Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М. - 18.6. Фінансова система Японії

З початку 1990-х років економіка Японії перебувала в стані тривалої рецесії, виходити з якої країна почала тільки останніми роками. 31997 р. до проблем неповернення кредитів, банкрутства підприємств і дефіциту бюджету додалася проблема наростаючої дефляції. У перші роки XXI ст. держава продовжила вживати заходи щодо оздоровлення економіки, стимулювання промислового розвитку шляхом податкової політики, впровадження нових технологій, сприяння розширення внутрішнього попиту. Додатково японський уряд йде по шляху зниження державної ролі в економіці, зменшення державних витрат та посилення ролі приватного сектору. У 2005 р. розпочалася реформа державної поштової служби, було ухвалене рішення про перебудову державних дорожніх корпорацій, а також оголошено про реорганізацію бюджетних установ. У рамках цих заходів планувалося скорочення чисельності державних службовців на 5 % протягом наступних п'яти років.

Були здійснені плани стосовно реорганізації і вдосконалення державних підприємств, 163 з них були реформовані, а 136 приватизовані. У результаті структурної реформи японська економіка значно оздоровилась. Попередні оцінки річного зростання ВВП у 2006 р. переглянуті з первинних 0,8 до 2 %. У 2007 фінансовому році очікується зростання валового внутрішнього продукту на 2 %. Проте сьогодні виявилися і побічні результати політики, що проводилася. На початок 2006 р. державний борг перевищив 800 трлн єн, що вище за суму ВВП.

Основні завдання економіки і фінансової політики сьогодні — досягнення тривалого і стабільного економічного зростання. Для цього планується прийняти нову стратегічну програму "Інновація 25", яка включатиме плани до 2025 р. у сфері медицини, інжинірингу, інформаційних технологій та ін. Перед країною стоять також завдання соціальної сфери — проблемою є старіння суспільства і зменшення населення. Старіння населення — один із чинників, який обмежує зростання економіки і створює фінансове напруження для соціальної безпеки.

Фінансова система Японії складається з бюджету центрального уряду, місцевих бюджетів і спеціальних фондів і фінансів підприємств, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади. Особливість державних фінансів Японії полягає в тому, що показник частки державних витрат у ВВП є одним із найменших серед відповідних показників розвинених країн.

Бюджетна система Японії — дворівнева; вона складається з державного та місцевих бюджетів. Обсяг державного бюджету на 2007 р. відповідно до урядового проекту становить 82,9 трлн єн, збільшившись на 4,0 %, порівняно з 2006 фінансовим роком. Це близько 700 млрд дол. за поточним курсом. Зростання пов'язане з підвищенням витрат на соціальні потреби, особливо пенсійних видатків, та розміру допомоги за доглядом за дітьми, що має сприяти подоланню негативної тенденції до зниження народжуваності. Водночас бюджетні витрати за низкою позицій скорочуються, наприклад, асигнування на оборону будуть зменшені на 0,3 % (до 4,8 трлн єн).

Уряд розраховує, що завдяки покращенню економічної ситуації в Японії податкові надходження збільшаться відразу на 16,5 % — до 53,47 трлн єн. Це дасть можливість скоротити випуск державних облігацій на 15,2 %, внаслідок чого дефіцит бюджету скоротиться з 11,21 трлн до 4,43 трлн єн.

Особливу увагу уряд Японії приділяє розвитку науки і освіти, які розглядає як головний чинник економічного зростання. У складі витрат на науку більше 15 % становлять асигнування на соціальні науки, а на природничі та технічні науки виділяються близько 85 % видатків. За рахунок державного бюджету фінансуються: дорожнє будівництво, роботи з розвитку авіаційного і залізничного транспорту, системи зв'язку, витрати з ліквідації наслідків стихійних лих та ін. Щодо військових витрат, то їх рівень у Японії, порівняно з іншими розвиненими країнами, досить низький: вони не перевищують 1 % ВВП.

Величезну частину витрат державного бюджету становлять соціальні витрати, серед них — пенсії. Японський уряд звертає значну увагу на створення гідного рівня життя особам літнього віку. Це пов'язано з тим, що чисельність цієї категорії постійно зростає. Крім того, через зростання тривалості життя і збільшення періоду трудової активності цієї категорії населення, а також браку молодої робочої сили, літні люди стають важливою складовою ринку праці. Пенсійна система Японії досить складна і багатошарова. Засобами державного бюджету забезпечується 1 : 3 виплати базової пенсії, решта виплачується за рахунок різних пенсійних фондів. Основним завданням пенсійної реформи є зниження пенсійного навантаження на бюджет і одночасне збереження виплат пенсіонерам на високому рівні — не менше 50 % від середнього рівня оплати праці в країні.

