Ринок депозитних операцій в іноземній валюті називають міжбанківським, тому що основними і найактивнішими його учасниками є комерційні банки. Вони здійснюють операції з розміщення вільних грошових залишків, а також залучених коштів у іноземній валюті для підтримання короткострокової ліквідності, а також з метою одержання прибутку, проте центральні банки держав, позабанківські фінансово-кредитні установи та транснаціональні корпорації також можуть здійснювати операції на цьому ринку.
Як уже зазначалось, в українській банківській практиці існують поняття "міжбанківський кредит" та "міжбанківський депозит", хоча за суттю ці операції є однаковими - тимчасове розміщення (залучення) коштів у іншому банку. У світовій банківській практиці для міжнародних позикових операцій використовують термін "депозити", які поділяються:
- на депозити залучені - залучення коштів у іноземній валюті;
- депозити розміщені - надання позик в іноземній валюті. Регулювання депозитних операцій в іноземній валюті здійснюється
в межах законодавств країн, банки яких укладають угоди. За строками дії розглядають депозити трьох видів:
- депозити до запитання - кошти розміщуються на невизначений строк, але повернення можливе в будь-який час за умови попереднього повідомлення;
- короткострокові одноденні депозити. До них належать депозити типу овернайт та ін.;
- депозити на фіксований строк. Ці депозити розміщуються на визначений строк і, як правило, на стандартні строки (один тиждень; один, три, шість та дванадцять місяців).
Джерелом прибутку банку є різниця між ставками bid (ставка залучення) та ставкою offer (ставка розміщення ресурсів). Ця різниця називається спредом (spread). На розмір спреду впливають такі чинники:
- статус банку, що здійснює котирування: великі банки маркет-мейкери можуть дозволити собі котирувати незначний спред і одержувати прибуток за рахунок великих обсягів залучення та розміщення коштів. Дрібні банки з незначним обсягом операцій змушені котирувати більш низькі ставки залучення та більш високі ставки розміщення ресурсів;
- статус банку, що запитує котирування: чим вищий рейтинг контрагента, тим менший спред буде котируватися. Також мають значення взаємовідносини між банками: якщо котирування запитує банк, котрий регулярно співпрацює з банком, що здійснює котирування, і обсяг операцій між цими банками є значним, то спред буде невеликим, якщо ж котирування запитує малий банк, або банк, з яким банк, що здійснює котирування, не працював раніше, то спред буде значно більшим. Це пов'язано з тим, що процентні ставки містять у собі премію за кредитний ризик;
- потреба в залученні або розміщенні ресурсів: якщо банк відчуває гостру потребу в ресурсах, то він буде котирувати більш привабливі ставки залучення коштів, і навпаки, якщо банк має значні надлишки коштів, він намагатиметься розмістити їх на ринку і може котирувати більш низьку ставку розміщення;
- валюта депозиту: найбільш ліквідним є ринок депозитних операцій у доларах США, тут спред буде найменшим;
- сума депозиту: на світовому міжбанківському валютному ринку суми депозитів коливаються від 1 до 100 млн дол. США.
Стандартна сума депозиту зазвичай становить 10 млн. Депозити на суму меншу за 1 мли будуть котируватися з більшим спредом. Це пов'язано з тим, що банку вигідніше залучати та розміщувати великі суми. Розміщення депозитів на суму понад 100 млн дол. пов'язане з підвищеними ризиками, отже, за такими депозитами будуть котируватися вищі процентні ставки.
Різниця між сумою активів та зобов'язань в іноземній валюті, яка виникає внаслідок здійснення депозитних операцій (тобто залучення чи розміщення коштів) називається депозитною позицією. При залученні коштів залишки на кореспондентському рахунку банку в даній валюті збільшуються, тим самим відкривається довга позиція. Якщо ж банк розміщує кошти, то сума залишків на кореспондентському рахунку зменшується, відповідно відкривається коротка депозитна позиція. Закрити позицію можна укладанням протилежної угоди. Якщо банк одночасно укладає угоди на залучення та розміщення однакової суми коштів у тій самій валюті на однаковий строк, то валютна позиція банку буде закрита. Якщо ж строки дії угод або суми залучення та розміщення коштів не збігаються, то банк матиме відкриту позицію. Ця позиція пов'язана з ризиком ліквідності та процентним ризиком.
