Ділова українська мова - Горбул О.Д. - 6.9. Розписка

КВИТАНЦІЇ видають і одержують, коли сплачують установі гроші за певні цінності, матеріали, устаткування або за виконану роботу; коли пересилають гроші приватній особі та ін.

Квитанції видають контори, установи, ради та ін. У квитанції обов'язково вказують:

1) ким видано документ (назва організації);

2) нижче пишуть слово КВИТАНЦІЯ, номер і дату ордера;

3) від кого прийнято (назва установи або приватної особи);

4) за що прийнято;

5) величину суми;

6) на підставі якого документа видано (назва, дата, номер);

7) коли прийнято (число, місяць, рік);

8) штамп касира про одержання грошей;

9) підпис касира.

6.8. Накладна

НАКЛАДНА - документ, який дає право на одержання чогось. У накладній мають бути такі реквізити:

1) назва: зверху посередині великими літерами слово "НАКЛАДНА" № від... (дата);

2) найменування установи або приватної особи (прізвище, ім'я, по батькові), якій видано накладну;

3) найменування установи (або штамп установи з найменуванням, адресою, телефоном, поточним рахунком), яка видала накладну;

4) підстава видачі накладної;

5) позначення кожної графи (назви предметів обладнання, кількість цих предметів, вартість, сума вартості, підсумковий запис);

6) підпис керівника установи й бухгалтера (або рахівника);

7) особа, котра видала накладну;

8) особа, котра одержала накладну;

9) печатка.

6.9. Розписка

РОЗПИСКА - письмове підтвердження певної дії, яку вже звершено - передачі й одержання документів, грошей, товарів тощо.

Вона може мати довільну форму, проте в ній мають бути такі реквізити:

1) посада, прізвище, ім'я, по батькові того, хто дає розписку;

2) посада, прізвище, ім'я, по батькові того, кому дається розписка;

3) точне найменування матеріальних цінностей, предметів, інструментів;

4) розпорядження чи документ, на підставі якого одержано цінності;

5) дата й підпис того, хто одержує цінності.

Зразок

Розписка

Я, старший науковий співробітник Інституту археології HAH України Кузьменко Петро Петрович, одержав від заступника директора з адміністративно-господарської роботи Ткаченка В.В. у тимчасове користування для членів археологічної експедиції: 1) п'ятнадцять (15) рюкзаків, 2) п'ять (5) наметів, 3) двадцять п'ять (25) лопат, 4) п'ять (5) емальованих відер, 5) дві (2) газові плити. Весь зазначений інвентар раніше був у вжитку.

Підстава: наказ директора Інституту археології HAH України № 155 від 01.07.98.

15.07.98 (підпис)

Якщо розписка видається на велику суму грошей або на товари великої цінності, то в неї вносяться відомості про адресу, номер і серію паспорта того, хто її одержав.

Дати в тексті розписки пишуть за зразком: 14 серпня 1996 р.

Грошові суми пишуть словами, а в дужках - цифрами. Підписи ставлять праворуч під текстом, дату - ліворуч.

Граматичний коментар

СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧИСЛІВНИКІВ

У реченні числівники виступають переважно в ролі означення: виражають ознаку предметів щодо кількості або порядку їх при лічбі: Наприклад: 1. У бригаді буряководів працював великий колектив - двісті п'ятдесят один чоловік. 2. Ще треті півні не співали... . Крім цього, числівники можуть виступати у ролі підмета (Шість ділиться на два), іменної частини складеного присудка (Два рази по два буде чотири), обставини разом з іменником (Літ за двадцять до цієї події), додатка (Наші кораблі залишають за собою двадцять пінявих доріжок).

У називному відмінку (і в знахідному при назвах неістот) числівники виступають як незалежні слова і керують певним відмінком іменника: Двадцять сурмачів заграли на сурмах. З числівниками два, три, чотири у називному відмінку іменники вживаються у формі називного відмінка множини, здебільшого з наголосом родового відмінка однини (три сестри, два відра, чотири книжки, але: дві тополі, три анкети).

