Нумізматика - Шуст P.M. - §1. Грошова система Радянського Союзу у 1939—1945 рр.

§1. Грошова система Радянського Союзу у 1939—1945 рр.

1939 р. приніс значні зміни у життя українського народу. Дедалі неприкритішою ставала експансіоністська політика нацистської Німеччини, спрямована на розпалювання світової війни. В її епіцентрі опинилися й українські землі. Першими відчули подих війни землі Закарпаття. Після укладення Мюнхенського договору, з огляду на складне міжнародне становище Чехословаччини та всезростаючу боротьбу українського населення за політичні права, празький уряд змушений був надати Карпатській Україні статус автономної республіки зі столицею у місті Хуст. З січня 1939 р. прем'єр-міністром Карпатської України призначено о. Августина Волошина, уряд якого активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української державності — налагоджував роботу промисловості, торгівлі, транспорту, видавничу справу, створював державну адміністрацію, українізував систему освіти. 15 березня 1939 р. Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатської України, прийняв її Конституцію, яка визначила українську мову державною, встановила державний герб, гімн та прапор. Були випущені поштові марки, розпочалася підготовка до запровадження власних грошових знаків. На перешкоді розбудови Карпатської України стала Угорщина, яка розпочала проти неї збройну агресію. Незважаючи на героїчний опір частин Карпатської Січі, до 18 березня 1939 р. більша частини Закарпаття була окупована угорськими військами і залишалась під владою хортистської Угорщини аж до жовтня 1944 р.

Серед численних заходів окупаційної адміністрації, спрямованих на ліквідацію окремішнього статусу цих етнічних українських земель, було й запровадження в обіг угорської національної грошової одиниці — пенге — та заміна ним чехословацької коруни. Пенге, що поділялося на 100 філерів, функціонувало в Угорщині з 1925 р. На Будапештському монетному дворі карбували розмінну монету номіналом 1 та 2 філери — з бронзи, 10, 20 та 50 філерів — з мідно-нікелевого сплаву, а 1, 2 та 5 пенге — зі срібла (640-ва проба). В обігу перебували також банкноти Угорського Національного Банку вартістю 5, 10, 20, 50, 100 та 1000 пенге.

У роки війни грошова система Угорщини зазнала значних потрясінь. У країні зростала інфляція, а також знецінювалася національна грошова одиниця. З 1940 р. розмінну монету почали емітувати зі сталі, а з 1941 p. 1, 2 та 5 пенге — з алюмінію. Відбувалося значне зростання масштабів монетного виробництва. Припинилося виготовлення монет вартістю 1 філер, зате двофілерових монет у 1940 р. було відкарбовано близько 150 млн шт. (у 1939 р. — 17 млн). Кількість 10-філерових монет збільшилась з 4,5 млн шт. до майже 40 млн шт. Одна з причин значного зростання емісії угорських монет — необхідність забезпечення монетною масою територій, включених до Угорщини у перші роки Другої світової війни: у 1939 р. — Закарпатської України, у 1940 р. — Північної Трансільванії, в 1941 р. — провінції Бачка. Зростав також випуск нічим не забезпечених паперових грошових знаків. Готуючись до війни, уряд ще у 1938 р. виготовив паперові купюри номіналом 50 філерів, 1 та 2 пенге, які мали замінити значно дорожчу монету.

Друга світова війна, яка розпочалася 1 вересня 1939 р. нападом нацистської Німеччини на Польщу, змінила політичну карту Центрально-Східної Європи. 17 вересня 1939 р. частини Червоної Армії, згідно з таємними положеннями пакту Молотова-Ріббентропа, перейшли польсько-радянський кордон й встановили на Західній Україні радянську владу. У краї відразу ж розпочалася стрімка радянізація всіх сфер політичного, економічного, соціального та культурного життя. Вже 1 жовтня 1939 р. Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло рішення про встановлення контролю за банківською системою приєднаних до СРСР територій. 7 жовтня було призначено тимчасового уповноваженого Держбанку СРСР у Львові В. Л. Кошембова, який отримав завдання якнайшвидше з'ясувати стан банківських рахунків і вартість банків, домогтися відкриття і нормального функціонування банківських установ. Одне з головних завдань — перехід до використання радянської валюти. Виплату готівки з ощадних рахунків було обмежено сумою 300 рублів щомісячно.

Угорщина. 2 пенге. Алюміній. 1941 р.

Згідно з ухвалою Народних Зборів Західної України, відбувалася націоналізація банківського сектора економіки. Держбанк СРСР зобов'язав тимчасових комісарів, які здійснювали оперативне керівництво банками та їхніми відділеннями на Західній Україні, якнайшвидше включити до їх банківської системи Радянського Союзу. Згідно з поставленим завданням, до 10 грудня 1939 р. необхідно було завершити створення обласних, а до 20 грудня — міських та районних відділів Держбанку. Однак процес ліквідації 414 банків та їхніх відділів, а також понад 1500 різноманітних кредитних установ затягнувся до березня 1940 р.

Радянський уряд поставив завдання якнайшвидше провести обмін грошей. З метою термінового витіснення з ринку польського злотого і включення Західної України до фінансової системи СРСР було встановлено занижений обмінний курс для польської валюти. Якщо до початку війни 1 злотий дорівнював 3 рублям ЗО копійкам, то при проведенні обмінної операції за 1 злотого давали 1 рубль. Таке співвідношення валют повинно було позбавити фінансових засобів насамперед представників заможних груп населення, хоча втрат зазнали й власники незначних заощаджень. Разом з тим уже з перших днів жовтня у краю став відчутним товарний голод, спричинений масовим скуповуванням товарів радянськими військовими та цивільними службовцями, які, порівняно з місцевим населенням, мали значні суми рублів.

