Нумізматика - Шуст P.M. - §2. Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

У результаті поразки країн Четвертинного блоку у Першій світовій війні, наприкінці жовтня 1918 р. багатонаціональна Австро-Угорська імперія розпалася, і на її уламках виникли незалежні національні держави. Українці Галичини також використали своє суверенне право на національне самовизначення, і 1 листопада 1918 р. утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. Однак у результаті польсько-української війни (листопад 1918—липень 1919 рр.) її територію окупувала Польща. На землях з переважаючим українським населенням було створено чотири воєводства: Львівське, Волинське, Тернопільське та Станіславівське (частину українських етнічних земель було включено до Люблінського та Поліського воєводств). Відтоді і аж до 1939 р. на цих землях функціонувала польська грошова система.

Після проголошення незалежності Польської держави 11 листопада 1918 р. на її території перебували в обігу різноманітні грошові знаки: російські рублі, австро-угорські крони, німецькі марки, марки Польської Крайової Позичкової Каси, українські гривні та карбованці, а також величезна кількість місцевих грошових замінників, що випускалися найрізноманітними емітентами (органами місцевого самоврядування, національними громадами, приватними особами тощо). Відсутність уніфікованої фінансової системи, важкі політичні та економічні обставини змусили уряд дозволити використання іноземної валюти на внутрішньому ринку. Однак уже 7 грудня 1918 р. створена німецькими окупаційними властями у 1916 р. Польська Крайова Позичкова Каса отримала статус єдиної банківської національної емісійної установи, центральної каси державних структур. Вона ж стала місцем збереження державних депозитів. Ще 26 квітня 1917 р. на території Варшавського генерал-губернаторства було запроваджено в обіг купюри у новій валюті — польських марках номінальною вартістю 1/2,1,

Польська Крайова Позичкова Каса. 20 марок. 1917 р.

5, 10, 20, 60, 100, 500 і 1000 марок. Згодом випускались також банкноти номіналом 5000, 10 000, 50 000 марок.

10 січня 1919 р. Польській Крайовій Позичковій Касі було доручено випустити грошових знаків на суму 500 млн польських марок. Марка стала законним засобом платежу на всій території держави, і її, за номінальною вартістю, зобов'язані були приймати всі державні установи та приватні особи.

Разом з тим, у країні велася дискусія про те, як повинна називатися нова національна грошова одиниця. Пропонувалися найрізноманітніші варіанти: "костюшко", "п'яст", "поль", "сармат" та ін. Декретом Начальника Держави Юзефа Пілсудського від 5 лютого 1919 р. передбачалось, що вона матиме назву "лєх" і буде поділятися на 100 грошів. Але вже 28 лютого 1919 р. сейм, враховуючи давні польські традиції, змінив назву майбутньої валюти на "злотий". Тоді ж було задекларовано створення нової емісійної установи — Польського Банку (Bank Polski). Міністерство фінансів відразу прийняло рішення виготовити у Відні банкноти номінальної вартості у злотих. Згідно з замовленням, в Австрії було віддруковано банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1 000 та 5 000 злотих з датою 28 лютого 1919 р. і написом Польський Банк. В обіг вони (крім купюр вартістю 100 та 5 000 злотих) були запроваджені лише під час грошової реформи 1924 р.

У перехідний період уряд дозволив використання, поряд з польською маркою, австро-угорських крон, російських рублів та німецьких марок. Для цих валют міністр фінансів визначав касовий курс: 100 крон = 70 польським маркам; 100 рублів = 216 польським маркам; 100 німецьких марок = 100 польським маркам.

Під час випуску перших емісій польських марок уряд декларував їх забезпечення золотом (2784 марки відповідали 1 кг цього металу), іноземними валютами та цінними паперами. Однак у зв'язку з наростанням інфляційних явищ незабаром довелося відмовитись від забезпечення цієї валюти цінностями.

У Польщі постійно велася робота над уніфікацією грошової системи. З цією метою на територію держави було заборонено ввіз австро-угорської, німецької та російської валюти. З 20 листопада 1919 р. польська марка стала єдиним засобом обігу на території Великопольщі. 24 березня 1920 р. розпочався обмін австро-угорських крон, які в травні цього ж року перестали

Польська республіка. 500 злотих. 1919 р.

бути законним засобом платежу на землях Галичини. Майже одночасно, з 29 квітня 1920 р., в Польщі було заборонено обіг рублів.

