Теорія фінансів - Федосов В.М. - 14.4. Міжнародні розрахунки та операції валютного ринку

Через механізм валютних ринків здійснюються міжнародні розрахунки, спекулятивні операції, диверсифікація валютних резервів, страхування валютних ризиків, регулювання валютних курсів, державне регулювання економіки.

Грошові вимоги й зобов'язання, що виникають між різними суб'єктами міжнародних фінансів, реалізуються через систему механізмів міжнародних розрахунків і міжнародних платіжних угод.

Міжнародні розрахунки - це економічні відносини з приводу обміну валют на валютних ринках, що здійснюються переважно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноважених банках. Від форм та умов міжнародних розрахунків залежать швидкість і гарантія платежу, а також сума витрат, пов' язаних із здійсненням розрахунків. Якщо міжурядовими угодами встановлюються загальні принципи міжнародних розрахунків, то в конкретних зовнішньоекономічних контрактах мають чітко формулюватися їхні платіжні умови.

Правила й порядок здійснення міжнародних розрахунків за торговельними та неторговими операціями встановлюються в міжнародних платіжних угодах. Часто такі угоди є складовими інших договорів, наприклад, торговельних або кредитних угод.

Під дією механізмів міжнародних розрахунків і міжнародних платіжних угод укладаються зовнішньоекономічні договори, в яких особливу увагу приділяють вибору платіжних умов, що залежить від політичного стану країн - учасників угоди, співвідношення сил контрагентів у конкретній угоді, традицій та звичаїв міжнародної торгівлі певним товаром.

Основними платіжними умовами зовнішньоекономічних договорів є спосіб платежу та форма розрахунків, які мають бути сформульовані в договорі достатньо повно й чітко.

Способи платежу визначають співвідношення часу оплати за товар та його фактичної поставки. Основними способами платежу є авансування, платіж у кредит, готівковий платіж, кредит з опціоном, тобто з правом вибору готівкового платежу.

Авансові платежі передбачають оплату імпортером товару авансом, тобто кошти випереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. У міжнародній практиці авансові платежі застосовуються в торгівлі дорогоцінними металами, ядерним паливом, зброєю.

Розрахунок у кредит - це міжнародні розрахунки, за яких оплатні операції здійснюються після переходу товару у власність імпортера, тобто експортер виступає кредитором. Комерційний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти), розстрочки платежу або кредитування за відкритим рахунком.

Кредит з опціоном (правом вибору) готівкового платежу передбачає відстрочку платежу за придбаний товар, якою може скористатися імпортер, але з позбавленням знижки, що надається за умов готівкового платежу.

При готівкових платежах товар оплачується повністю. Формами розрахунків тут можуть бути чек, переказ, переказні векселі, банківські перекази, акредитив, інкасо, система відкритих рахунків, пластикові картки.

Чек як засіб платежу в міжнародній торгівлі використовується у розрахунках за поставлений товар, при остаточному розрахунку за товари (послуги), при погашенні боргу, в регулюванні грошових відносин у разі штрафних санкцій, а також у розрахунках за неторговими операціями. Форма та реквізити чека визначаються нормами національного й міжнародного права. Для міжнародних платежів неторгового характеру використовують дорожні чеки та єврочеки.

Єврочек - це чек у євровалюті, який виписується банком й оплачується у будь-якій країні-учасниці угоди "Єврочек". Єврочек оплачується за умови пред'явлення його власником гарантійної картки. Чек можна використати для отримання готівки, для безготівкових платежів та в інших формах розрахунків.

Для розрахунків за зовнішньоекономічними угодами широко використовуються векселі, які бувають простими (соло вексель) та переказними (тратта).

Міжнародні векселі використовуються аналогічно векселям країни, що є кредитором за таким векселем, як самостійна форма розрахунку або як платіжний інструмент в інших формах розрахунку (інкасо, акредитив, відкритий рахунок).

Банківський переказ у міжнародних угодах - це розрахункова банківська операція, здійснювана шляхом направлення платіжного доручення від одного банку до іншого за межі країни. Основою банківського переказу є заява клієнта банку, який бажає перевести свої кошти. На основі цієї заяви банк складає платіжне доручення іноземному банку.

Інкасо у міжнародних угодах здійснюється шляхом банківських розрахункових операцій. Суть таких операцій полягає в отриманні банком, на основі розрахункових документів і за дорученням свого клієнта (експортера), грошей, які сплачує йому імпортер за відвантажені на його адресу товари (послуги). Міжнародні розрахунки у формі інкасо регулюються Уніфікованими правилами по інкасо, прийнятими Міжнародною торговою палатою (1978 р.).

Акредитив у міжнародних угодах - це доручення імпортера своєму банку сплатити гроші за придбаний товар тільки за умови пред' явлення експортером комплексу товаророзпорядчих документів, що підтверджують факт відвантаження товару згідно з умовами угоди.

Акредитивна форма міжнародних розрахунків регулюється Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (публікація Міжнародної торгової палати № 500 в редакції 1993 року).