Згідно з рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) та Раднаркому СРСР, з 11 грудня 1939 р. виплата заробітної плати працівникам здійснювалася лише у радянських рублях. З 21 грудня рубль став єдиною валютою, яку було дозволено використовувати при проведенні розрахунків за куплені товари та отримані послуги. Приймання польських злотих радянськими фінансовими установами було заборонене. Тоді ж було запроваджено максимальну суму виплати з банківських рахунків — не більше 300 рублів як для фізичних, так і юридичних осіб.

У червні 1940 р. до складу Радянської України було включено Північну Буковину. Як і на Західній Україні, тут було проведено націоналізацію банківських установ та обмін румунських лей на радянські рублі. На початку Великої Вітчизняної війни румунські війська окупували значну частину українських земель між річками Дністер та Південний Буг. Тут було створено так звану провінцію "Трансністрія" з адміністративним центром у м. Тирасполь. На цих землях, аж до їх визволення радянськими військами у 1944 р., в обігу перебували румунські леї. На початку війни найбільш поширеними монетами були 1,100 та 250 лей. Однак незабаром розпочалася широкомасштабна емісія, і в обіг було запроваджено низку нових номіналів — 2 (1941 р.), 5 (1942 р.) та 20 (1942—1944 рр.) лей, які виготовлялися з цинку. 100 лей, які у 1936,1938 рр. карбували з нікелю, у 1943—1944 рр. почали виготовляти з нікельованої сталі. У 1942 р. на ринку з'явилася значна кількість (понад 30 млн шт.) срібних монет номіналом 200лей, у 1945 р. цей номінал виготовляли вже з латуні. 31941 р. срібні 250 лей не карбували. У 1941 р. відкарбували 500 лей зі срібла 835-ї проби вагою 25 г, в 1944 р. цей же номінал важив 12 г срібла 700-ї проби, а в 1945 р. він виготовлявся вже з латуні. На ринку перебували також паперові грошові знаки номіналом 100,500,1000,2000 та 5000 лей зразка 1940—1943 рр., а також радянські рублі та німецькі окупаційні грошові знаки.

У роки Великої Вітчизняної війни грошова система Радянського Союзу зазнала тяжких випробовувань. Воєнні видатки та втрати державного бюджету сягнули астрономічної суми— 1890 млрд рублів (357 млрд доларів СІЛА), яка у 10 разів перевищила державний бюджет СРСР у 1940 р. Різко зменшилась кількість товарів народного споживання, що призвело до збільшення надлишку грошей в обігу. Водночас через величезні потреби армії у готівці емісійний запас швидко вичерпався. У зв'язку з цим радянське керівництво було змушене вжити невідкладних заходів, щоб уникнути неконтрольованої емісії. Вже 22 червня 1941 р. було оголошено про припинення видачі позик під заклад облігацій державних позик і обмежено суму (200 рублів у місяць) виплати готівки з вкладів в ощадних касах.

Різке зменшення доходів державного бюджету змусило уряд шукати джерела додаткових грошових надходжень. З цією метою було введено 100 % надбавку до прибуткового та сільськогосподарського податків, запроваджено податок на неодружених та малосімейних осіб, збільшено ціни на горілчані та тютюнові вироби тощо. Водночас різко зменшено невійськові видатки державного бюджету. Велика робота проводилась щодо організації населення для надання допомоги фронту шляхом внесення коштів у Фонд оборони та підписки на державні позики. За чотири роки війни загальний обсяг грошових платежів від населення становив понад 270 млрд рублів. Все це зробило можливим звести до мінімуму дефіцит державного бюджету. Найбільшим він був у 1942 р. — 17,8 млрд рублів (9,8 % всіх видатків бюджету). А в 1944 та 1945 рр. доходи вже перевищували видатки. За роки війни обсяг грошової маси зріс у 3,8 раза. Найбільш активним цей процес був у перші два роки війни, згодом він сповільнився. Обмеження обсягів грошової емісії сприяло сповільненню темпів інфляції. Незважаючи на гостру потребу у металах, необхідних для воєнної промисловості, в роки війни продовжувалось карбування розмінних монет. Випускалися вони на основі довоєнних метрологічних показників з незмінним зовнішнім виглядом. Монети номіналом 1 та 2 копійки

Румунія. 500 лей. Срібло. 1941 р

карбували у 1941 та 1945 pp., З та 5 копійок — у 1941, 1943 та 1945 pp., а 10,15 та 20 копійок емітували впродовж всіх років війни. Було збережено тверді довоєнні ціни на предмети споживання, які розподілялися за картками. При цьому ринкові ціни постійно зростали. У 1942 р. вони у 17 разів перевищили довоєнний рівень, але в середині літа 1944 р. їх зростання припинилося.

Загалом грошове господарство Радянського Союзу витримало воєнні випробування. Значною мірою це стало можливим за рахунок неймовірних зусиль населення, яке винесло на собі весь тягар війни. Позитивні фінансові показники держави в її останній період були досягнуті в тому числі і за рахунок мобілізації грошових засобів населення. Важкі наслідки війни вимагали впорядкування грошового господарства СРСР шляхом проведення грошової реформи, підготовка якої розпочалася ще до завершення військових дій.