Важке економічне становище держави, величезний бюджетний дефіцит, спричинений воєнними видатками, мінімальне надходження податків, негативний платіжний баланс країни, надмірна і всезростаюча емісія паперових грошових знаків та інші негативні явища викликали недовіру населення до польської національної валюти. Країна переживала зростаючу інфляцію, яка у 1923 р. переросла у гіперінфляцію. Всього протягом 1919—1924 рр. було випущено грошових знаків на астрономічну суму — 2 135 756 398 108 762 польських марок. Станом на 27 квітня 1924 р. загальна сума державного боргу лише перед Польською Крайовою Позичковою Касою становила 291 700 000 млн польських марок. Із наростанням інфляційних явищ на ринку з'являлися купюри з дедалі вищою номінальною вартістю. 22 квітня 1923 р. було випущено грошові знаки вартістю 250 000 марок, 23 серпня 1923 р. — 100 000, 500 000 та 1 млн марок, а 20 листопада того ж року — 5 млн та 10 млн марок.

Зі збільшенням розмірів емісій паперових грошей зменшувалася їх купівельна спроможність. Свідчення цього — зміна вартості американського долара. Так, наприкінці грудня 1919 р. його курс становив 120 польських марок, 31 грудня 1920 р. він піднявся до 600 марок, 31 грудня 1922 р. — до 17 850 марок, а 31 грудня 1923 р. за нього вже платили 6 400 000 польських марок. Ціни на товари та послуги катастрофічно зростали. Якщо у липні—серпні 1920 р. фунт хліба коштував 5 марок, то в лютому 1923 р. — вже 650 марок. За той же час вартість фунта волового м'яса зросла з 7,6 марки до 2500 марок.

Розробляючи заходи, спрямовані на уніфікацію грошової системи, Міністерство фінансів одночасно вело підготовку до проведення грошової реформи, метою якої була стабілізація фінансового господарства країни і запровадження нової грошової одиниці — польського злотого. Перші кроки на цьому шляху було зроблено ще 29 січня 1919 р., коли прем'єр-міністр Ігнаци Падеревський з метою нагромадження коштів для стабілізації національної валюти створив Управління Національної Скарбниці. До кінця серпня 1923 р. йому вдалося зібрати лише золотими монетами 5 894 875 німецьких марок, 87 042 російських рублів царського карбування, 7750 австрійських крон, 19 255 французьких франків, а також ювелірних виробів вагою 88,019 кг. Крім того, було нагромаджено значну кількість срібних та білонних монет, банкнот, цінних паперів та коштовного каміння. Велику допомогу у цій справі надав створений у 1920 р. Головний комітет підтримки національної скарбниці. Шляхом розповсюдження "цеглин" — купонів вартістю від 10 до 500 марок йому вдалося зібрати значні грошові кошти, за які було закуплено велику кількість золота і срібла як у монетах, так і у вигляді ювелірних виробів.

З огляду на наростання кризових явищ в економіці держави, і особливо хаосу на грошовому ринку, уряд був змушений наприкінці 1923 р. прискорити підготовку до проведення грошової реформи. Цьому сприяв небувалий урожай 1923 р., а також вигідна для Польщі зовнішньоекономічна ситуація. Перед урядом стояло завдання припинити надмірну емісію знеціненої польської марки, вирівняти видатки державного бюджету та торговий баланс країни. Неабияке значення мали також політичні та психологічні фактори.