Система відкритих рахунків - є механізмом відкриття бухгалтерських записів експортера й імпортера протягом обумовленого у контракті терміну та закриття їх по сплаті та постачанні. Застосовується, переважно, в міжнародних розрахунках за товари, поставлені на консигнацію, а також при продажу запасних частин до раніше поставлених машин й обладнання.

Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банкоматах). Деякі види карток можуть використовуватися за межами країни банка-емітента.

Фінансові розрахунки між країнами здійснюються більшістю з перерахованих вище способів платежу та фіксуються й обліковуються у балансах міжнародних розрахунків Останні, залежно від поставлених завдань, відображають або всю сукупність розрахункових відносин країни, або їх частину.

Баланси міжнародних розрахунків у грошовій формі відображають перерозподіл суспільного продукту, масштаби, структуру та характер міжнародних відносин країни з іншим світом, її позиції на світових ринках фінансових і матеріальних активів.

Методику складання балансу міжнародних розрахунків постійно вдосконалює та уніфікує МВФ, що розробляється щодо систем побудови платіжних балансів провідних країн із внесенням деяких модифікацій. Для опрацювання національної класифікації статей балансу використовується методика, розроблена МВФ.

У міжнародних розрахунках основними видами балансів є розрахунковий, платіжний та баланс міжнародної заборгованості.

Розрахунковий баланс - це статистична таблиця, яка відображає співвідношення грошових вимог і зобов' язань певної країни щодо інших країн. Такий баланс, розрахований за певний період, відображає зміни у стані заборгованості та вимог певної країни лише за цей період,

Баланс міжнародної заборгованості певної країни, або баланс її міжнародних грошових вимог і зобов' язань - це розрахунковий баланс на певну дату, що показує співвідношення всіх зобов' язань і вимог цієї країни незалежно від того, коли вони виникли. У США такий баланс має назву "баланс міжнародних інвестицій".

Платіжний баланс є найпоширенішим видом балансів в обліку міжнародних розрахунків. Він відображає попит і пропозицію щодо іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку на певний момент або за визначений період шляхом співвідношення грошових вимог і зобов' язань певної країни до інших країн, термін яких настав.

Валютний стан країни можна оцінити, проаналізувавши її платіжний баланс. Стан платіжного балансу впливає на динаміку валютних курсів і на валютну політику країни.

На міжнародному валютному ринку здійснюється досить широкий спектр операцій. Під валютними операціями розуміють операції, пов' язані з переходом права власності на валютні цінності або переміщення валютних цінностей між суб' єктами ринку. Операції валютного ринку поділяють на конверсійні та депозитно-кредитні.

Депозитно-кредитні валютні операції - це операції з купівлі-продажу валюти шляхом розміщення іноземної валюти на банківських депозитах на обумовлений термін і придбання банківських інвалютних позик на різні строки. Залежно від строку виконання умов депозитні операції поділяють на строкові, короткострокові та до запитання, а кредитні операції - на коротко-, середньо- і довгострокові.

Конверсійні валютні операції - це обмін рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Переважно завдяки здійсненню таких операцій складаються умови для формування валютного курсу. Ці операції є найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському валютному ринку. Конверсійні операції за терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти поділяють на касові та строкові операції.

Касові валютні операції, або операції з негайною поставкою, полягають в обміні валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше другого робочого дня з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Касові операції на такій умові ще називають спот операціями. Стандартно операції "спот" здійснюються між двома валютними дилерами ринку поточних операцій. Різниця між котируванням на купівлю та продаж має назву спреда і є єдиною платою за здійснення операції. Комісійні в цьому сегменті валютного ринку, зазвичай, не стягуються. Такі операції дають змогу контрагентам здійснювати обмін однієї валюти на іншу й отримати максимальну вигоду від цього. До 5% операцій цього ринку пов' язані з угодами, які обслуговують реальний рух товарів і капіталів, а 95% операцій - це спекулятивний обіг коштів.

Особливими характеристиками міжнародного ринку касових операцій є:

- доступність (ринок працює шість днів на тиждень цілодобово);

- швидкість (термін укладання угоди 20-60 секунд);

- ліквідність (різноманітність коштів, що обертаються на ринку дає змогу в будь-який момент обміняти необмежену кількість валюти);

- доступність інформації (широке використання електронних систем зв' язку дає змогу майже всім учасникам ринку дізнаватися про події одночасно, крім того, економічні показники ринку регулярно публікуються);

- прогнозованість (доступність інформації призводить до передбачуваності можливого розвитку ринкової кон' юнктури).

Строкові валютні операції - це операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати більше двох банківських днів, не рахуючи дня укладення угоди. Вони можуть здійснюватися на організованому фінансовому ринку - біржі (ф' ючерси, ф' ючерсні операції) та поза ним (форварди, форвардні операції). Характерною особливістю для всіх строкових операцій є те, що вони оформляються контрактами. Останні самі можуть стати об'єктом купівлі-продажу впродовж визначеного часу (з дня підписання до дня виконання). За механізмом здійснення строкові операції умовно можна поділити на форвардні, "своп", ф' ючерсні та валютні опціони.

