Теорія фінансів - Федосов В.М. - Фінансова концепція в неоінституціоналізмі Рональда Коуза

Концепція Р. Коуза внесла відчутні зміни до теорії державних і корпоративних фінансів. По-перше, вона показала принципову важливість права і правової системи як для макрофінансового (державні фінанси), так і мікрофінансового рівня (корпоративні фінанси). Трансакційні витрати, пов'язані з обміном товарів та послуг, чітко визначають: що реалізується, терміни реалізації, місце поставки, валюту угоди та інші показники на основі інституціональних угод, підписаних двома сторонами (можуть бути і багатосторонні відносини). Договори мають силу закону (в Римському праві записано, що "договори повинні виконуватися"). Таким чином обидві сторони захищені правом. У випадку порушення умов договору однією зі сторін справа передається до суду і вирішується в судовому порядку. Р. Коуз зазначає, що правова система повинна справляти значний вплив на функціонування економічної та фінансової систем і у деякому сенсі їх контролювати.

По-друге, фінансова практика отримала право вносити до витрат трансакційні витрати, які зростають в міру поглиблення поділу праці. За підрахунками Д. Норта та Дж. Уолліса, в 1970 році в США на трансакційні витрати припадало близько 45 % національного продукту. В цьому контексті варто наголосити, що % цієї суми складали державні трансакційні витрати. Зараз ці цифри більші. До того ж темпи зростання державних трансакцій-них витрат значно вищі від загальних по країні. Не слід забувати при цьому, що зростання трансакційних витрат призводить до зменшення оподатковуваного прибутку.

По-третє, зростає роль інформації і відповідно витрати на її купівлю. Для визначення трансакційних витрат (а це дуже складна справа, яка вимагає відповідної інформатики і аналітики) потрібні спеціальні установи і великі інститути з їх обширним інформаційним полем (особливо на держаному рівні) для складання відповідних угод, договорів і прийняття управлінських рішень, моніторингу, аналізу і фінансовому контролінгу сфери державних і корпоративних фінансів.

Фінансова концепція Р. Коуза сприяла глибшому розумінню фінансового ринку і ринку фінансових послуг, передусім, як вагомих складових макроекономічного (макрофінансового) рівня. Крім того (і це дуже важливо), вона дала можливості більш чіткого розмежування між ними: роль і завдання, специфічні функції, поле функціонування тощо. На фінансовому ринку предметом купівлі-продажу є позичковий капітал як специфічний товар, що втілений у цінних паперах. На ринку фінансових послуг предметом купівлі-продажу є послуги, пов' язані з емісією та розміщенням цінних паперів, що є специфічними трансакціями. Інвестиційні компанії та банки надають емітенту - акціонерному товариству різноманітні фінансові послуги при розміщенні їх цінних паперів. Вони є консультантами корпорацій у всіх фінансових питаннях, що стосуються випуску цінних паперів та їх розміщення: вибір часу для випуску, визначення прогнозної ціни продажу та багато іншого. Ці інституції за свої послуги отримують від корпорацій відповідну плату у вигляді проценту. Для інвестиційних компаній і банків отриманий процент є доходом, для акціонерних товариств - трансакційними витратами. Всі умови надання фінансових послуг визначаються в договорі.

Відомі два методи первинного розміщення цінних паперів акціонерних товариств: публічне, або відкрите, та приватне. При публічному розміщенні широкому загалу пропонується купити цінні папери. Особливість цього методу полягає в тому, що цінні папери продаються необмеженій кількості учасників ринку. На відміну від публічного, приватний метод полягає у тому, що випуск передається в "одні руки" великому посереднику - інвестиційному банку, який викуповує весь його обсяг. Інвестиційний банк є андеррайтером, фактично гарантом розміщення, що бере на себе ризик ситуації, коли емітовані акціонерним товариством цінні папери не знайдуть свого покупця (інвестора) повністю або частково, або їх ціна в період розміщення знизиться.