Розуміючи важливість належного проведення грошової реформи та її вплив на стан справ у всіх сферах життя держави, міністр фінансів Владислав Грабський ретельно підготував її здійснення. З метою обмеження державних видатків уряд вдався до вкрай непопулярних кроків, зокрема, за короткий час звільнив з роботи декілька тисяч державних службовців, встановив жорсткий контроль за стягненням податкових та інших платежів до Державної скарбниці, а також за ліквідацією недоїмок. Першим кроком реформи стало вилучення з обігу купюр з датою емісії 9 грудня 1916 р., які з 30 листопада 1923 р. перестали бути законним засобом платежу. Водночас Міністерство фінансів уповноважило 45 регіональних відділів Польської Крайової Позичкової Каси, а також скарбові каси і Центральну державну касу за період 1 грудня 1923 р.—31 травня 1924 р. провести обмін польських марок на нові банкноти Польського Банку. 11 січня 1924 р. президент Польщі Станіслав Войцєховський на підставі 44-ї статті Конституції оголосив постанову про впорядкування державних фінансів, а 20 січня, розпочинаючи проведення в країні грошової реформи, видав "Розпорядження про польську монетну систему". Надалі емісія грошових знаків проголошувалася винятково прерогативою держави. Монетною одиницею Польської Речі Посполитої став польський злотий, що поділявся на 100 грошів і містив 0,3226 г золота 900-ї проби. Передбачалось карбування золотих монет вартістю 100, 50, 20, 10 злотих; срібних — 5, 2,1,1/2 злотого, нікелевих — 20 та 10 грошів, а також бронзових — 5, 2 та 1 гріш. Золоті монети повинні були емітуватися згідно з потребами ринку, срібні — у розрахунку 8 злотих на кожного мешканця держави, нікелеві та бронзові — на суму 1,5 злотого на кожного мешканця. Будь-яких обмежень щодо обігу монет та при проведенні платежів не було.

У лютому 1924 р. Міністерство фінансів створило Організаційний комітет Польського Банку і розпочало поступову ліквідацію Польської Крайової Позичкової Каси, а вже 14 квітня цього ж року президент підписав розпорядження про запровадження злотової валюти і обмін польських марок на злоті. До 1 липня 1924 р. каси проводили обмін 1 800 000 польських марок на 1 злотого Польського Банку, який став новою державною емісійною установою. Курс злотого до валют провідних країн світу був таким: 1 фунт стерлінгів = 25,2215 зл., 1 долар США = 5,1826 зл., 1 німецька марка = 1,2346 зл., 1 швейцарський франк = 1 зл., 1 австрійський шилінг = = 0,7293 зл.

Встановлений під час грошової реформи 1924 р. курс злотого утримався лише протягом одного року, після чого на грошовому ринку країни почалося наростання інфляційних явищ. Вже наприкінці 1925 р. вартість американського долара сягнула 9,09 зл., а в середині 1926 р. — 10,55 зл. Причини даного явища — надмірна емісія розмінної монети, негативні тенденції в економіці (неврожай і вимушений імпорт збіжжя) тощо. Національну валюту вдалося стабілізувати лише у 1927 р. 1 злотий 1924 р. дорівнював 1,72 злотого 1927 р. Новий злотий у золоті містив 0,16 879 г чистого золота. Курс злотого до валют провідних країн світу суттєво змінився і становив: 1 фунт стерлінгів = 43,381 зл., 1 долар США = 8,9141 зл., 1 німецька марка — 2,1234 зл., 1 швейцарський франк = 1,72 зл.

У період світової економічної кризи 1928—1933 рр. грошова система Польщі значних потрясінь не зазнала. Упродовж 1928—1936 рр. у Польщі було відмінено будь-які валютні обмеження і запроваджено вільний обмін банкнот Польського Банку на золото (мінімальна сума обміну була встановлена на рівні 20 тис. польських злотих). Це спричинило різке зменшення золотовалютних запасів країни. Запаси золота з 701 млн зл. у 1929 р. скоротилися до 444 млн зл. у 1935 р. За цей же період валютні запаси зменшилися з 714 млн зл. до 27 млн зл. Лише 26 квітня 1936 р. було видано декрет, який регулював грошовий обіг з іноземними державами, в червні цього ж року заборонено вивіз валюти за кордон. Ці з запізненням введені валютні обмеження проіснували в Польщі до початку Другої світової війни.

Польський Банк створений 28 квітня 1924 р. як акціонерне товариство зі стартовим капіталом у розмірі 100 млн злотих. Йому було передано все майно Польської Крайової Позичкової Каси. Банк отримав монопольне право емісії банкнотів. Випущені ним банківські білети стали єдиним законним засобом платежу в Польщі. Найперше в обіг були введені банкноти номіналом 1,2,5,10,20, 50,100 та 500 злотих, випущені ще у 1919 р. (були виготовлені також банкноти номіналом 1 000 та 5 000 злотих, але вони в обігу не перебували). Польські банкноти були забезпечені частково золотом, а частково — валютами іноземних держав та короткотерміновими зобов'язаннями уряду.