Якщо у сполученнях цих числівників з іменниками при іменнику є означення, виражене прикметником, дієприкметником чи займенником, то воно виражається у формі родового або називного відмінка множини (чотири високих (високі) будинки; два ділових (ділові) папери).

З числівниками п'ять, шість, сім, десять, двадцять і т. д. у називному відмінку іменники вживаються у формі родового відмінка множини (п'ять бригад, десять тролейбусів, двадцять будинків). Якщо числівники два, три, чотири, п'ять, десять і т. д. стоять у постпозиції (після іменника) і означають приблизну кількість, то іменник (з прийменником або без нього) вживається тільки у формі родового відмінка множини (кілометрів десять, років два, будинків зо три, тролейбусів з двадцять).

Числівники складні і складені звичайно записуються цифрами, крім випадків, коли ними починається речення.

Якщо запис роблять арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться до тексту із відмінковим закінченням (комп'ютери 4-го покоління, вироби 1-го сорту). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз (1, 2 і 3-го сортів).

Складні слова, перша частина яких - цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 50-процент-ний, 100-кілометровий. Другу частину таких назв дозволяється скорочувати, якщо це одиниці вимірювання: 50-км, 2-мм.

Із складеним числівником, що стоїть у формі називного відмінка, іменник уживається в тій формі, якої* вимагає останнє слово числівника (сто двадцять чотири сторінки, сто двадцять сім років).

У діловому стилі приблизна кількість передається дуже обмежено - це всього кілька слів: понад, до, вверх, більше, менше.

Культура слова

РАХУЄМО. Фактом нашої мовної свідомості стали ненормативні вислови: Я прийшов на рахунок квартири; Рахую, що ви помиляєтесь; Рахую можливим та ін. При доброму знанні української та російської мов легко виявити, що не кожне значення російського слова считать перекладається на українську мову як рахувати і відповідно не кожне значення російського слова счет як рахунок. Декілька прикладів;

Считать возможным Вважати (визнавати)

за можливе (можливим) Вважати своїм обов'язком (за свій обов'язок) Не можна гаяти ні хвилини (жодної хвилини); кожна хвилина порахована Щодо цього

Це не береться до уваги Покінчити (порвати) з усім Жити на чужі кошти (за чужий кошт, чужим коштом) В остаточному підсумку, врешті-решт, зрештою

Считать своим долгом Каждая минута на счету

На этот счет Это не в счет Покончить счеты Жить на чужой счет

В конечном счете

Можна сказати: Вніс гроші на рахунок у банку; Відкрив рахунок; Заплатив згідно з рахунком; а наведені фрази потрібно виправити: Я прийшов поговорити про квартиру (стосовно квартири); Вважаю (думаю), що Ви помилилися; Вважаю за можливе.

Про одне недоладне слово, або коли вживати префікс СПІВ-.

Недоладним назвав Борис Антоненко-Давидович слово співпадати. У реченні Моя думка не співпадає з твоєю це недоладне слово треба замінити: не збігається, не сходиться. Таким же недоладним є всі підстави вважати слово спів-

ставляти, яке є калькою, невдалою з погляду словотворчої семантики, з російського сопоставлять. Треба пам'ятати, щ₀ українська мова виробила словотворчу модель, за якою префікс слів- (як відповідник старослов'янському со) вживається переважно стосовно осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, які передбачають робити - щось з кимось. Наприклад: собеседник - співрозмовник, сотрудник - співпрацівник, содоклад - співдоповідь, сострадать - співчувати. Російські слова з префіксом со-, які мають інші значення, перекладаються іншими відповідниками: соблазнитель - спокусник, звідник; сознание - свідомість; соперник - суперник; сопоставлять - зіставляти, порівнювати.

Отже, не співставляти витрати, прибутки, факти, а порівнювати, зіставляти витрати, прибутки, факти.