Андеррайтер як основний організатор та гарант створює синдикат, до якого входять інші інвестиційні банки, формується група фінансових інститутів для розміщення цінних паперів, визначаються брокери, які будуть їх продавати. Своєю чергою, брокери, купивши акції у членів синдикату, виходять з ними на відкритий фінансовий ринок, на якому під дією ринкового попиту та пропозиції формуються поточні ціни на цінні папери. Таким чином, ринок фінансових послуг закінчується на купівлі брокером акцій у членів синдикату, далі починається фінансовий ринок як ринок торгівлі цінними паперами.

Неоінституціональна теорія впливає на розвиток теорії державних фінансів. Концепція трансакційних послуг і пов'язаних із ними витрат за своєю сутністю є макроекономічною, вона показує, що грошові кошти від цих послуг є сьогодні важливою позицією ресурсів фінансово-економічного розвитку. У своїх дослідженнях американські економісти Д. Уолліс та Д. Норт виявили віковий тренд співвідношення приватних і державних трансакційних послуг. В 1870 році приватні трансакції становили 86,5%, а державні - 13,5% від усіх трансакцій, в 1970 році частка приватних трансакцій знизилась до 74,7%, а державних - зросла до 25,3%. Слід зазначити особливу важливість державних трансакційних витрат в регулюванні ринкової економіки, підвищенні ефективності господарювання. Державні інститути надають фірмам консультативні послуги правового характеру, беруть участь у розробці законодавства, законів по захисту прав власності, сприяють прозорості договорів економічного та фінансового характеру і вдосконаленню економічної і фінансової інфраструктури.

Тому, варто зазначити дослідження американського економіста Олі-вера Ітона Уільямсона (1932). На основі теорії Р. Коуза, він створює трансакційну концепцію економічної організації або вертикальної інтеграції, яка дає пояснення і обґрунтовує необхідність розширення державних трансакцій із метою захисту контрагентів, забезпечення прозорості контрактів і, таким чином, підвищення ефективності господарювання.

Необхідно зазначити, що у всіх сучасних фінансових теоріях будь-якого напрямку проявляються дві тенденції. Перша пов'язана з підвищенням місця, ролі і значення права з метою досягнення ефективного економічного і фінансового розвитку. При цьому наголошується, що правові норми, навіть найсучасніші, можуть бути безсилими, якщо соціум - суспільство - втрачає загальносуспільні моральні норми. Американські дослідники зазначають, що корупція на рівні державних інститутів, створення лобіюючих груп, є результатом кланових інтересів. Через засоби масової інформації в суспільство вносяться ідеї необхідності державної підтримки певних фірм або конкретних програм із використанням асиметрії в інформації для досягнення наміченої цілі. В такому випадку закони захищають не суспільні, а конкретні інтереси окремих корумпованих груп. Тільки суспільство з високими моральними нормами здатне, на думку прибічників неоінститу-ціоналізму Дж. Бьюкенена, М. Олсона, О. Уільямсона, протидіяти корумпованим кланам і тим самим захистити себе і державу.

Друга - з процесами конвергенції в фінансовій науці, тобто зближенням концепцій на мікро- та макрофінансовому рівні. В своїй "Теорії економічного аналізу" австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950) акцентує увагу на безпідставному поділі в економічній науці на economics і теорію фірми (business economics). На його думку, предметом економічної науки є "всі факти та інструменти аналізу, що належать як до поведінки уряду, так і до поведінки окремих фірм". В теоріях асиметричної інформації і неоінституціоналізму доводиться тісний взаємозв'язок між мікро- і макроекономічним рівнем як двома складовими цілого - економіки. Згідно зі Д. Стігліцем, домінантою макроекономічної моделі є фірма. Він наголошує на інтегрованому погляді на розвиток економіки та фінансів загалом. Державні фінанси як сфера макрорівня, тісно пов' язана прямими і зворотними зв' язками з фінансами на мікрорівні - корпоративними фінансами. Отже, неоінституційна теорія трансакційних витрат за своєю суттю є цілісною та інтеграційною.