Через неспроможність Банку забезпечити ринок необхідною кількістю монет та банкнот Міністерство фінансів запровадило в обіг так звані "здавкові білети" номіналом 1, 5, 10, 20, 50 грошів, 2 та 5 злотих. Початково термін їх використання не повинен був перевищувати 6 місяців, однак згодом його продовжили до 2 років, а вилучення цих тимчасових засобів обігу завершилось у 1931 р.

Поступово Польський Банк запроваджував банкноти власного виробництва: 15 липня 1924 р. —- 5, 10 та 20 злотих, 28 серпня 1925 р. — 50 злотих, 1 березня 1926 р. — 20 злотих, 20 липня 1926 р.— 10 злотих. Емісійна політика Польського Банку залишалася нестабільною аж до 1928 р. Банкноти емісій 1929 р. (10, 20, 50 зл.), 1930 р. (5 зл.), 1932 р. (100 зл.), 1934 р. (100 зл.), 1936 р. (2 та 20 зл.) були законними засобами платежу аж до початку Другої світової війни. Грошові знаки попередніх емісій, крім 500-зло-тових купюр 1919 р. та 20-злотових купюр 1931 р., були вилучені з обігу через велику кількість фальшивих банкнот. Безпосередньо перед нападом Німеччини на Польщу на грошовому ринку з'явились державні білети номіналом 1 злотий, випущені Міністерством фінансів у 1938 р. на випадок війни.

У перші роки існування відновленої Польської держави на грошовому ринку цілком не було монет. їх емісія, через значні кошти карбування та постійно зростаючу інфляцію, була збитковою. Неабияке значення при цьому мала й відсутність належної виробничої бази. Варто відзначити, що питання запровадження в обіг монет розглядалися Міністерством фінансів. Однак далі виготовлення пробних зразків номіналом 50 та 100 марок у 1922 та 1923 рр. справа не пішла.

Лише після здійснення грошової реформи 1924 р. на ринку з'явилася значна кількість монет різних номіналів. Оскільки відкритий у цьому ж році у Варшаві державний монетний двір не міг забезпечити достатню кількість монет, замовлення на їх виготовлення було розміщено в монетарнях Австрії, Бельгії, Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Франції та Швейцарії.

Монети різних номіналів запроваджувалися до обігу поетапно. Найдрібнішою розмінною монетою був 1 гріш, який увійшов в обіг 14 липня 1924 р. Карбувався він з бронзи. Вага монети —- 1,5 г. Всього впродовж 1923— 1939 рр. (крім 1924,1926,1929 рр.) було випущено понад 230 млн одногрошівок. Перші 30 млн шт. цих монет було виготовлено в Англії, а з 1925 р. вони карбувалися у Варшаві.

Монету номіналом 2 гроші запроваджено в обіг 31 грудня 1924 р. Вона також емітувалася з бронзи (вага монети 2 г) у варшавській монетарні майже безперервно (крім 1924,1926,1929 рр.) аж до початку Другої світової війни. Всього відкарбовано понад 202 млн шт. цих монет.

Найбільшими з бронзових монет (вага — 3 г) були п'ятигрошівки, які з'явилися на ринку 31 травня 1924 р. Загальний наклад емісії монет цього номіналу перевищив 148 млн шт. Виробництво цього типу монет велося у Варшаві впродовж 1923—1939 рр. (крім 1924, 1926, 1929, 1932 та 1933 рр.).

Згідно з законом, крім бронзових розмінних монет, на грошовому ринку перебували також нікелеві розмінні номінали різної вартості, випущені

Польща. 10 грошів. Нікель. 1927 р.

у 1923 р. Монету номіналом 10 грошів було виготовлено на монетному дворі у Льоель (Швейцарія). її вага становила 2 г, а наклад — 100 млн шт. Цей номінал запроваджено в обіг 31 травня 1924 р. Тоді ж на ринку з'явилася двадцятигрошівка вагою 3 г. її карбували на цьому ж монетному дворі. Тираж — 150 млн шт. Великим — 100 млн шт. — був і наклад монет номіналом 50 грошів (вага — 5 г). Емітувалися вони на монетних дворах у Відні (Австрія), Утрехті (Нідерланди) та Льоель (Швейцарія). Автором проекту всіх розмінних монет міжвоєнної Польщі був В. Ястшембовський.

Важливим моментом грошової реформи 1924 р. стало запровадження повновартісної срібної монети номіналом 1, 2 та 5 злотих. Однозлотівки вагою 5 г карбувалися зі срібла 750-ї проби у 1924 р. (16 млн шт. на Паризькому монетному дворі) та у 1925 р. (24 млн.шт. в Англії). їх було запроваджено в обіг з 19 січня 1925 р., а вилучено — 31 грудня 1932 р.