Форвардні валютні операції - це угоди з обміну валют за наперед узгодженим курсом, які укладені сьогодні, але відбуватимуться в майбутньому. Курс, за яким здійснюються форвардні операції, відрізняється від курсу за поточними операціями на розмір форвардної маржі у вигляді премії або дисконту. Визначаючи курс форвардної операції, зазвичай, вказують тільки розмір премії або дисконту, оскільки розмір дисконту (знижки) або премії стабільніший за курс "спот".

Форварди укладаються на термін до одного року з фіксованими датами виконання в 1, 2, 3, 6 і 12 місяців. Ці строкові операції, зазвичай, закінчуються поставкою активів, що обумовлювалися в угоді. Форвардні операції здійснюються у вигляді операцій банків із клієнтами та на міжбанківському ринку.

Ф 'ючерсні валютні операції - різновид строкових операцій, головною метою яких є отримання різниці в цінах (курсах) активів на момент закінчення угоди та хеджування (страхування) поточних активів або зобов' язань від зміни їхніх цін. Суть ф' ючерсних операцій полягає в купівлі-продажу валюти за певний проміжок часу (від 3 днів до 3 років) шляхом укладання контракту, в якому фіксується майбутня ціна.

Посередником між продавцем і покупцем та гарантом виконання зобов' язань стає клірингова (розрахункова) палата валютної біржі. Клірингова корпорація, яка обслуговує біржу, здійснює облік і зберігання валюти, що підвищує безпеку та швидкість розрахунків. До початку операції на рахунку клієнта в кліринговій компанії блокується певна (невелика) сума, яка є гарантією виконання угоди, при закритті позиції сума повертається клієнту.

Ринки ф' ючерсів і форвардів мають ряд недоліків і переваг, зумовлених особливостями операцій, що виконуються на них (табл. 14.2).

Для міжбанківських відносин на валютному ринку характерні операції " своп", які інколи розглядають як різновид форвардної операції.

Валютні операції "своп" - це комбінація операцій спот та форвард, з однією і тією самою валютою. Валютна своп-операція - це купівля - продаж двох валют на умовах негайної поставки за фіксованим курсом з одночасною зворотною угодою на певний термін із тими самими валютами. Такі операції дають змогу покрити валютний ризик та отримати можливий дохід у майбутньому.

Своп-операції найчастіше використовують із метою страхування валютних ризиків. Адже ситуація, коли валюта не може бути купленою або проданою, але може бути отриманою або наданою у кредит на період "своп", майже повністю усуває валютний ризик. У банківській практиці такі операції можуть здійснюватися також для обміну зобов' язаннями або вимогами, диверсифікації та поповнення валютних резервів. Центральні банки використовують свопи при здійсненні валютних інтервенцій. Угоди " своп" широко використовуються також в операціях із золотом.

Таблиця 14.2

Порівняльна характеристика ф'ючерсних і форвардних операцій

Валютний опціон - це угода, за якою покупець має право (а не обов'язок!), а продавець - зобов'язання купити-продати певну кількість валюти в обмін на іншу за наперед визначеним курсом у певні строки. Покупець опціону повинен сплатити досить високу надбавку (премію), щоб заохотити іншу сторону підписати таку угоду. Опціонні операції вигідні за курсових коливань, що перевищують розмір премії.

Власником опціону є особа, яка придбала опціон на купівлю ("опціон кол") чи на продаж ("опціон пут") валюти. Продавець опціону, відповідно, є особою, яка продає таке право. Власник опціону при сприятливому валютному курсі реалізує право купити/продати валюту за умовою опціону, а при несприятливому - не реалізує, втрачаючи суму (премію), сплачену за придбання опціону.

На європейському валютному ринку опціони реалізуються винятково в день закінчення терміну дії контракту, на американському - в будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спекуляція, як і майже у кожній строковій операції.

Валютні спекуляції - це операції валютного ринку, розраховані на отримання прибутку від зміни валютних курсів, що супроводжуються валютним ризиком. Спекулянти валютного ринку, очікуючи на пониження або підвищення курсу валюти, укладають відповідні строкові угоди. Спекуляцією називають також маніпулювання термінами здійснення міжнародних розрахунків в очікуванні зміни валютного курсу, відсоткових ставок, оподаткування, введення або відміни валютних обмежень, погіршення платоспроможності боржника. Спекулятивними операціями є також операції з валютного арбітражу.

Валютний арбітраж - це операції з купівлі чи продажу валюти та подальша контроперація з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду. При здійсненні таких операцій спекулянти намагаються купити валюту дешевше, а продати дорожче.

Різні валютні операції здійснюються на різних сегментах світового ринку. Наприклад, торгівля валютою, переважно, зосереджена на міжбан-ківському валютному ринку (Богех), строковими угодами на біржі Chicago Mercantile Exchange (CME) та у позабіржовий час на позабіржовому електронному ринку (GLOBEX), ф'ючерсними угодами з хеджування різноманітних портфельних інвестицій - переважно в Нью-Йорку на New York Board of Trade (NYBOT).