних банків і створити сприятливе середовище для подальшого розвитку та структури-зації банківського сектора в Україні. В межах другого проекту в цьому секторі — позики для розвитку експорту в розмірі 70 млн дол. США — надається технічна допомога Укрексімбанку та здійснюється кредитування приватних підприємств-експортерів.

У сільському господарстві до 2000 р. було завершено виконання великого проекту — Позики на розвиток сектора в розмірі 300 млн дол. Ця позика мала на меті сприяння лібералізації торгівлі, приватизації та реструктуризації в сільському господарстві. У вересні 1999 р. Верховна Рада України не ухвалила Проект преекспортного гарантування, і його було скасовано. Новий уряд у 2000 р. звернувся до Банку з проханням поновити цей проект, але рішення залежатиме від прогресу реформ у сільському господарстві.

Стратегія допомоги Україні Групою Всесвітнього банку на 2001—2003 рр.

Проблеми, які стоять перед Україною, мають середньо- та довгостроковий характер і значною мірою пов'язані з історичною відсутністю інституцій розвитку, тобто інституцій, які створювали б сприятливі умови для стабільного економічного зростання і забезпечували б соціальну підтримку. Боротьба з бідністю та широкомасштабне економічне зростання неможливі без легітимного й ефективного інституційного середовища. Тож для досягнення стабільності економічного зростання та скорочення бідності в Україні необхідно вирішити два ключові завдання розвитку, а саме: забезпечити належне керівництво, прозорість та підзвітність у державному секторі і розбудову орієнтованих на ринок та універсальних (тобто здатних надавати рівні можливості в певних сферах діяльності) Інституцій. Стратегія Групи Всесвітнього банку в Україні грунтується на цих засадах. Стратегія передбачає створення попиту на краще управління і виявлення можливостей для активізації інституцій, орієнтованих на забезпечення розвитку. Водночас Стратегія захищатиме інтереси Банку, і надання ресурсів буде пов'язане з поступом реформ.

Упродовж кількох минулих років Група Всесвітнього банку докладала значних зусиль для сприяння процесові економічних та соціальних трансформацій в Україні. Проте, незважаючи на деякі досягнення, попередня Стратегія допомоги, ухвалена в 1996 р., не була належним чином утілена в життя.

Стратегія допомоги Україні 1996 р. передбачала "поступовий підхід", що відповідало умовам того часу. Основними причинами її неповного виконання Всесвітній банк вважає незадовільні показники економічного та соціального розвитку, непослідовність України у проведенні реформ, а також інституційну слабкість держави та відсутність політичної волі.

Крім того, хибною виявилася орієнтація попередньої Стратегії на надання позик на структурну перебудову окремих секторів. Як показала практика, при впровадженні окремих операцій важко вирішувати міжсекторальні проблеми інституційного характеру та проблеми управління економікою. Тому в деяких сферах процеси реформування зупинилися або й взагалі набули зворотного характеру. Слабкість інституційного потенціалу ключових державних установ ще більше стримувала реалізацію структурних перетворень. Стало зрозуміло, що успіх процесу інституційної розбудови залежить від системного вирішення проблем.

Ці уроки було враховано при доопрацюванні Стратегії допомоги Україні Групою Всесвітнього банку на 2001—2003 рр. Ця Стратегія спрямована на надання допомоги урядові та громадянському суспільству у впровадженні широкомасштабної стратегії боротьби з бідністю та досягнення стабільності економічного зростання, яке забезпечувало би створення нових робочих місць. Основну увагу в Стратегії пропонується зосередити на формуванні засад громадянського суспільства. Такий підхід, на думку Банку, сприятиме досягненню соціальної злагоди і впровадженню реформ, ініціюватиме "тиск знизу" щодо поліпшення інституційного середовища та методів управління. Стратегія спрямована' безпосередньо на вирішення завдань інституційної розбудови — як щодо формування попиту (з боку громадянського суспільства), так і щодо розвитку пропозиції (з боку уряду). Стратегія має на меті наблизити Україну до стандартів Європейського Союзу, стимулюючи стабільний розвиток в умовах сприятливого середовища.

Інший важливий урок, який було враховано у Стратегії, — це необхідність узалежнення масштабів допомоги від конкретних результатів реформ. За недосягнення належних результатів реформування економіки обсяг допомоги Банку буде скорочено до заходів, які сприятимуть формуванню попиту на більш досконалі інституції.

Серед показників, досягнення яких необхідне для здійснення програм фінансування Банку, головними є: створення більш легітимного й ефективного інституційного середовища, посилення фінансової дисципліни, вдосконалення прав власності в певних галузях, посилення соціальної стабільності внаслідок перегляду спеціальних пільг та Інші показники, шо демонструють прогрес у впровадженні реформ. Згідно зі Стратегією, зміцнення громадянського суспільства є основним компонентом поступу на шляху інституційної реформи та боротьби з бідністю.

У 2000 р. уряд України звернувся до Банку з проханням надати допомогу в розробці всебічної стратегії боротьби з бідністю.

Нинішнє відношення величини боргу України до ВВП — близько 40 % — не надто високе за міжнародними стандартами, однак темпи його зростання впродовж останніх років були досить стрімкі. Внаслідок того, що зовнішній борг складається з облігацій з надзвичайно коротким терміном погашення і його вартість вельми висока, на початку 2000 р. Україна опинилася на межі кризи, поки в середині березня кредитори не здійснили своп (обмін) державних боргових облігацій України, якими володіють приватні особи. Завдяки проведенню останнього свопу погашення облігацій державної позики на суму 2,3 млрд дол. США, якими володіють приватні особи і термін погашення яких припадає на 2000—2001 рр., відстрочено на п'ять—шість років. Послаблення проблеми ліквідності відкриває сприятливі можливості на наступні кілька років, протягом яких країні слід відновити свою співпрацю з МВФ і залучити Банк та інші міжнародні фінансові установи до підтримки впровадження середиьостроко-вої урядової програми реформ.

Основний макроекономічний сценарій, покладений в основу Стратегії, передбачає, зокрема: (і) повне відновлення і потім вчасне впровадження Програм розширеного фінансування МВФ; (іі) успішну реструктуризацію боргу Паризькому клубу; (ііі) розширення підтримки з боку Банку та інших джерел довгострокового кредитування; (іу) зростання надходжень коштів від приватизації та прямих іноземних інвестицій.

Стратегією передбачається, що після початкового періоду успішного здійснення реформ і поліпшення показників економічної діяльності імідж України та рейтинг довіри до неї поступово відновляться, що дасть їй можливість у середиьостроковій перспективі знову вийти на міжнародні ринки капіталу. Крім того, очікується, що в найважливіші сектори економіки України, в тому числі в сектор телекомунікацій та енергетики, прийдуть стратегічні інвестори, і країна зможе дедалі більше покладатися на прямі іноземні інвестиції для задоволення потреб довгострокового зовнішнього фінансування. Таким чином, передбачається, що початковий доволі високий рівень залежності від міжнародних фінансових установ щодо довгострокового зовнішнього фінансування з часом відповідно зменшуватиметься.