Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 11.1. Загальна характеристика публічних фінансів Швеції

11.1. Загальна характеристика публічних фінансів Швеції

Розглядаючи фінансову систему Швеції, необхідно зазначити, що вона має свої особливості, пов'язані з демократичним устроєм країни.

Швецька державна система дивує близькістю влади до народу і відсутністю корупції. У залі засідань стокгольмської мерії відведені окремі місця для "вільних слухачів". Кожен бажаючий може прийти на обговорення, наприклад, питань про витрати коштів міського бюджету на прибирання сміття. Так само кожен може зайти в парламент, написати лист королю чи прем'єр-міністру й отримати від них відповідь.

Привілеї представників шведської влади обмежуються безкоштовним проїздом у міському транспорті (за винятком приватних поїздок) та наданням невеликого житла в центрі Стокгольма.

Питаннями формування бюджету і розробки податкових законів займається Міністерство фінансів. Збиранням податків і контролем за дотриманням податкового законодавства — Національне податкове управління (НПУ) та податкові органи земель.

Єдина податкова служба Швеції, створена в 1971 р., крім фіскальних функцій, веде повний облік не тільки платників податків, а й усього населення країни. Рівень комп'ютеризації і методи контролю за доходами дають змогу складати декларації про доходи більшості населення безпосередньо в податковій службі та розсилати їх громадянам. Останнім треба тільки поставити свій підпис, і лише у випадку незгоди прийти в податковий орган. Відомості про доходи фізичних осіб не є податковою таємницею. Податкова служба постійно і на високому рівні проводить широку роз'яснювальну і консультаційну роботу з платниками податків.

НПУ розробляє загальні вказівки з виконання та інтерпретації податкових законів. Діючий у рамках цього управління юридичний комітет може видавати, в основному на запити платників податків, попередні висновки з податкового регулювання в тих чи інших конкретних ситуаціях. Платник податків може прийняти цей висновок, і тоді він вважається обов'язковим для нього (і для відповідного податкового органу). У випадку незгоди платник податків може опротестувати висновок у Вищому адміністративному суді, рішення якого вважається остаточним.

Національне податкове управління займається акцизами і податками, які стягуються з джерела доходів, переведених за кордон. У компетенції податкових органів губерній (ленів) залишаються прибуткові податки, внески із соціального страхування і ПДВ. Національні та місцеві прибуткові податки стягуються за однією і тією самою податковою декларацією і за єдиними правилами, хоча перераховуються потім у різні бюджети. ПДВ з імпорту стягується Управлінням мит і митних зборів.

Проект бюджету на наступний фінансовий рік, який починається з липня, надається в січні, а у квітні затверджується з доповненнями. У Швеції є два рівні місцевих органів влади: країна складається з 24 ленів і 284 комун (низових адміністративно-територіальних одиниць). У кожному лені є місцевий регіональний виборчий орган — Ландстинг, до компетенції якого входить оподаткування місцевими податками, організація охорони здоров'я, деякі види освіти та інші питання. Ландстинг розробляє проект і приймає бюджет лена. У кожній комуні також працює виборчий орган місцевого самоврядування — рада комуни, яка займається питаннями місцевого оподаткування й організовує всебічне обслуговування населення (школи, дошкільні заклади, комунальні послуги, шляхове і житлове будівництво, культурне обслуговування, організація відпочинку, піклування про пенсіонерів).

Чим визначається унікальність влаштування державної влади у Швеції? Сутність шведської моделі державного устрою — ідея децентралізованих відносин владних органів різних рівнів, виведена на рівень державної ідеології. Регіони мають бути самостійними — саме таке становище всіх без винятку адміністративних одиниць у Швеції пов'язують зі збереженням демократичного устрою суспільства. Рівень відповідальності самоврядних одиниць тут насправді відповідає рівню повноважень, забезпечених коштами.

У лені Готланд відсутня проміжна ланка — ландстинг, його функції виконує місцева комуна, друге за величиною місто — Ґетеборг, і наступне за ним — Мальме також не входять у будь-який ландстинг, маючи практично безмежне право самовизначення, аби якісно виконувались повноваження.

Мабуть, така виняткова децентралізація і зумовила соціальну спрямованість самої держави: комуни займаються вирішенням практично всіх повсякденних питань громади на власній території. На низовому рівні за ними закріплені соціальні функції місцевого значення: надання комунальних послуг, дошкільні заклади, шкільна освіта, соціальна допомога пенсіонерам, людям похилого віку, інвалідам. Крім того, комуни вирішують екологічні, земельні та інші питання.

У шведському законодавстві закріплене повноваження місцевого самоврядування на отримання прибуткового податку з громадян до місцевого бюджету, водночас комунам надано право самостійно встановлювати ставку податку на прибуток громадян. Отже, фундамент їхньої самостійності є основним інструментом демократії на місцях. Якщо врахувати, що членство в комуні для мешканців регіонів обов'язкове, то вони просто надають кошти на забезпечення власних соціальних потреб і, відповідно, вимагають належного виконання обов'язків місцевими органами самоврядування. Так само до всіх місцевих бюджетів надходить оплата за комунальні послуги. За допомогою державного бюджету Швеції донедавна перерозподілялося близько 54 % національного доходу країни (табл. 11.1).

Структура державних витрат наведена в табл. 11.2.

Таблиця 11.1. Доходи державного бюджету Швеції, % до національного доходу

Джерело: Картавцева ЄН, Социальные затраты капиталистических стран. — Новосибирск: НГУ, 1991. — С. 30.

Таблиця 11.2. Структура державних витрат у Швеції (середньорічні показники за п'ятирічним планом)

Джерело: Картавцева ЄЛ. Социальные затраты капиталистических стран. - Новосибирск: НГУ, 1991.

Швеції більше 50 % державних витрат становлять транс фертні платежі, тобто переказ доходів у приватний сектор (домашнім господарствам і підприємствам), у тому числі пенсії, житлові субсидії" допомога на дітей, сільськогосподарські та промислові субсидії. Сюди також належать виплати державою відсотків за державним боргом. Вони йдуть до пенсійного фонду, а також до підприємств і банків, які придбали державні цінні папери.

Залишки після вирахування трансфертних платежів із загальних державних витрат становлять державне споживання та інвестиції.

На державне споживання припадає приблизно 90 % суми, що залишилась, у тому числі майже 2/3 споживається в комунах. Йдеться, наприклад, про охорону здоров'я, освіту і державну адміністрацію. Більша частина державного споживання складається із зарплати державних службовців — медичних працівників, учителів та ін. 10 %, що залишаються, — державні капіталовкладення.

Характерна риса бюджетної податкової системи Швеції — її соціальна спрямованість. 60 % усіх витрат бюджету використовується на охорону здоров'я, соціальне забезпечення, освіту і культуру.

Використовуючи механізм бюджетного перерозподілу доходів, держава сприяє не стільки зниженню ступеня нерівності щодо дохідності різних груп населення, скільки вирівнюванню рівнів поточного споживання. Особливість полягає в тому, що центром вирішення соціальних проблем є спрямування ресурсів на підвищення зайнятості населення.

Основна частина комунальних витрат припадає на охорону здоров'я і соціальні послуги, охорону навколишнього середовища (майже ЗО %), освіту (приблизно 21), електро- і водопостачання (12), відпочинок і культуру, транспорт і зв'язок (по 5%).

Основні сфери витрат ландстингів — охорона здоров'я, деякі форми освіти, допомога інвалідам і підтримка сільського господарства, промисловості й торгівлі. На охорону здоров'я припадає 75 % усіх витрат.