Сучасний стан розвитку міжбанківського ринку валютних депозитів дає змогу банку без особливих проблем вирівнювати ліквідність за операціями в будь-якій валюті. Гра ж на зміні процентних ставок є одним з головних елементів банківської діяльності. Здійснюючи процентний арбітраж, банк одержує гарантований дохід, але якщо це арбітраж на збігу строків, то дохід банку фіксований і банк не може використати сприятливих змін процентних ставок.
Якщо ж банк навмисно залучає та розміщує ресурси на різні строки, тобто має намір закрити позицію пізніше за більш вигідною ставкою (процентний арбітраж на різних строках), то він зможе використати на свою користь сприятливі зміни процентних ставок, але зазнає втрат, якщо його прогнози щодо руху процентних ставок не виправдаються. Тобто за умови сприятливих для банку змін процентних ставок арбітраж на незбігу ставок є більш дохідним, але при цьому банк наражається на процентний ризик і за умов несприятливих змін процентних ставок на ринку може зазнати збитків.
Закрита депозитна позиція не захищає банк від процентного ризику, якщо операції щодо залучення та розміщення коштів мають різні бази нарахування відсотків, наприклад, залучення коштів під фіксовану ставку, а розміщення - під плаваючу. У таких випадках банк має використовувати інші ринки або інструменти для захисту від процентного ризику.
На рівень вільного від ризику ринкового процента крім інфляції та інфляційного очікування впливає ціла низка чинників, таких як:
- грошово-кредитна політика центрального банку: політика дорогих грошей, спрямована на обмеження грошової маси, тягне за собою зростання рівня процентних ставок, і навпаки, політика дешевих грошей сприяє зниженню процентних ставок;
- потреби уряду в кредитних ресурсах визначають процентні ставки на державні цінні папери, що є альтернативою розміщення коштів; при значному дефіциті бюджету уряд підвищуватиме процентні ставки, щоб збільшити обсяги залучених коштів. Це, у свою чергу, змусить комерційні банки піднімати процентні ставки залучення коштів. Коли потреба у коштах зменшується, процентні ставки за державними цінними паперами знижуватимуться, що спричинить зниження процентних ставок ринку;
- стан платіжного балансу країни: процентні ставки є одним з інструментів коригування капітальних статей платіжного балансу. Політика уряду, спрямована на залучення іноземних капіталів, супроводжуватиметься діями центрального банку щодо підвищення рівня процентних ставок;
- попит на грошовому ринку, а також рівень економічної активності: збільшення попиту, характерне для періоду підвищення рівня економічної активності, сприяє зростанню процентних ставок; економічний спад веде до падіння рівня процентних ставок;
- очікування на ринку: якщо очікується падіння процентних ставок, то ті учасники ринку фінансових послуг, що мають вільні ресурси, будуть намагатися розмістити їх на більш тривалий строк, щоб одержати максимальний прибуток від високих ставок на момент розміщення коштів, але позичальники залучатимуть короткострокові депозити, очікуючи, коли ставки знизяться. У результаті довгострокові процентні ставки знизяться стосовно до короткострокових. Якщо очікується зростання процентних ставок, то попит на довгострокові позики збільшиться, оскільки позичальники намагатимуться зафіксувати наявні низькі ставки, водночас кредитори прагнутимуть уникнути довгострокового розміщення коштів, унаслідок чого довгострокові ставки зростуть;
- рівень процентних ставок на світових фінансових ринках: часткове або повне скасування більшістю розвинутих країн обмежень на здійснення конверсійних операцій сприяють тому, що підвищення процентних ставок на одному з ринків зумовлює спрямування ресурсів туди, де вони принесуть максимальний дохід.
На рівень процентних ставок при здійсненні депозитних операцій в іноземній валюті на міжбанківському ринку в основному впливають чинники з боку країни походження цієї валюти, а не країни, де здійснюється операція з розміщення або залучення коштів.
Отже, міжбанківські депозити відіграють роль інструменту налагодження тісних і довірливих відносин між банками. Проведення операцій на міжбанківському ринку впливає на платоспроможність комерційних банків і має важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку.
2.2.3.1. Сутність, структура та регулювання валютного ринку
2.2.3.2. Валютні операції
2.2.4. Фінансові послуги на обліковому ринку
2.3. Фінансові послуги на страховому ринку
2.3.1. Сутність і структура страхового ринку
2.3.2. Особливості, сутність і механізм реалізації страхових послуг
2.3.3. Фінансові послуги у сфері кредитного страхування
2.4. Інші види фінансових послуг
2.4.1. Ринок ломбардних послуг