Фінанси - Лондар С.Л. - 9.1. Порівняльна характеристика прямих та непрямих податків

9.1. Порівняльна характеристика прямих та непрямих податків

Податки поділяють на прямі і непрямі. Економічним критерієм поділу є кінцевий платник податків. Юридичним критерієм є платник у бюджет з позиції законодавства. Економічний і юридичний критерії не завжди співпадають, особливо у випадку непрямих податків. Економічно кінцевим платником прямих податків є той, хто отримує дохід, володіє майном, а кінцевим платником непрямих податків є споживач товару, тому іноді їх називають податками на споживання.

На сьогодні прямі податки - це обов'язкові платежі, які безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість, податок з власників транспортних засобів), причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування. Прямі податки вважаються більш соціально справедливими з погляду платоспроможності їх платників, оскільки об'єктом оподаткування є дохід або прибуток.

Непрямі податки сплачуються "непрямо". Наприклад, реальними платниками податку на додану вартість є безпосередні споживачі товарів і послуг, але оскільки їх дуже багато і з кожним державі мати справу дуже накладно, то є ще проміжна ланка - колектор (збирач) розрізнених податкових платежів воєдино. Така роль відводиться підприємствам, які протягом певного часу, відведеного законодавством, реалізуючи свій товар, накопичують суму податку на додану вартість, а в кінці терміну сплачують її до бюджету. Тобто в цьому разі податок сплачується непрямо, звідси і його назва. Але з позиції законодавства, саме підприємства (колектори) сплачують кошти ПДВ до бюджету, тобто вони мають законодавчий статус "платник ПДВ". Споживачі товарів мають законодавчий статус "неплатник ПДВ".

З фіскальної точки зору, прямі податки поступаються непрямим щодо стабільності надходжень, рівномірності надходжень в розрізі окремих регіонів, існує більше можливостей і щодо ухиляння від їх сплати. Форма прямого оподаткування вимагає складнішого механізму обчислення та справляння податків, виникають проблеми обліку об'єктів оподаткування.

Непрямі податки, на відміну від прямих, включаються в ціну товару, тобто їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Основним недоліком непрямих податків вважається обернено пропорційна залежність від платоспроможності платників. Внаслідок цієї властивості непряме оподаткування лягає більш важким тягарем на населення з низькими доходами, оскільки основна частина їх доходів втрачається на придбання продуктів харчування та товарів першої необхідності. Непрямі податки досить широко використовують у всьому світі, оскільки при відносно простому механізмі справляння вони забезпечують стабільні надходження в бюджет.

При введенні нових податків, розробленні податкового законодавства беруть до уваги особливості прямого та непрямого оподаткування, які характеризують такими факторами: соціальна справедливість, психологічний бар'єр сприйняття, фіскальний аспект, характер оподаткування, можливість ухилення від оподаткування. Відмінності прямих і непрямих податків представлено в таблиці 9.1.

Таблиця 9.1

Особливості прямого і непрямого оподаткування

Як видно із таблиці 9.1, пряме оподаткування має переваги перед непрямим лише в контексті соціальної справедливості, але враховуючи той факт, що система оподаткування доходів фізичних осіб та прибутків підприємств в Україні здійснюється за фіксованими ставками, цей принцип також майже не реалізується. Проте прямі податки закріпилися в системі оподаткування і є бюджетоутворюючими податками, тобто їх відносний вклад у доходну частину бюджету є значним.

Проаналізуємо особливості складу і структури податкових надходжень до Державного бюджету України.

Аналіз динаміки податкових надходжень Державного бюджету України в розрізі прямих і непрямих податків представлено в таблиці 9.2.

Таблиця 9.2

Аналіз податкових надходжень Державного бюджету України в розрізі прямих та непрямих податків за 2002-2008 рр., (2009 рік — проект)

Як видно з таблиці 9.2, плановані номінальні податкові надходження до Державного бюджету України в 2009 році становлять 178654,4 мли гри, що майже в 3 рази перевищує надходження 2005 року. За досліджуваний період спостерігається неоднакова тенденція надходження від прямих і непрямих податків. Так, надходження від прямих податків зростали значно меншими темпами порівняно із надходженнями від специфічних та універсальних акцизів. На основі проведеного аналізу видно тенденцію зростання доходів бюджету від податку на прибуток підприємств, що в середньому становить 106,3 %. Надходження від внутрішніх податків на товари, роботи і послуги (податок на додану вартість) за досліджуваний період при цьому зросли на 181,4 %, а надходження від специфічних акцизів збільшились у 3 рази.

Розглянемо структуру податкових надходжень в розрізі прямих і непрямих податків за 2005-2009 рр. Вихідні та отримані на основі розрахунків дані представлено в таблиці 9.3.

Таблиця 9.3

Структура податкових надходжень Державного бюджету України в розрізі прямих та непрямих податків за 2002-2008 рр., (2009 рік - проект)

На основі даних таблиці 9.3, можна зробити висновок, що за досліджуваний період, у структурі податкових надходжень Державного бюджету України спостерігається значна деформація. Виявлено тенденцію до поступового зменшення питомої ваги податку на прибуток підприємств, а також одночасно - до зростання частки у податкових доходах податку на додану вартість. В цілому, слід зазначити, що надходження від податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, акцизного збору забезпечують понад 90 % усіх податкових надходжень Державного бюджету України.

За досліджуваний період, частка прямих податків у структурі податкових надходжень знизилась на 5,8 відсоткових пункти і в 2009 році становить 25,8 %, тоді як непрямих - 74,2 %, що на 5,8 відсоткових пункти більше, ніж в 2005 році. За досліджуваний період найбільшу питому вагу в структурі податкових надходжень Державного бюджету України займає податок на додану вартість.