Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 10.5. Проблеми підвищення фінансової ефективності єдності федерації

Австрійський федералізм має низку особливостей, які пов'язані з історичними традиціями країни. Усі процеси суспільного регулювання (державно-правові, політичні та економічні) відбуваються в країні на трьох основних рівнях: федеральному, земельному (дев'ять федеральних земель) і громадському (міста, райони, общини). Весь комплекс суспільної власності позначається як "загальна, або сумісна"^ до складу якої входять не тільки "одержавлена" і казенна власність, а й земельно-громадське майно. Основою австрійського федералізму вважається досягнення принципу "середини".

Проте, згідно з чинною конституцією країни, землям надаються досить незначні права.

Частка земель і общин у сумарному зборі податкових надходжень постійно скорочується. Якщо у 80-ті роки XX ст. на федеральний рівень припадало 62,9 % усіх зборів, то в 90-ті роки XX ст. цей показник зріс до 66,9 %. Тобто частка федерації збільшилася на 4 %. Найістотніше зменшилися податкові надходження на земельному рівні (з 18,1 до 14,6 %, тобто на 3,5 %). Зниження ролі оподаткування громад було незначним (з 12,9 до 12,1 %, тобто на 0,8 %).

Цей процес особливо активізувався у другій половині 90-х років XX ст. У 1999 р. федеральна частка зросла до 67,1 %, а земельна і громадська — знову скоротилися (до 14,1 і 11,2 % відповідно).

Незважаючи на "правовий утиск земель", їх роль у повсякденному житті країни досить важлива. Вони здійснюють не тільки виконання федеральних функцій у сферах соціального забезпечення, охорони здоров'я, материнства і молоді. На земельному рівні визначається загальний порядок економічної діяльності, облаштування земельної території (у тому числі право на її забудову), захист навколишнього середовища (прибирання сміття, організація рибальства, полювання і туризму), реалізація проектів з вищої освіти та рекреаційно-культурних центрів. У їх власності є також багато об'єктів інфраструктури, зокрема автомагістралі та електроенергетика.

До речі, останнім часом особливу увагу приділяють ефективнішому використанню бюджетних ресурсів на регіональному рівні порівняно з федеральним. У другій половині 90-х років XX ст. землі та общини країни вже вийшли на бажаний профі-цит бюджету (в 1997 р. він становив 0,8 %, у 1998—1999 рр. — 0,4, а в 2000 — близько 0,5 %). Саме за рахунок позитивних показників регіональних бюджетів вдалося забезпечити поступове зниження дефіциту федерального рівня.

Більше того, у розробленій програмі фінансових перетворень, спрямованих на досягнення "нульового дефіциту*', особливо важливе значення надається внеску земель та общин. Із передбаченого на трирічне скорочення витратної частини бюджету в рамках прийнятих доповнень до Конституції (1998 р.), було розширено права земель з охорони довкілля (наприклад, переробка сміття). Вони отримали можливість укладати міжнародні угоди з прикордонними країнами. Ймовірно, в умовах своєрідної кризи австрійського федералізму багато господарських проблем країни можуть ефективніше розв'язуватися шляхом посилення взаємодії в рамках триєдності, що склалася. Деякі дослідники вважають, що зниження дефіциту державного бюджету дасть змогу оптимальніше вирішувати проблеми адекватного виділення фінансових ресурсів землям і общинам.

Загалом, за прогнозом провідного австрійського науково-дослідного центру ВІФО, вихід на "нульовий бюджет" забезпечуватиметься переважно за рахунок збільшення непрямого оподаткування, скорочення суспільних витрат та інвестицій.