Платіжні системи - Вовчак О.Д. - Центральний банк.

Організація платіжної системи є невід'ємною частиною триєдиної функції центрального банку. Дві інші частини — це проведення грошово-кредитної політики і здійснення нагляду за банківськими та фінансовими ринками щодо забезпечення надійності та стабільності їх діяльності, надійна й ефективна платіжна система абсолютно необхідна для підтримання нормальної роботи банківського та фінансового ринків і проведення грошово-кредитної політики. Центральні банки є невід'ємним складовим елементом процесу платежу з двох причин.

По-перше, центральні банки ведуть депозитні рахунки широкого кола кредитних установ країни (наприклад, банків). Оскільки центральний банк, за визначенням, не може стати неспроможним повернути депозити, банки можуть надати перевагу у проведенні розрахунків за своїми міжбанківськими платіжними зобов'язаннями шляхом переказу таких вимог за депозитами.

По-друге, центральний банк є органом грошово-кредитного регулювання та кредитором останньої інстанції і несе відповідальність за гарантування стабільності (безпеки, надійності та ефективності) фінансової системи загалом, а платіжна система є її ключовим елементом. Досвід показує, що в довгостроковому плані центральний банк відіграє важливу роль щодо забезпечення стійкості розвитку платіжної системи в правильному напрямі.

Центральні банки відіграють головну роль у міжбанківських розрахунках, виступаючи у ролі посередників у платежах між комерційними банками, що використовують кредитні ресурси для перерахування коштів з одного рахунку на другий.

Центральний банк у діяльності платіжної системи відіграє кілька ролей, які можна підсумувати у вигляді п'яти основних функцій:

1) користувача платіжної системи, що виконує власні платіжні трансакції, які включають операції на грошовому ринку для втілення своєї монетарної політики, операції з державними цінними паперами, короткострокове та довгострокове кредитування, офіційні трансакції на валютному ринку, виконання власних платежів (виплати заробітної плати, оплата виставлених рахунків) тощо;

2) учасника платіжної системи, який виконує платежі за дорученням своїх клієнтів (наприклад, урядових установ або інших центральних банків);

3) надавача платіжних послуг, що можуть включати проведення розрахунків через кореспондентські рахунки комерційних банків, а також (самостійно чи разом із комерційними банками чи іншими комерційними організаціями) надання мережі комунікацій, обладнання, програмного забезпечення та експлуатаційного обслуговування для платіжних систем;

4) "охоронця суспільних інтересів", який виконує нормативні, наглядові, управлінські, арбітражні обов'язки у платіжних системах, планує їх подальший розвиток, сприяє дотриманню норм чесної конкуренції, бере участь у розробці та затвердженні технічних стандартів;

5) гаранта остаточного розрахунку, при цьому кошти центрального банку можуть використовуватися для виконання платіжних зобов'язань комерційних банків (хоча цю функцію потрібно застосовувати дуже обережно, аби уникнути зловживань).

Як найважливіша складова фінансової системи платіжна система вимагає принаймні мінімального нагляду з боку держави. Тому, беручи на себе керівну роль у розробці політики щодо загальної структури та практичної діяльності платіжної системи країни, центральний банк отримує можливість реалізувати своє прагнення до зниження ризиків у платіжній системі та таким чином захистити інтереси суспільства.

До початку 80-х років XX ст. центральний банк не надавав особливого значення діяльності платіжної системи. Вона вважалася переважно явищем механічного порядку. Але поступово зростало розуміння того, що платіжна система тісно пов'язана з усіма основними функціями центрального банку як на операційному, так і на політичному рівнях. Тепер платіжна система є однією з найважливіших сфер діяльності центральних банків, оскільки і практичний досвід, і теоретичний аналіз переконливо свідчать, що вона має надто важливе значення для вирішення багатьох питань, які належать до компетенції центрального банку.