Основи фінансового менеджменту - Рясних Є.Г. - Лізинг як капіталозберігаюча форма фінансування інвестицій

Лізингова фірма купує потрібні основні фонди та здає їх в оренду підприємству, укладаючи з ним лізинговий договір. Після закінчення терміну договору передбачено право викупу майна за залишковою вартістю.

Лізинг (англ. leasing, від lease - орендувати, здавати в оренду) - форма матеріально-технічного постачання, що поєднує оренду майна з кредитуванням.

Лізингова угода - це своєрідна позика орендарю з боку орендодавця, тому він бере з клієнта відсоток, який включають до складу лізингових платежів. Лізинг дає змогу підприємству-орендарю користуватись майном, не відволікаючи грошей з обігу та перераховуючи значну частину лізингових платежів на рахунок собівартості продукції, а також зменшувати прибуток до оподаткування.

Приклад

Договір фінансового лізингу було укладено на 4 роки. Стартова вартість об'єкта лізингу становить 4 млн грн. Річна норма амортизації - 15%. Амортизацію нараховують поквартально в однаковому розмірі. Лізинговий відсоток становить 40% річних або 10% квартальних. Скласти розрахунок лізингових платежів (табл. 3.13).

Таблиця 3.13. Розрахунок лізингових платежів

Як видно з табл. 3.13, за чотири роки у складі лізингових платежів за рахунок амортизації перекрито 60% вартості обладнання, взятого у лізинг. Загальна сума лізингових платежів становила 7000 грн.

У лізинговій угоді беруть участь здебільшого три учасники: лізингодавець (банк чи лізингова компанія), постачальник (виробник обладнання) і лізингоотримувач (споживач обладнання). Кожен з учасників лізингової угоди має певні переваги, зокрема лізингоотримувач:

- можливість користуватися необхідним обладнанням, не вдаючись до одночасної мобілізації власних чи позичених коштів;

- звільнення від одноразової повної сплати вартості майна, що вигідно відрізняє лізинг від операції купівлі-продажу (практично майно купують за кошти, що належать до валових витрат);

- гнучкість визначення терміну і розміру виплат лізингових платежів на взаємовигідних умовах, оскільки вони є предметом взаємної домовленості сторін;

- оплата не лише грішми, а й частково чи повністю товарами чи послугами;

- включення лізингових платежів у собівартість продукції, що зменшує оподатковуваний прибуток;

- необкладання податком на додану вартість лізингових, банківських, страхових платежів.

Деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоотримувача додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є обладнання, яке лізингоотримувач згідно із Законом "Про лізинг" має повернути у разі несплати платежів протягом двох чергових термінів. Отже, на відміну від кредиту, лізинг дає змогу створити доступніші і надійніші умови господарювання.

Виробник обладнання має такі переваги:

- отримання 100% передоплати за своє обладнання згідно з лізинговою угодою;

- збільшення обсягу продажів, проникнення на нові ринки, оскільки передавання майна за лізинговою угодою не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Лізингодавець (банк чи лізингова компанія) теж набуває певних вигод:

- розширення кола банківських операцій, збільшення кількості клієнтів і, як наслідок, рівня доходів;

- зменшення ризику неплатоспроможності клієнтів, оскільки за порушення умов угоди можна повернути обладнання, здане в оренду;

- зниження ризику лізингових операцій з клієнтами, які мають нестале фінансове становище, а також із новоствореними малими підприємствами;

- зменшення оподатковуваного прибутку, оскільки лізингові платежі в частині амортизаційних нарахувань є складовою витрат лізингодавця;

- отримання винагороди за майно, здане лізингоотримувачем за угодою лізингу (у відсотках від залишкової вартості);

- переважання розміру лізингових платежів над відсотками за кредит.

Отже, лізинг може бути вигідніший в умовах економічної кризи, зростання інфляції і нестабільної економічної ситуації, особливо коли банки дуже неохоче надають середньострокові і довгострокові кредити. Лізинг за певних умов також дає змогу розв'язати проблему інвестування в технічне переозброєння підприємств.