Фінанси - Юрій С.І., Федосов В.М. - Норвегія

Норвегія — північна країна, багата природними ресурсами. Економіка країни розвивається як завдяки високотехнологічним галузям господарства, так і за рахунок добре розвиненої експортно орієнтованої нафтової і газової промисловості. Постачанням нафти Норвегія забезпечує вельми відчутний обсяг у загальносвітовому видобутку, поступаючись в обсягах лише Росії і Саудівській Аравії. Норвегія належить до країн, залежних від зовнішньої торгівлі, частка якої у ВВП становить близько 70 %. У 2004 р. ВВП Норвегії становив 183 млрд дол. за паритетом купівельної спроможності. У перерахунку на одну особу це 40 тис. дол., що є одним із найбільших показників у світі. Зростання ВВП у 2004 було зафіксоване на рівні 3,3 %.

Особливістю фінансів держави є те, що зовнішнього боргу у країни немає. Норвегія є чистим зовнішнім кредитором, надаючи значні фінансові ресурси у борг іншим країнам. Потреби у запозиченнях також немає — вистачає власних постійних джерел доходів. Якщо у 1994 р. зовнішній борг Норвегії становив 39 млрд дол., то вже у 2003 р. країна не мала зовнішнього боргу.

Проблеми бюджетного дефіциту сьогодні в країні немає навіть попри традиційно високий рівень державних витрат та соціальних зобов'язань уряду. При цьому бюджет вдається виконувати з профіцитом навіть без урахування надприбутків від експорту нафти. У 2004 р. профіцит державного бюджету становив 17,2 млрд дол. за доходів на рівні 134 млрд дол. У 2005 р. профіцит становив 26 млрд дол.

Основні прямі податки у Норвегії — податок на прибуток корпорацій і податок на доходи фізичних осіб. Базова ставка податку на прибуток корпорацій — 28 %. Особливі умови діють для нафтових компаній. Там частина прибутку обкладається стандартним податком на прибуток у розмірі 28 %, а інша частина — спеціальним нафтовим податком у розмірі 50 %. Це пояснюється високим рівнем прибутковості нафтового бізнесу. Податок на доходи фізичних осіб стягується за прогресивною шкалою залежно від рівня доходів, мінімальна ставка з 2005 р. — 12 %. Серед непрямих податків основним є ПДВ, ставка якого з 1 січня 2005 р. — 25 %. Є ще дві знижені ставки: 11 % на продукти харчування і 7 % на послуги пасажирського транспорту і послуги у сфері кіно і телебачення. До 1 січня 2005 р. ставки ПДВ становили відповідно 24 (базова), 12 і 6%.

У бюджеті основними джерелами доходів були відрахування на соціальне страхування (19 %), податки на доходи і на майно (33 %), акцизні збори і податок на додану вартість (31 %). Основні витрати спрямовувалися на соціальне забезпечення і житлове будівництво (39 %), освіту (13 %) і охорону здоров'я (14 %). У 2004 р. доходи державного бюджету сягали 134 млрд дол., а витратні — 117 млрд дол.

Нафта становить майже третину від усього норвезького експорту і саме завдяки цьому в Норвегії створено особливий державний фінансовий інститут, який консолідує нафтові доходи з метою їх використання у далекому майбутньому. Ця структура схожа на відомий російський стабілізаційний фонд. її було створено за рахунок надприбутків від продажу нафти, як резерв на той час, коли нафтові родовища виснажаться. Більша частина ресурсів фонду розміщена за кордоном. Спочатку аронд називався Норвезьким нафтовим фондом. Його створили у 1990 р. в метою запобігання негативному впливові різноманітних коливань світової ціни нафти на економіку та державні фінанси країни. З січня 2006 р. фонд став норвезьким урядовим пенсійним фондом, пройшовши деяке реформування. На консолідований банківський рахунок фонду надходять податки, що збираються з нафтовидобувних і частково з нафтопереробних компаній, платежі за державні ліцензії на право освоєння нафтових надр Норвегії.

Серед основних завдань Пенсійного фонду — страхове забезпечення пенсійних виплат і соціальних витрат. Доречно зауважити, що цими витратами розпоряджається спеціальна урядова структура, а не сам Пенсійний фонд. З 2007 р. заявлена вартість Фонду становила майже півтора трильйони норвезьких крон (це приблизно 240 млрд дол.). Якби накопичення фонду можна було конвертувати в наявну валюту та одноразово видати населенню, то кожному дісталося б більше 50 тис. дол.

Фінансові ресурси норвезького урядового Пенсійного фонду передані урядом в управління центральному Норвезькому банку, який інвестує основну їх масу виключно за кордон, подалі від норвезького внутрішнього ринку. В уряді Норвегії небезпідставно вважають, що така політика оберігає національну економіку від надмірного споживчого тиску та зайвої інфляції, при цьому абсолютно не заважаючи накопичувати засоби для майбутніх поколінь або на випадок яких-небудь надзвичайних обставин у майбутньому. Частина отримуваного фондом прибутку (лише декілька відсотків) надходить до бюджету Норвегії, формуючи відчутну його частину (до 9 %), яка спрямовується на соціальні програми та страхове забезпечення пенсій. Але основні зароблені на умілих інвестиціях засоби зараховуються до самого фонду, який за прогнозами має збільшитися до 2010 р. майже вдвічі.

Виникнення державної власності у Норвегії в минулому було пов'язане з наданням інфраструктурних і соціальних послуг. Після Другої світової війни відновлені за бюджетні кошти активи перейшли у власність держави. Найважливіші сфери діяльності норвезьких державних підприємств такі: телевізійні послуги, пошта, залізничний транспорт, авіація, виробництво і розподіл електроенергії, металургія, добувна промисловість, перш за все нафтова. Хоча у Норвегії здійснена часткова приватизація, державний сектор, як і раніше, залишається дуже значним. Навіть у галузях, де уряд пішов на роздержавлення з метою пожвавлення ринку і зростання конкуренції, він, як і раніше, продовжує відігравати важливу роль. За 1980—1997 рр. було реформовано 50 державних підприємств, зокрема шляхом перетворення повністю державних підприємств у частково державні. У 1999—2001 рр. у країні було приватизовано повністю або частково ще 19 підприємств, головним чином в обробній промисловості. Серед акцій, з якими здійснюються операції на фондовій біржі в Осло, зараз 40 % доводиться на акції державних компаній.