Двозлотові монети також карбувалися за кордоном: у 1924 р. — у Франції (8,2 млн шт., на аверсі по обох сторонах дати зображені факели — знак паризької монетарні), Англії (1,2 млн шт., на аверсі поруч з датою емісії вміщено літеру Н — знак Лондонського монетного двору) та Сполучених Штатах Америки (800 тис. шт., монети відкарбовані штемпелем з перевернутим аверсом та реверсом на Філадельфійському монетному дворі). У1925 р. монети цього номіналу виготовлялися у Лондоні (11 млн шт., на аверсі після дати— крапка) та у Філадельфії (5,2 млн шт., без жодних знаків). В обіг вони ввійшли 31 жовтня 1924 р. і перебували на ринку до 31 січня 1933 р. Метрологічні показники двозлотових монет повязували до показників однозлотівок, і вони містили 10 г срібла 750-ї проби. Автором проекту обох номіналів був Т. Беєр. На їх аверсі вміщено повернуте вліво погруддя дівчини у хустці, перед ним — чотири колоски. Тут же — позначення номіналу. На реверсі — державний герб Польщі: увінчаний короною орел, навколо якого напис "RZECZPOSPOLITA POLSKA". Внизу, під орлом — дата карбування.

Не була запроваджена в обіг монета номінальною вартістю 5 злотих. її метрологічні показники — 25 г срібла 900-ї проби — відповідали параметрам, визначеним у "Розпорядженні про польську монетну систему", виданому президентом Ст. Войцєховським 20 січня 1924 р. Автор проекту цієї ефектної монети, випуск якої приурочувався до річниці ухвалення Конституції Другої Речі Посполитої, був С. Лєвандовський. На реверсі монети вміщено алегорію Польщі — постать жінки, яка сидить, правою рукою опираючись на щит із зображенням державного герба. Ліву руку вона поклала на книгу — текст Конституції, яку їй подає юнак. Біля стіп алегоричної постаті — сніп збіжжя та серп, нижче — позначення номіналу. Аверс монети не відрізнявся від аналогічної сторони одно- та двозлотівок, випущених у 1924 та 1925 рр. Надто великі затрати на виготовлення монети, спричинені зростанням ціни срібла, зробили збитковою її емісію. Саме тому п'ятизлотівки запроваджені в обіг не були. Нині ці монети, випущені невеликим накладом (понад 2 тис. шт.), є рідкісними і пошукуваними колекціонерами.

У 1925 р., з нагоди 900-річчя коронації та смерті Болеслава Хороброго, на Варшавському монетному дворі було виготовлено золоті монети номінальною вартістю 10 та 20 злотих. Метрологічно вони відповідали французьким 10- та 20-франковим монетам. Автор їх проекту — Т. Тшцінська-Камінська. Випущені доволі значним тиражем (10 зл. — 50350 шт., 20 зл. — 27 240 шт.), ці монети не були запроваджені в обіг. Інших випусків золотих номіналів у міжвоєнний період Польща не здійснювала.

Зміна ситуації на грошовому ринку у 1925—1927 рр., в результаті якої уряд був змушений провести девальвацію польського злотого, стала причиною видання президентом Польщі 5 листопада 1927 р. розпорядження про зміни у карбуванні монет. Передбачалась емісія золотих монет номіналом 100, 50 та 25 злотих та срібних — 5 та 2 злотих. Однак через світову економічну кризу реалізувати вдалося лише емісію 5-злотових монет. Автор проекту, Е. Віттіг, помістив на їх реверс крокуючу по хмарах постать давньогрецької богині перемоги — Ніке. Карбувалися п'ятизлотівки вагою 18 г зі срібла 750-ї проби. Впродовж 1928—1932 рр. (крім 1929 р.) було виготовлено 22,76 млн шт. цих монет, які запроваджено в обіг з 29 липня 1929 р., а вилучено з обігу 30 вересня 1934 р. Спочатку вони карбувалися на монетних дворах у Бельгії та Англії, а з 1928 р. — у Варшаві. Відтоді і до початку Другої світової війни майже всі емісії польських монет здійснювались на цій монетарні.