За рахунок бюджету фінансується також так звана суспільна взаємодопомога, що охоплює ту категорію населення, яка сама не може забезпечити мінімальний рівень життя. Така допомога виплачується на повсякденні потреби, освіту, житло, медичне обслуговування, материнство, по безробіттю, на похорони.

Японія — унітарна держава з конституційною монархією. Символом держави є імператор, однак дії імператора стосовно державних справ можуть здійснюватися лише за згодою уряду або кабінету. Вищим органом державної влади і єдиним законодавчим органом є парламент, який складається з двох палат — палати представників і палати радників. Обидві палати складаються з депутатів, які обираються народом. Виконавча влада здійснюється кабінетом. Очолює кабінет прем'єр-міністр, котрий призначає міністрів, при цьому більшість міністрів має бути обраною із членів парламенту. Загальне управління фінансами країни здійснює міністерство фінансів через власні управління та секретаріат.

Бюджетний рік для всіх ланок фінансової системи починається у Японії з 1 квітня і закінчується 31 березня наступного календарного року.

У бюджетному процесі беруть участь; парламент, кабінет, Міністерство фінансів, міністерства й урядові агенції, Аудиторська палата, а також науковці, журналісти, які беруть участь у процесі обговорення бюджету. Бюджетний процес охоплює декілька стадій.

Підготовка проекту бюджету здійснюється Міністерством фінансів. Інші міністерства і відомства готують пропозиції щодо обсягу і структури своїх бюджетів, а також з деяких інших фінансових питаннях і направляють відповідні документи до бюджетного департаменту Міністерства фінансів.

Проект бюджету направляється для узгодження в Управління економічного планування, а потім — на розгляд Кабінету міністрів. Після внесення поправок уряд представляє проект бюджету на розгляд парламенту. Після обговорення в бюджетній комісії парламент затверджує бюджет у вигляді закону. Згідно 8 Конституцією Японії парламент має виняткове право розпоряджатися державними фінансами. Виконання бюджету здійснюється Міністерством фінансів й іншими міністерствами і відомствами. Касове обслуговування бюджету проводять Японський банк і його відділення. Міністерства і відомства в межах встановлених ним витрат представляють в Міністерство фінансів свої платіжні кошториси, які розглядаються ним і затверджуються. Далі копії кошторисів направляють у Японський банк, який здійснює відповідні операції.

Контроль за витрачанням затверджених асигнувань проводиться кожного кварталу у вигляді звітів міністерств і відомств. Інспектори Міністерства фінансів вивчають отримані звіти, перевіряють дані і складають загальний звіт про виконання бюджету за доходами і витратами. Загальний звіт направляється на розгляд уряду країни, який, у свою чергу, відправляє його в ревізійне бюро. Тільки після того, як ревізійне бюро дасть свій висновок, звіт затверджується урядом і передається на розгляд і затвердження до парламенту.

Дохідна частина бюджету Японії складається з податкових і неподаткових надходжень. Порівняно з іншими країнами, частка неподаткових надходжень у Японії достить висока. До них належать доходи від орендної плати, продажу земельних ділянок й іншої нерухомості, пені, штрафи, доходи від лотерей, позики та ін.

Податкова система Японії характеризується множинністю податків. Стягувати їх має право кожен орган територіального управління. Основні прямі податки — податок на доходи фізичних осіб і податок на прибуток компаній. Податок на доходи фізичних осіб стягується за прогресивною шкалою, за ставкою від 10 до 37 %. За ставкою 10 % оподатковуються доходи до 3,3 млн єн (27,6 тис. дол.) у рік, за ставкою 37 % — доходи понад 18 млн єн (150,5 тис. ДОЛ.) у рік. Додатково доходи оподатковуються на муніципальному рівні (від 3 до 10 %), ще 2—3 % стягується нарівні префектур. З урахуванням цього за цим податком ставки в Японії є одними з найвищих у світі і можуть у сукупності досягати 50 % від доходу індивіда.

