Платіжні системи - Вовчак О.Д. - Тема 2. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ

2.1. Класифікація платіжних систем

В Україні діють внутрішньодержавні та міжнародні платіжні системи (рис. 2.1). Внутрішньодержавні можуть бути як банківськими, так і небанківськими платіжними системами.

До внутрішньодержавних банківських платіжних систем належать:

- системи міжбанківських розрахунків;

- системи масових платежів;

- внутрішньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу коштів у межах України між банками на виконання зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків. Для цього використовуються міжбанківські грошові перекази. Залежно від характеру відносин між учасниками платіжного процесу існують три основні методи здійснення таких переказів з використанням:

1) двосторонніх кореспондентських відносин;

2) рахунків у банку-посереднику, який відіграє роль агента з розрахунків;

3) спеціалізованих розрахункових установ і мереж.

Коли банком-посередником буде центральний банк країни, при розрахунках за міжбанківськими трансакціями використовуються кошти" які е на рахунках банків — учасників трансакції у центральному банку. Якщо посередник — комерційний банк або інша недержавна установа, розрахунки виконуються згідно з приватними угодами, укладеними між комерційними банками, а участь у процесі розрахунків центральних фінансових установ обмежується загальним наглядом.

Система масових платежів призначена для переказу коштів за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами зі застосуванням платіжних інструментів.

Платежі фізичних осіб за товари та послуги можуть виконуватися з використанням готівкових грошей або безготівкових платіжних інструментів" наприклад, платіжних карток.

Навіть у країнах із розвиненою економікою готівка (банкноти та монети) залишається найбільш розповсюдженим засобом здійснення платежів на невеликі суми безпосередньо у пункті реалізації товарів чи послуг. Зі збільшенням вартості трансакції набуває поширення тенденція до використання безготівкових інструментів для здійснення платежу.

Удосконаленням платіжної системи є системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток.

Незважаючи на деякі відмінності, основні вимоги до власників карток і ознаки систем досить подібні, щоб виділити їх в окремий клас платіжних систем. Зокрема, спільними рисами можна вважати карткову технологію, необхідність проведення ідентифікації користувача та перевірки чинності трансакції, низькі операційні витрати обігу, прирівняні до касових витрат.

Основні учасники системи карткових розрахунків:

- власник картки;

- банк-емітент;

- підприємства торгівлі або сфери послуг (торговельник);

- банк-еквайр.

Розглянемо права та обов'язки учасників системи карткових розрахунків. Власник картки:

- може використати картку для оплати товарів і послуг, які надаються іншими учасниками угоди, а також для отримання у банку кредиту в готівковій формі в межах встановленого ліміту;

- може погасити свою заборгованість банку за покупки протягом пільгового періоду без виплати відсотків;

- може скористатися продовженим кредитом банку (за межами пільгового періоду з виплатою встановлених відсотків);

- зобов'язаний погасити борг і відсотки відповідно до схеми, яка визначена угодою. Банк — емітент картки (одночасно за використаною тут спрощеною схемою є банком-еквайром);

- видає картку після детальної перевірки фінансового стану й оцінки кредитоспроможності клієнта;

- відкриває власнику картки спеціальний рахунок, на якому обліковуються всі трансакції з використанням картки;

- щомісяця надсилає клієнту витяг зі зазначенням розмірів заборгованості, сум і термінів погашення боргу;

- стягує комісійні та відсотки згідно з встановленими тарифами;

- зобов'язується оплачувати рахунки торговельного підприємства, що стосуються трансакцій, зроблених з використанням карток, за відрахуванням комісійних зборів (дисконту);

- може відмовитись від оплати торговельних рахунків, якщо порушені будь-які умови угоди (наприклад, збільшений ліміт покупки без відповідного дозволу банку-емітента).

Підприємство торгівлі або послуг, яке бере участь в угоді:

- зобов'язується приймати картки для оплати за товари та послуги й проводити авторизацію (отримувати дозвіл) у передбачених угодою випадках;

- зобов'язується вилучити картку, коли є підозра, що пред'явник не є законним її власником;

- може пред'явити банку для оплати торговельні рахунки, що стосуються трансакцій з використанням картки, для негайного одержання за ними грошей;

- зобов'язане зберігати конфіденційну інформацію про клієнта.

По-перше, зручність карткової системи розрахунків для користувача полягає у тому, що йому не потрібно мати при собі велику суму готівки при відвідуванні магазинів.

По-друге, перевага карток — це можливість отримання кредиту. В картковій системі розрахунків кредит надається покупцю автоматично, без спеціального звернення в банк. У момент купівлі використовується кредитна лінія, причому ліміт її відновлюється у міру погашення боргу.

По-третє, перевага карткових розрахунків полягає в отриманні користувачем інформації від банку в такій формі, що він може перевірити кожну трансакцію і висунути претензії у разі неправильного оформлення трансакцій.

Внутрішньобанківська платіжна система створюється банком із метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу коштів між його підрозділами.

У такому разі розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків. За багатьма основними параметрами внутрішньобанківські платіжні системи подібні до міжбанківських. Важливою умовою їх ефективного та надійного функціонування є тісна співпраця з міжбанківськими системами. Внутрішньобанківські платіжні системи можуть визначатися різним ступенем досконалості, надавати різноманітний спектр платіжних послуг клієнтам та мати більш чи менш обмежену сферу діяльності. У будь-якому разі наявність власної платіжної системи створює певні переваги для комерційного банку чи банківської структури з точки зору конкурентоспроможності та привабливості для потенційних клієнтів.

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність, пов'язану з переказом, виключно після їх реєстрації в Національному банку України та отримання відповідного дозволу Національного байку України.

Банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство або про участь у цих системах, а також зобов'язані зареєструвати укладені договори в порядку, встановленому Національним банком України. Для реєстрації таких договорів Національний банк України має право вимагати документи щодо порядку проведення банками і небанківськими фінансовими установами переказів коштів у межах цих міжнародних платіжних систем на території України. Платіжні організації міжнародних платіжних систем — резиденти зобов'язані повідомляти Національний банк України про укладені договори з нерезидентами щодо їх членства та участі в цих системах у порядку, встановленому Національним банком України.