У 1929 р., згідно з проектом Т. Котарбінського, було здійснено значну емісію (32 млн шт.) нікелевих однозлотових монет, які з'явилися на ринку 29 липня 1929 р. і перебували на ньому до вересневих подій 1939 р.

Останні метрологічні зміни у карбуванні срібних монет міжвоєнної Польщі відбулися 27 серпня 1932 р. Згідно з розпорядженням президента Ігнація Мосьціцького, зі срібла 750-ї проби передбачалось випускати 10 (22 г), 5 (11 г) та 2 (4,4 г) злотих. Відтоді срібний білон заполонив грошовий ринок, однак це не призвело до змін на валютному ринку та ринку дорогоцінних металів.

Найбільш поширеними стали монети, які з'явилися на ринку у 1932 р.: 2 злотих — 31 жовтня, 5 злотих — 1 грудня, 10 злотих — 29 серпня. Автор проекту — А. Мадейський. На їх реверсі на тлі колосся вміщено профіль голови жінки у хустці та вінку з квіток конюшини. Монет різних

Польща. 20 злотих. Срібло. 1933 р.

номіналів цього типу у 1932—1934 рр. було відкарбовано на загальну суму 266,65 млн злотих. З 1934 р. розпочалася регулярна емісія монет, на реверсі яких вміщено профіль голови маршалка Юзефа Пілсудського (введені в обіг 31 червня 1934 р.), яка продовжувалась безперервно аж до 1939 р. Автор цього проекту — Ст. Островський.

Крім регулярних випусків, у 20—30-х роках відкарбовано декілька пам'ятних монет. Першою з них стала п'ятизлотівка з нагоди 100-річчя Листопадового повстання 1830 р. Згодом з'явилися монети, випущені з нагоди 250-річчя битви під Віднем 1683 р. (10 злотих), 70-річчя Січневого повстання 1863 р. (10 злотих), 20-річчя створення Польських легіонів під командуванням Ю. Пілсудського у 1914 р. (10 та 5 злотих), а також 15-ліття початку будівництва порту у Гдині (5 та 2 злотих 1936 p.).

У результаті грошової реформи 1924 р. Польща отримала стабільну валюту — злотий, який, незважаючи на складні економічні умови, зумів втримати свої позиції аж до вересня 1939 р. Водночас уряду вдалося стабілізувати цінову ситуацію, забезпечити збалансованість бюджету, утримати під контролем стан валютного ринку.

У 1934 р. річна заробітна плата президента Польщі становила 180 000 зл. Тоді ж вчитель, залежно від стажу роботи, щомісячно отримував від 100 до 300 зл., професор Львівського університету заробляв 700—900 зл. на місяць, а полковник польської армії — близько 1100 зл. Денний заробіток женця — 1—1,5 зл., сільськогосподарського робітника в час весняно-польових робіт, який працював з власними кіньми— 6,9 зл., некваліфікованого робітника у Львові — бл. 25 зл. на тиждень. При цьому 1 морг (0,56 га) поля, залежно від якості землі, оцінювався в 1000—1500 зл., корова коштувала 120—150 зл., 1 кг масла — 2,92 зл., 1 кг цукру — 1,43 зл., яйце — 7—8 грошів, кілограмовий буханець житнього хліба — 29 грошів, 1 кг волового м'яса— 1,04 зл., 10 кг вугілля— 63 гроші, 1 кг мила — 1,17 зл., вартість трамвайного квитка у Львові— 20 грошів. У 1930-х роках коливання цін було незначним. Разом з тим, на відміну від дешевої продукції сільського господарства, ціни на промислові та монопольні товари (спирт, алкогольні напої, тютюн, сірники тощо) були високими.

У міжвоєнне двадцятиліття польська грошова система пройшла важкий шлях становлення та розвитку. У перший період (1918—1924) молода держава пережила господарську розруху, економічні труднощі, гіперінфляцію, зростання цін та знецінення тимчасової грошової одиниці — польської марки. Разом з тим у ці роки було закладено базу реформи, яку успішно провів у 1924 р. міністр фінансів Вл. Грабський. її наслідком стало запровадження національної грошової одиниці — злотого. Про успіх реформи свідчить те, що, незважаючи на економічні потрясіння (в тому числі світову економічну кризу 1929—1933 рр.) та політичну нестабільність, злотий до початку Другої світової війни залишався однією з найбільш стабільних європейських валют.