Базова ставка податку на прибуток компаній становить ЗО %; для підприємств малого бізнесу (з капіталом до 850 тис. дол. і з прибутком до 67 тис. дол. у рік) — 22%. Дивіденди обкладаються 20-відсотковим податком. Додатково здійснюються відрахування до системи соціального страхування, які становлять близько 11 % від доходу. Стосовно непрямих податків, то замість ПДВ у Японії справляється податок на споживання, який стягується за ставкою 5 % І яким не обкладаються медичні послуги, послуги у сфері освіти, продажу або оренди нерухомості та ін.

Всього у Японії налічується 47 префектур, що об'єднують 3045 міст, селищ, районів, кожен з яких має самостійний бюджет. За рахунок ресурсів місцевих органів влади в Японії фінансується розвиток виробничої інфраструктури, заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих. Видатки місцевих органів влади складаються з адміністративних видатків, платежів за державним боргом, видатків на поліцію, на освіту, протипожежну оборону та економічний розвиток. Високу частку видатків місцевих бюджетів становлять саме видатки на різні громадські роботи та підприємницьку діяльність держави (до 40 %). На соціальні потреби спрямовується близько ЗО % загального обсягу витрат.

Особливістю фінансової системи Японії є розвинута система спеціальних фондів. Нинішня система соціального страхування була створена в Японії у 1946 р. Доходи фондів соціального страхування формуються за рахунок внесків застрахованих осіб і роботодавців. Видатки складаються з виплат пенсій та допомог різних видів.

Інвестиції у промисловість здійснюються з фонду промислових інвестицій і фонду фінансування міського будівництва. Суспільні роботи зі створення і розширення інфраструктури фінансуються в Японії з фондів державного будівництва — шляхового, портового, гідротехнічного, аеродромного, електроенергетичного. У роки економічної депресії уряд, щоб допомогти економіці вийти із застою, виділяв значні бюджетні асигнування на розвиток транспортної інфраструктури у провінціях. Ці асигнування направлялися на "спеціальні рахунки", що привело до зростання державних видатків. Саме ці ресурси допомогли японській економіці і підтримували економічну активність у провінціях. Проте сьогодні фінанси Японії більше не мають змоги витримувати тяжкість такого тягаря. Передбачається об'єднання окремих асигнувань на громадські роботи (будівництво доріг, облаштування річок, спорудження аеродромів і морських портів) у єдиний рахунок. Фінансування за вісьмома "спеціальними рахунками" передається в приватні руки або в розпорядження незалежних адміністративних агентств. Консолідуються в окремі рядки бюджету засоби, призначені для виплати пенсій і різних видів соціального страхування. Така реструктуризація витратної частини бюджету дасть можливість навести порядок у бюджеті за рахунок скорочення загальної суми витрат.

Державна власність у Японії становить незначну частку її національного багатства і представлена капіталомісткими об'єктами інфраструктури. Як і в США, в Японії державний сектор доволі невеликий і представлений в основі му підприємствами інфраструктури, а не промисловості, як у Західній Європі

У Японії три групи підприємств державного сектору — казенні підприємства, корпорації, в яких держава володіє 100 % акцій, і змішані компанії пайовою участю держави. До першої групи належать державне підприємство карбування монет і друкування банкнот, державне книжне видавництво, державні лісництва, поштова служба, зокрема ощадні каси при поштових відділеннях. Казенні підприємства в Японії є не тільки на рівні країни в цілому, а нарівні муніципалітетів. Наприклад, діє мережа підприємств водопостачання і каналізації. На місцевому рівні державі належать підприємства зі збору і утилізації сміття, міський транспорт, школи, лікарні, декілька тисяч ком паній, зайнятих будівництвом і експлуатацією муніципального житла.

У Японії нараховується всього 163 корпорації, які перебувають у 100-відсот-ковій державній власності. Всі вони формально були створені для задоволення суспільних потреб. До них належать: Корпорація урядових житлових позик, Корпорація національних швидкісних доріг, Національна нафтова корпорація, Японський банк міжнародної співпраці, Японська сільськогосподарська палата та ін.

Змішані компанії працюють у двох галузях — у секторі телекомунікації, і у секторі залізничного транспорту. Національні залізниці були приватизовані і розділені у 1987 р., але принцип організації інтегрованої залізничної системи було збережено в кожній із семи регіональних компаній, що з'явилися. До 1987 р. Корпорація державних залізниць Японії 115 років належала виключно державі, а необхідність її приватизації була продиктована величезними збитками компанії, які до 1987 р. досягли 120 млрд дол. У вказаних семи змішаних залізничних компаніях (шість пасажирських і одна вантажна) державі належить від 12 до 45 % акцій, і останнім часом держава йде шляхом скорочення своєї частки.